уберкульоз легень
уберкульоз - хронічне інфекційне захворювання, викликане мікобактеріями, яке характеризується розвитком специфічних змін у різних орга-нах і тканинах, насамперед у легенях.
Людство з давніх-давен потерпало від збудника туберкульозу, про що свідчили знайдені археологами людські скелети, деформовані внаслідок туберкульозного процесу, що датуються близько 8000 р. до н.е., єгипетські мумії (2400 р. до н.е.), в яких були знайдені мікобактерії.
На багатьох мовах світу назва цього захворювання перекладається як "сухоти". Дійсно, хворі на туберкульоз повільно "всихали", чахнули, хирі-ли, повільно вгасали, хоча іноді згоряли швидко, немов свічка. Дієвих, ефек-тивних засобів допомоги не було, що наближало прогноз "туберкульоз" до смертного вироку.
инники
Збудником туберкульозу є мікобактерія туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis). Крім цього, в Західній Африці зустрічається інший тип міко-бактерії -Mycobacterium africanum. У великої рогатої худоби туберкульоз викликається мікобактерією бичачого типу - Mycobacterium bovis. Міко-бактерії туберкульозу надзвичайно стійкі в навколишньому середовищі:
- можуть зберігати життєдіяльність у вуличній пилюці від 3 до 6 місяців;
- добре витримують короткотермінове нагрівання до +85°С і охолод-ження до - 200 °С;
- при температурі -23 °С зберігають життєдіяльність протягом 7 років;
- зберігаються в річковій воді до 5 місяців, у ґрунті - 1-2 роки.
Завдяки товстій мікробній оболонці, до складу якої входить близько 60 % ліпідів, багато лікарських препаратів та дезінфікуючих речовин погано проникають всередину мікобактерії туберкульозу і часто є неефективни-ми в боротьбі із збудником.
Джерелом зараження є хворі на туберкульоз люди або тварини (пере-важно корови, рідко собаки, кішки). Людина може заразитися при вдиханні часток слини, мокротиння, пилу, в яких міститься збудник туберкульозу (аерогенна передача). В таких випадках розвивається туберкульоз органів дихання. Можливе зараження через травний канал у разі вживання зараже-ного мікобактеріями молока, м'яса. Тоді первинне туберкульозне уражен-ня локалізується в кишках, мезентеріальних або периферичних лімфатич-них вузлах. Іноді відбувається контактне зараження, наприклад, у праців-ників сільського господарства (при доїнні хворих корів), лікарів (патологоанатомів, хірургів). Хворі на туберкульоз матері народжують, як правило, здорових дітей.
Перше інфікування мікобактеріями туберкульозу настає зазвичай в дитячому віці, рідше - у дорослих осіб. Після потрапляння в організм лю-дини мікобактерії розносяться гематогенним і лімфогенним шляхом, що зу-мовлює сенсибілізацію та імунобіологічну перебудову організму. Внаслі-док цього можлива вперше позитивна реакція на туберкулін, наявність якої встановлюють за допомогою туберкулінової проби ("віраж" туберкуліно-вих реакцій). Позитивну туберкулінову чутливість визначають через 4-6 тижнів інфікування, деколи лише через 3 міс. Інфікування мікобактеріями туберкульозу не завжди спричинює розвиток захворювання, бо людина має вроджену природну опірність до нього.
Туберкульоз частіше розвивається при багаторазовому масивному потраплянні в організм мікобактерій туберкульозу, їх високій хворобот-ворній здатності, зниженій опірності організму. Мають значення спадково обумовлені властивості імунної системи. Найчастіше діти чи підлітки, у яких виявляють віраж туберкулінових реакцій, почувають себе здорови-ми. При об'єктивному обстеженні у них не знаходять відхилень від норми, хоч збудник циркулює в організмі й здатен до розмноження і формування хворобливих змін.
СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:
- професійні шкідливості;
- хронічні захворювання легень;
- цукровий діабет;
- ВІЛ-інфекція.
Туберкульоз, що розвинувся внаслідок первинного інфікування, нази-вають первинним, він характеризується ураженням внутрішньогруднин-них лімфатичних вузлів.
При масивнішому надходженні в організм інфекції та нижчій його опір-ності, крім явищ інтоксикації, розвиваються локальні специфічні зміни у внутрішньогруднинних лімфатичних вузлах (туберкульоз внутрішньогруднинних лімфатичних вузлів) або запальні зміни в легеневій тканині, лімфа-тичних вузлах кореня легені і лімфатичних судинах (первинний туберку-льозний комплекс). Ці форми первинного туберкульозу під впливом ліку-вання загоюються.
Внаслідок інфікування і перенесеного первинного туберкульозу розви-вається певний інфекційний імунітет: позитивні реакції на туберкулін в інфіко-ваних осіб зберігаються довічно, інколи в осіб старечого віку вони згасають.
Інфіковані люди або ті, хто переніс первинний туберкульоз, у більшості випадків залишаються здоровими. Проте набутий імунітет не сталий. У вог-нищах залишкових змін після перенесеного первинного туберкульозу збері-гаються протягом багатьох років життєздатні мікобактерії, які можуть ста-ти джерелом розвитку вторинного туберкульозу. Вторинним називається туберкульоз, який виник у раніше інфікованому організмі (в осіб з позитив-ними реакціями на туберкулін, що спостерігалися впродовж тривалого часу), на тлі певного, хоча й несталого інфекційного імунітету. Через це він зде-більшого набуває характеру обмеженого органного процесу. Спричинити розвиток вторинного туберкульозу може нове зараження (суперінфекція) або реактивація процесу в місці залишкових змін. Таке відбувається при зни-женні опірності організму під впливом тяжких умов праці, неповноцінного харчування, супровідних захворювань, імунодепресивної терапії тощо.
Якщо інфекція проникає по бронхах, то в легенях формуються нечис-ленні вогнища туберкульозного запалення невеликого розміру (до 1 см) на обмеженій площі (вогнищевий туберкульоз) або більші фокуси специфічної пневмонії, які займають часточку легені, сегмент, частку або навіть всю легеню (інфільтративний туберкульоз). Поширення інфекції з током крові призводить до утворення множинних вогнищ симетрично в обох легенях, деколи з ураженням інших органів (дисемінований туберкульоз). При по-вноцінному лікуванні можливе вилікування цих форм з повним розсмокту-ванням специфічних змін, формування обмежених рубців і ущільнених вог-нищ (малі залишкові зміни після вилікування туберкульозу) або масивного сполучнотканинного ущільнення легеневої тканини (цироз, циротичний туберкульоз). Якщо фокус сирнистого некрозу (казеозу) в центрі інфільтра-ту інкапсулюється, а перифокальна інфільтрація розсмоктується, то фор-мується туберкульома. Розпад в легенях туберкульозних вогнищ та інфільтратів, утворення каверн і фіброзу (пневмосклерозу) зумовлює роз-виток кавернозного і фіброзно-кавернозного туберкульозу. Руйнування легеневої тканини є новим етапом у розвитку туберкульозного процесу, який започатковує поширення інфекції по бронхіальному дереву (бронхо-генна дисемінація) і може спричинити низку ускладнень. Отже, передумо-вою успішного лікування туберкульозу є його своєчасне виявлення - до формування незворотних змін у легенях.
ЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
А. Основні клінічні форми:
1. Туберкульозна