2. Туберкульоз органів дихання. Первинний туберкульозний комплекс. Туберкульоз внутрішньогруднинних лімфатичних вузлів. Десемінований туберкульоз легень. Вогнищевий туберкульоз легень. Інфільтративний ту-беркульоз легень. Туберкульома легень. Кавернозний туберкульоз легень. Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень. Циротичний туберкульоз легень. Туберкульозний плеврит. Туберкульоз бронхів, трахеї, верхніх дихальних шляхів та ін. (носа, порожнини рота, глотки). Туберкульоз органів дихан-ня, комбінований з пиловими професійними захворюваннями легень (коніо-туберкульоз).

3. Туберкульоз інших органів і систем. Туберкульоз мозкових оболо-нок і центральної нервової системи. Туберкульоз кишок, очеревини і ме-зентеріальних лімфатичних вузлів. Туберкульоз кісток і суглобів. Тубер-кульоз сечових і статевих органів, туберкульоз шкіри і підшкірної основи. Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів. Туберкульоз очей. Тубер-кульоз інших органів.

В. Характеристика туберкульозного процесу:

1. Локалізація і поширеність: а) в легенях, їх частках і сегментах; б) в інших органах - відповідно до місця ураження.

2. Фаза: а) інфільтрація, розпад, розсівання; б) розсмоктування, ущіль-нення, рубцювання, звапнення.

3. Бактеріовиділення: а) з виділенням мікобактерій туберкульозу (МБТ+); б) без виділення мікобактерій туберкульозу (МБТ-).

В. Ускладнення: кровохаркання і легенева кровотеча, спонтанний пневмо-торакс, легенево-серцева недостатність, нориці, бронхіальні, торакальні та ін.

Г. Залишкові зміни після вилікування туберкульозу:

1. Органів дихання - фіброзні, фіброзно-вогнищеві, бульозно-дистрофічні кальцинати в легенях і лімфатичних вузлах, плевропневмосклероз, цироз, стан після хірургічних втручань тощо.

2. Інших органів - рубцеві зміни в різних органах та їх наслідки, звап-нення, стан післяоперативних втручань.

РОФІЛАКТИКА

Неспецифічна профілактика туберкульозу передбачає соціально-профі-лактичні, санітарно-гігієнічні заходи, боротьбу із забрудненням навколиш-нього середовища. Важливим є своєчасне розпізнання захворювання, ізоля-ція і лікування нововиявлених хворих та хворих з активною формою ту-беркульозу. Для виявлення хворих на туберкульоз на ранніх стадіях використовують флюорографічне обстеження населення. Специфічна профі-лактика передбачає вакцинацію, ревакцинацію та хіміопрофілактику.

ГЕПАТИТ

Гепатит - дифузний запальний процес у печінці, зумовлений первинним ураженням клітин

Поширеність гепатитів та цирозів печінки в Європейських країнах ста-новить майже 1% дорослого населення. Найбільш часто захворювання ви-являють у чоловіків після 40 років. У 30% хворих ураження печінки розви-вається поступово протягом тривалого часу.

ЧИННИКИ:

- інфекційний (вірусна інфекція, д- інфекція; вірусний гепатит спостерігається у 50-85% випадків хронічного гепатиту);

- зловживання алкоголем;

- токсичний (промислові шкідливості);

- токсико-алергічний (різні групи лікарських засобів: інгібітор, моноаміноксидази - іпротіазид, протитуберкульозні препарати - ПАСК, ізоніа-зид, тубазид, етіонамід, стрептоміцин, похідні фенотіазіну - аміназин, про-пазин, андоксин, еленіум, гіпоглікемічні препарати - сульфаніламідні, а також антибіотики та протизапальні - пеніцилін, тетрациклін, левоміце-тин, піразолон, реопірин, бутадіон, хлорохін, гормональні препарати - си-нестрол, метилтестостерон, метандростенолон, наркотичні речовини).

