порушення обумовлюються збільшенням секреції гонадоліберину і гонадотропних гормонів і проявляються розвитком: а) синдрому передчасного статевого дозрівання і б) синдрому несправжньої вагітності.
Для першого характерні: а) рання поява вторинних статевих ознак (телархе, пубархе), б) ранній початок менструацій (менархе) і в) ймовірность завагітніти у віці 7-8 років.
Другий синдром проявляється: а) аменореєю, б) всіма зовнішніми ознаками вагітності, в) підвищеною продукцією пролактину аденогіпофізом із проявами лактації.
Відомі патологічні синдроми передчасної фемиінізації:
а) синдром Мак К‘юна-Олбрайта - передчасна фемінізація на фоні фібродисплязій (розм‘якшення) кісток, асиметрії лиця, порушення функції черепних нервів, виникнення шкірних п‘ятен кольору кофе з молоком;
б) синдром Сільвера-Расела - передчасна фемінізація на фоні клинодактилії, вираженої затримки росту, асиметрії фігури, трикутного обличчя.
2) До власне залозистих причин жіночого гіпергонадизму відносяться: а) кістозні процеси, б) гормонопродукуючі пухлини яєчників, які супроводжуються: а) порушенням менструального циклу, б) гіпертрофією ендометрію, в) відновленням маткових кровотеч в періоді менопаузи.
Відомий синдром Штейна-Левенталя (синдром полікістозних яєчників) - проявляється підвищенням рівня ЛГ, недостатком ФСГ, гіперандрогенізмом (підвищенням концентації андрогенів в крові), гіперестрогенемією (за рахунок естрону- неактивної форми), ожирінням, скритим інсулінозалежним цукровим діабетом, гірсутизмом, аменореєю з дисфункціональними позациклічними кровотечами, безпліддям, гіпертензією,
Порушення ендокринної функції епіфіза.
Пінеалоцити (ендокринні клітини епіфіза) продукують гормон мелатонін - похідне амінокислоти триптофану. Рівень його секреції залежить від кількості світла, яка попадає на сітківку ока. Така інформація через складні провідні шляхи, включаючи гіпоталамус і спинний мозок, надходить в епіфіз.
У світлий час доби секреція мелатоніну пригнічується, у темряві, навпаки, зростає. Так, у людини в нічний час (з 23 г до 7 г) звільняється 70% загальнодобової кількості мелатоніну. Із рівнем секреції мелатоніну пов’язують функцію епіфіза як "біологічного годинника".
Серед відомих у даний час біологічних ефектів мелатоніну: а) пригнічення утворення і секреції гонадотропних гормонів аденогіпофізом, б) зменшення продукції ТТГ, АКТГ і СТГ.
Патологія епіфізу мало вивчена. Відомо, що при збільшенні продукції мелатоніну відбувається затримка статевого розвитку, а при зменшенні його секреції, навпаки, передчасне статеве дозрівання.