Сукупність зазначених змін приводить до дисбалансу як вмісту нейромедіаторів і гормонів у плазмі крові і міжклітинній рідини, так і їхніх ефектів, що є причиною розпаду функціональних і фізичних систем організму і обумовлює дискоординацію і тенденцію до мінімізації функцій органів і тканин.*

Гемодинамічна ланка на стадії декомпенсації здобуває ключове значення, яке обумовлене: 1) прогресуючим порушенням функції серця, розвитком недостатності його скорочувальної діяльності, а також аритмій; 2) тотальним зниженням тонусу резистивних та ємнісних судин, що усуває адаптаційний феномен централізації кровообігу і веде до зниження АТ до 60-40 мм рт.ст., що чревате припиненням процесу фільтрації в клубочках нирок і розвитком уремії; 3) подальшим зниженням ОЦК і підвищенням в'язкості крові в зв'язку з виходом рідкої частини крові в міжклітинний простір; 4) розвитком дисбалансу концентрації чи активності факторів зсідаючої, протизсідаючої і фібринолітичної систем.

Розлади геодинаміки проявляються: а) тотальною гіпоперфузією органів і тканин; б) істотними розладами мікроциркуляції; в) капіляротрофічною недостатністю; г) виникненням ДВЗ-синдрому, ішемії тканин, дистрофічних змін в органах і тканинах, некрозу тканин, геморагій в них.*

Гіпоксична ланка обумовлюється: 1) системними розладами гемодинаміки; 2) гіповентиляцією легень; 3) зменшенням ОЦК; 4) порушенням функції нирок; 5) розладами обміну речовин.

У таких умовах збільшуються розлади обміну речовин, накопичуються продукти порушеного метаболізму і ще більш пригнічуються функції органів і тканин. Розвивається некомпенсований ацидоз.*

Токсемічна ланка характеризується: 1) збільшенням вмісту в крові й інших біологічних рідинах продуктів порушеного метаболізму і фізіологічно активних речовин (молочної і піровиноградної кислот, жирних кислот, поліпептидів, біогенних амінів; 2) нагромадженням у крові сполук: а) ферментів, денатурованих білків, іонів, різних включень, які звільнюються із ушкоджених і зруйнованих кліток; б) індолів, фенолів, скатолів, сечовини, сечової кислоти, які накопичуються в організмі в зв'язку з недостатністю функцій печінки і нирок.

Зазначені речовини значно збільшують ушкодження органів.*

Метаболічна ланка на стадії декомпенсації проявляється: 1) домінуванням процесів катаболізму білків, ліпідів, вуглеводів, складних їхніх сполук (ЛП, глікопротеїнов, фосфоліпідів і ін.); 2) мінімізацією інтенсивності обміну речовин і пластичних процесів у клітинах; 3) гіпергідратацією клітин; 4) нагромадженням у біологічних рідинах недоокислених речовин (молочної, піровиноградної кислот, КТ і ін.); 5) збільшенням у тканинах рівня продуктів ліпопероксидації.*

Клітинна ланка характеризується: 1) наростаючим пригніченням активності ферментів і життєдіяльності клітин; 2) ушкодженням і руйнуванням клітинних мембран; 3) порушеннями міжклітинних взаємодій.

У цілому недостатність функцій органів і тканин, гіпоксія, токсемія, грубі розлади обміну речовин, ушкодження клітин обумовлюють значні відхилення від норми життєвоважливих параметрів гомеостазу, що проявляються: 1) артеріальною гіпотензією і колапсом; 2) значним зниженням показників рО2 і рН; 3) збільшенням осмолярності плазми крові; 4) наростаючим пригніченням життєдіяльності організму в цілому.

Коматозні стани

Коматозні стани, що виникають при різних патологічних процесах, можна розділити на наступні групи.*

Нейрогенні - обумовлені первинним ушкодженням ЦНС: коми при інсультах, черепно-мозковій травмі, епілепсії, запаленні і пухлинах головного мозку і його оболонок.*

Обумовлені порушенням газообміну: 1) гіпоксичні - зв'язані з недостатнім надходженням кисню ззовні (удушення) чи порушенням транспорту кисню при важких гострих розладах кровообігу й анеміях; 2) респіраторні - обумовлені гіпоксією, гіперкапнією і ацидозом унаслідок значних порушень легеневого газообміну при дихальній недостатності.*

Обумовлені порушенням метаболізму при недостатній чи надлишковій продукції гормонів: 1) діабетична, 2) гіпотиреоїдна, 3) гіпокортикоїдна, 4) гіпопітуітарна, 5) тиреотоксична, 6) гіпоглікемічна.*

Токсогенні коми, зв'язані з ендогенною інтоксикацією при токсикоін-фекціях, недостатності печінки і нирок (печінкова, уремічна коми), чи панкреатиті з впливом екзогенних отрут (коми при отруєннях, у тому числі алкоголем, ФОС і т.д.).*

Первинно обумовлені утратою води, електролітів і енергетичних речовин: 1) гіпонатріємічна - при синдромі неадекватної продукції АДГ, 2) хлоргідропенічна - розвивається у хворих із значною блювотою, 3) алімен-тарно-дистрофічна, чи голодна.

Коматозні стани характеризуються насамперед порушенням свідомості. Ступінь порушення свідомості нерідко відіграє визначальну роль у завершенні багатьох захворювань і патологічних процесів. Тому визначення стану свідомості - один з основних моментів при обстеженні хворого, особливо в екстрених ситуаціях.

При коматозних станах відбувається пригнічення свідомості.*

Пригнічення свідомості - непродуктивні форми порушення свідомості, що характеризуються дефіцитом психічної активності зі зниженням рівня бадьорості, виразним пригніченням інтелектуальних функцій і рухової активності.

Для визначення ступеня пригнічення свідомості добре себе зарекомендувала так звана шкала Глазго (шотландська шкала). Оцінка ступеня пригнічення свідомості виробляється в балах. Наприклад, при 8 балах і вище пацієнт має гарні шанси на поліпшення; менш 8 - ситуація, що загрожує життю;

3-5 - дуже ймовірний летальний результат (особливо якщо виявлені фіксовані зіниці).

Класифікація. У вітчизняній практиці для оцінки рівня свідомості застосовують наступну класифікацію: *

Ясна свідомість.*

Оглушення - стан обмеженої бадьорості, сонливість: а) помірне (I), б) глибоке (II). При оглушенні відзначається: 1) збереження свідомості на фоні різного ступеня порушення послідовності, логічності і ясності мислення (сплутаність свідомості); 2) гіподинамія; 3) дезорієнтованність у ситуації; 4) підвищена сонливість (сомнолентність).

Сильні подразники (звуковий, світловий, больовий) лише тимчасово виводять пацієнта зі стану оглушення. Стан оглушення нерідко передує сопору.*

Сопор - стан ареактивності, з якого хворий виводиться тільки на короткий час при інтенсивній повторній стимуляції. Характеризується загальним гальмуванням психічної активності, значним пригніченням свідомості (але не повною її втратою! [на відміну від коми]), утратою довільних рухів, при збереженні рефлексів (на відміну від коми) на сильні звукові, світлові і больові подразники, що виражається короткочасними руховими реакціями, стогоном, рухом мімічних м'язів.

Нерідко сопор вважають етапом розвитку коми, що передує утраті свідомості (тобто розвитку власне коми).*

Кома - стан ареактивності, з якого