Патогенез хронічного гепатиту залежить від етіологічного фактора. У патогенезі захворювання мають значення вірусна реплікація (відтворення вірусу) та імунна відповідь хворого. Вірус гепатиту не має безпосередньої цитопатичної дії. На початковій стадії хронічного гепатиту вірус проникає в гепатоцит, після чого в ньому синтезуються вірусні субкомпоненти з по-дальшою появою достатньої кількості вірусних антигенів, на які спрямовуєть-ся агресивна дія Т-лімфоцитів. Це призводить до деструкції гепатоцита.

Алкогольний гепатит пов'язаний з прямою токсичною дією алкоголю на органели печінкових клітин і виникненням гепатоцелюлярного некрозу.

При автоімунному гепатиті внаслідок дефекту імунорегуляції в організмі продукуються антитіла до антигенів мембрани печінки, антиядерні антитіла, антитіла до печінково-специфічного ліпопротеїну, що призводить до цитолізу гепатоцитів власними лімфоцитами.

ЛІНІКА

Клініка хронічного гепатиту залежить від форми захворювання (агре-сивний чи персистуючий) і від ступеня активності процесу.

Хронічний гепатит вірусної етіології. При активному перебігу захво-рювання хворих турбує біль в прйвому підребер'ї, відчуття тяжкості, роз-пирання. Ці симптоми посилюються після вживання гострих, жирних страв чи алкоголю, після фізичного навантаження. Хворих також турбують гірко-та в роті, відрижка, нестійкі випорожнення, здуття живота, знижується пра-цездатність, появляється сонливість, свербіння шкіри, часто кропив'янка. У хворих спотворюється смак, появляється постійна нудота, яка підси-люється після прийому їжі і ліків. У 80% випадків при обстеженні виявля-ють судинні зірочки, істеричність склер і шкіри, почервоніння долонь, кро-воточивість ясен, гепатомегалію, гінекомастію.

Клінічні прояви хронічного гепатиту при персистуючому перебігу більш доброякісні і залежать від ступеня активності процесу. Перебіг захворю-вання має хвилеподібний характер з повтореними загостреннями і трива-лими ремісіями. Під час загострення хворих турбує постійний тупий нічний ниючий біль у правому підребер'ї, відчуття тяжкості, нудота, гіркота в роті, дратівливість. Спостерігається анемія, порушення сну. При огляді вияв-ляється виражена субіктеричність слизових і шкіри, остання суха. Печінка збільшена, ущільнена, край заокруглений, під час пальпації відзначається помірна болючість. У 20% випадків пальпується селезінка. Під час загост-рення є незначні зміни показників функціонального стану печінки.

Критеріями активності запального процесу при гепатиті служать: по-гіршення загального самопочуття хворих, поява чи наростання болю в пра-вому підребер'ї, підвищення температури тіла, диспепсичні прояви.

Для одного з активних варіантів гепатиту - автоімунного, який часті-ше буває у жінок в період статевої гормональної дисфункції (розвивається у молодих жінок віком до ЗО років), характерною є висока температура тіла, ураження шкіри, суглобів, алергічні прояви, біль в животі, характерні різко виражені імунологічні зсуви. Всім цим процесам передує поява кво-лості, погіршення апетиту, потемніння сечі, а потім з'являється інтенсивна жовтяниця.

Алкогольний гепатит досить часто зумовлений зловживанням алкого-лю і в більшості випадків здатний переходити в цироз печінки. Алкоголь-ний гепатит виникає у 1/3 хронічних алкоголіків - осіб, які зловживають алкоголем не менше 5 років. Сприятливими факторами є недостатнє хар-чування, генетична схильність. Характерним є гострий початок після тяж-кого запою. Жовтяниця помірно виражена, не супроводжується свербін-ням шкіри, біль виявляють в половини хворих, лихоманка ремітуюча або постійна. При обстеженні виявляють болючу збільшену ущільнену печін-ку. У хворих виявляють розлади психіки.

Крайнім проявом розвитку патологічного процесу при хронічному ге-патиті є печінкова кома, яка розвивається за умови приєднання печінкової недостатності і характеризується найперше енцефалопатією. Ураження