ефективність вентиляції погіршується. Такий стан виникає при: а) гіпервентиляції, яка не підкріплюється збільшенням перфузії, або б) нормальній вентиляції, але порушеному легеневому кровообігу.
Зменшення зазначеного показника нижче 0,8 свідчить про так званий ефект шунтування, коли кров, не збагачена киснем, попадає в легеневі вени і потім у велике коло кровообігу. Таке явище спостерігається за умов, коли величина легеневої перфузії значно перевищує величину альвеолярної вентиляції.
За умов патології в зв’язку з нерівномірністю вентиляції і перфузії різних альвеол вентиляційно-перфузійнні відносини в різних ділянках легень можуть бути різними. При цьому вентиляційно-перфузійні відношення для легень у цілому може бути в нормі, хоча і розвиваються ознаки дихальної недостатності. Вони обумовлюються існуванням в ушкоджених легенях 3-х типів альвеол:
1) альвеоли з оптимальною вентиляцією і перфузією (Vа/Q = 0,8-1,0). Вони утворюють ефективний альвеолярний об‘єм і становлять більшість альвеол здорових легень;
2) альвеоли з оптимальною вентиляцією, але недостатньою перфузією (Vа/Q >1,0). Їхня сукупність складає альвеолярний мертвий простір;
3) альвеоли з оптимальною перфузією, але недостатньою вентиляцією (Vа/Q<0,8). З ними зв’язана поява артеріо-венозного шунтування.
Збільшення кількості альвеол 2-го і 3-го типів може приводити до розвитку гіпоксемії. При цьому виведення СО2 не порушується завдяки високому коефіцієнту його дифузії (розвивається паренхіматозна недостатність дихання).*
Недостатність зовнішнього дихання проявляється наступними клінічними ознаками:
1. Розвивається задишка.
2. Гіпоксемія (зменшення рО2 артеріальної крові) приводить до виникнення: а) гіпоксії; б) ціанозу. Останній виникає, коли насичення гемоглобіну киснем стає нижчим 80% (синюшний відтінок шкіри і видимих слизових оболонок обумовлюється відновленим гемоглобіном).
3. Гіперкапнія (збільшення рСО2 артеріальної крові) викликає:
а) збудження дихального центра і задишку. Коли рСО2 стає вище 90-100 мм рт.ст., збудження дихального центра змінюється його гальмуванням;
б) розширення мозкових судин і звуження судин м’язів, нирок;
в) зрушення кривої дисоціації оксигемоглобіну вправо;
г) газовий ацидоз.
4. Газовий ацидоз обумовлює:
а) порушення функції білкових молекул, що є особливо небезпечним для центральної нервової системи, з ушкодженням якої пов’язаний розвиток дихальної коми;
б) порушення дихального центра;
в) збільшення проникності клітинних мембран, що викликає набряк і ушкодження клітин;
г) зсув кривої дисоціації оксигемоглобіну вправо - ефект Бора.