У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





аналізу та синтезу таких сигналів сконцентрувалася неподалік від кіркового кінця слухового аналізатора (центр Верніке).

Втрата моторної чи сенсорної функції мови носить назву афазії (від грецьк. рhasіs – мова).

Р о з р і з н я ю т ь: 1) моторну, 2) сенсорну та 3) семантичну афазію.*

Моторна афазія може бути: а) аферентною (кінестетичною), б) еферентною (кінетичною), в) лобовою (динамічною).

- Аферентна афазія виникає при ушкодженні нижніх відділів gyrus postcentralis і пов‘язана із порушеннями орального праксису. Хворий не може відтворити артикуляційні рухи за завданням дослідника. Це призводить до заміни одних артикуляцій іншими, до заміни звуків та виникнення фонем (замість “к” вимовляється “х” або “т”, тощо). Це призводить до спотворення значення слів, тому мова, як складна функціональна система розпадається.

- Еферентна афазія виникає при ушкодженні центра Брока і характеризується порушенням рухової програми слова. Такий хворий не позбавлений здатності вимовляти звуки, але не може переключитися з одного звука на інший та вимовляти склади і слова. Тому страждає структура речень, із яких випадають окремі слова, особливо дієслова та сполучники (аграматизм). Поряд з цим такий хворий може проспівати пісню, не випускаючи із неї слів.

- Лобова динамічна афазія виникає при ураженні кіркової зони, розміщеної попереду центру Брока. Тут основним дефектом буде відсутність мовної ініціативи, мовна аспонтанність. Хворий може повторювати слова, вимовляти їх правильно, але повторення довгих рядів слів для нього не під силу, спостерігається персеверація, затримка на якомусь слові, виникає амузія – нездатність проспівати пісню.

Моторна афазія зазвичай поєднується із аграфією (неможливістю писати). Аграфія може бути ізольованим симптомом при ушкодженні задніх відділів середньої лобової звивини.

Моторна афазія і аграфія – один із видів апраксії.*

Сенсорна афазія – втрата здібності розуміти звернену мову, включає в себе: а) акустико-гностичну і б) акустико-мнестичну афазію.

- Акустико-гностична афазія виникає при ушкодженні зони Верніке і характеризується порушенням складних форм звукового аналізу і синтезу. Хворий втрачає здатність пізнавати звуки і розуміти слова. Моторна функція мови таких хворих збережена, але, не розуміючи слів, хворі втрачають можливість контролювати свою мову і допускають в ній обмовки (парафазії). В тяжких випадках мова таких хворих стає зовсім не зрозумілою, являючи собою набір слів, не пов‘язаних між собою за змістом (словесна мішанина).

- Акустико-мнестична афазія – виникає при ураженні середніх відділів вискової ділянки і полягає в тому, що хворий забуває назви предметів. Мова таких хворих по суті не міняється, але вона рясніє багатьма парафазіями та персевераціями.

При сенсорній афазії зазнає втрат не тільки усна мова, а й пов‘язані з нею читання та письмо (алексія та аграфія).*

Семантична афазія виникає при ушкодженні висково-тім‘яно-потиличної ділянки і характеризується забуванням слів та утрудненням у використанні складних логіко-граматичних структур. Хворі можуть вільно спілкуватися із людьми, їхня мова є зрозумілою, хоча і бідною на іменники. Приховуючи свій дефект, хворі замінюють назви предметів їх описом: “рука” – “те, щоб писати”, “стакан” – “те, щоб пити” тощо. Часто такі хворі не можуть уловити змістової різниці між висловами, побудованими із складних понять (наприклад “брат матері” і “мати брата”). Іноді при такі патології настає порушення лічби (акалькулія).*

Слід пам‘ятати, що розлади мови можуть виникати і при інших ушкодженнях нервової системи.

- При парезі або паралічі м‘язів артикуляційного апарату, насамперед язика, мова стає нерозбірливою – дизартрія.

- При паркінсонізмі мова робиться маловиразною, монотонною, затухаючою.

- Захворювання мозочка супроводжується скандованою мовою.

- Порушується мова у дітей, які втратили в ранньому дитинстві слух, в таких випадках розвивається глухонімота (сурдомутизм).

IV. Розлади свідомості. Порушення свідомості прийнято поділяти на: 1) зміни свідомості і 2) пригнічення свідомості.*

Зміни свідомості - продуктивні форми порушення свідомості, які характеризуються розладом психічних функцій, перекрученим сприйняттям навколишнього середовища і власної особистості. До них відносять: 1) делірій, 2) аменцію і 3) сутінкові розлади свідомості. Вони є провідними проявами більшості психічних захворювань і розглядаються в психіатрії.

Так, делірій характеризується: 1) ілюзіями - помилковим афективним сприйняттям навколишнього оточення і подій, власної ролі в них; 2) галюцинаціями; 3) мовними і руховими порушеннями. У стані делірію пацієнт активно бере участь у подіях, що йому відчуваються, (він може нападати, оборонятися, рятуватися; яскраво описувати «видимі» їм образи, «веде бесіду» з відсутнім співрозмовником).

Аменція характеризується: 1) незв'язністю (розірваністю) мислення; 2) порушенням орієнтування, сприйняття навколишніх предметів, подій і власної особистості; 3) хаотичним, безладним збудженням; 4) нецілеспрямованою руховою активністю. У випадку видужання пацієнт не пам'ятає (амнезія) про все, що відбувалося з ним.

Сутінковий стан свідомості характеризується: 1) порушенням орієнтування в навколишньому; 2) відчуженістю від реальних подій, що відбуваються; 3) поведінкою, заснованою на галюцинаціях (звичайно страхітливого характеру); 4) нерідко здійсненням агресивних проступків; 5) раптовим початком і припиненням. Епізод сутінкового стану амнезуєтся.

Пригнічення свідомості спостерігається при розвитку екстремальних станів, зокрема різного виду ком.

V. Розлади психіки. Психіка – це властивість високоорганізованої матерії - головного мозку, його здатність суб‘єктивно відображати об'єктивну реальність. Психіка - чуттєво-емоційне реагування, за допомогою якого організм орієнтується в навколишньому середовищі і яке керує його поведінкою на основі умовних та безумовних рефлексів. Психіка людини - це продукт не тільки біологічного, але і соціального розвитку.

Психіка – це внутрішня єдність: 1) психічних процесів, 2) психічних станів і 3) психічних властивостей людини.

Психічні процеси - різні форми єдиного цілісного відображення суб’єктом об'єктивної дійсності (реальності). Основними видами психічних процесів є: а) відчуття; б) сприйняття; в) пам'ять; г) уявлення; д) мислення; е) мова; є) емоції, почуття; ж)


Сторінки: 1 2 3 4