Порушення вищої нервової діяльності

Порушення інтеграційних функцій центральної нервової системи можуть супроводжуватися різноманітними розладами вищої нервової діяльності, а саме:

І. Порушення відчуттів і сприйняття подразнень із зовнішнього середовища.

Сприйняття подразнень із зовнішнього середовища реалізується 5 сенсорними системами (аналізаторами): а) зоровим; б) слуховим; в) смаковим; г) нюховим; г) шкірно-стереогностичним.

Кожна із цих систем складається із 3-х частин: а) рецептора, б) провідника (кондуктора), в) кіркового центра (власне аналізатора).

Найбільш складно побудований кірковий центр сенсорної системи. За теорією динамічної локалізації функцій М.І.Павлова він є неоднорідним, а складається із 3-х проекційних зон:

І проекційна зона – центральний відділ аналізатора, де скопичується переважна більшість нейронів, які відповідають за сприйняття чітко визначеного подразнення із периферії.

ІІ проекційна зона оточує центральну і є менш спеціалізованою, сприймає подразнення від І зони та від підкіркових структур.

ІІІ проекційна зона – зона “перекриття” із сусіднім аналізатором, є найменш спеціалізованою і сприймає подразнення від ІІ зони, від підкірки та від іншого аналізатора.

Р о з р і з н я ю т ь 2 варіанти ушкодження аналізаторів: а) руйнування; б) підвищення активності клітин і формування гіперактивних нейронів.

Порушення зорової сенсорної системи (зона кори навколо шпорної борозни – sulcus calcarinus).

Ушкодження нейронів зорової сенсорної системи супроводжується: а) при ушкодженні І проекційної зони - виникненням анопсії - кіркової сліпоти; б) при ушкодженні ІІ і ІІІ проекційних зон – проявленням зорової агнозії - неможливістю розпізнавати відомі предмети, які людина бачить, що повністю її дезорієнтує, відбувається перекручення кольорових сприймань, форми та розмірів видимого (мікро-та макрофотопсії). При ушкодженні ІІІ зони втрачається зорова пам‘ять.

Збудження клітин зорової сенсорної системи, тобто виникнення генератора посиленого патологічного збудження у цих клітинах, супроводжується: а) при збудженні І проекційної зони - виникненням простих галюцинацій у вигляді різнокольорового світла (свічки чи іскри в очах при ударах в потиличну ділянку голови). Якщо подразнювати цю ділянку кори мікроелектродом - іскри будуть більш тривалими; б) при збудженні ІІ і ІІІ проекційних зон - виникненням складних зорових галюцинацій, коли людина бачить різноманітні фігури, іноді страхітливого характеру, які перебувають у русі. Таке явище має місце при білій гарячці.

Ушкодження зорового аналізатора письмової мови (ІІ сигнальна система - gyrus angularis lobulus parietalis inferior) супроводжується виникненням алексії – порушення здатності читати та розуміти написане.

Порушення слухової сенсорної системи (звивини Гешля gyrus temporalis superior).

Ушкодження нервових клітин слухового центру супроводжується: а при ушкодженні І проекційної зони – зниженням або відсутністю слуху; б) при ушкодженні ІІ і ІІІ проекційних зон – виникненням слухової агнозії, коли хворий чує, але не розпізнає звуків і слів, вона не здатна впізнавати предмети за властивими для них звуками (годинник по цоканню, машину – по гудінню мотора). При ушкодженні ІІІ зони втрачається можливість до сприйняття мелодії.

Подразнення нервових клітин слухового центру супроводжується: а) при подразненні І проекційної зони – виникненням простих слухових галюцинацій (шум, дзвін, свист в вухах); б) при подразненні ІІ і ІІІ проекційних зон – виникненням складних слухових галюцинацій, коли людина чує окремі слова або речення, які можуть приймати форму наказів, і при потьмареній свідомості є причиною дій хворого, які можуть завершитися трагічно.

Порушення нюхової сенсорної системи (uncus gyrus parahipocampalis).

Ушкодження нюхової зони супроводжується нюховою агнозією (аносмією), а її збудження – виникненням нюхових галюцинацій.

Порушення смакової сенсорної системи (uncus gyrus parahipocampalis).

Ушкодження смакової зони супроводжується смаковою агнозією, а її збудження – виникненням смакових галюцинацій.

Порушення шкірно-стереогностичної сенсорної системи (gyrus postcentralis et lobulus parietalis superior) cупроводжується розладами чутливості (гіпо- і анестезія або гіперестезія) на протилежній стороні тіла та розвитком астеріогнозії (аморфосинтезу) – просторова агнозія предметів і власних частин тіла.

ІІ. Порушення складних довільних цілеспрямованих рухів - апраксія.

Супроводжується неможливістю здійснювати практичні побутові та професійні рухові навички, набуті в процесі життя, незважаючи на відсутність паралічів (повну збереженість м‘язової сили, глибокого м‘язового відчуття та механізмів координації).

Розрізняють: 1) аферентну, 2) еферентну та 3) конструктивну апраксію. *

Аферентна (кінестетична) апраксія виникає при ушкодженні задніх відділів кіркового ядра рухового аналізатора, що призводить до порушення схем рухових актів, що веде до розпаду потрібного набору рухів, коли хворий не може застібнути ґудзика, запалити сірника, налити води в склянку або намагається зробити це з допомогою здорової руки.

Така форма апраксії виникає частіше при ушкодженні лівої півкулі і проявляється в протилежній, правій, руці. *

Еферентна (кінетична), або динамічна, апраксія виникає при ушкодженні премоторних зон кори і характеризується порушенням рухів, які вимагають збереження просторової орієнтації, коли хворі плутають напрям руху (йдуть ліворуч, коли слід іти праворуч), не можуть вдягнутися, плутаючи правий і лівий рукави, правий та лівий черевики, плутаються у визначенні розташування певних частин тіла. *

Конструктивна апраксія виникає при ушкодження центру праксії у нижній тім‘яній часточці (gyrus supramarginalis) і характеризується порушенням складно побудованих рухів, навичок, виникненням рухових персеверацій.

ІІІ. Розлади мови - афазія.

Мова – виключно людська функція, яка є: а) засобом мислення і інтелектуальної діяльності; б) засобом спілкування.

У процесі філогенетичного розвитку частина загального рухового аналізатора виділилася у спеціалізовану ділянку в задньому відділі нижньої лобової звивини (центр артикуляції мови - Брока), яка забезпечує складні функції об‘єднання рухів мовних м‘язів (язика, губ, гортані), за рахунок яких утворюються звуки, склади, слова, речення. У правців вона розташована у лівій півкулі.

Поряд із розвитком рухових мовних механізмів у людини відбувався процес розпізнавання відповідних умовних звукових сигналів – гнозія мови. Спеціалізована ділянка