Психічні властивості - стійкі духовні якості індивіда, які створюються в процесі його тривалої відображувальної діяльності, виховання та самовиховання. До психічних властивостей відносять: 1) властивості інтелектуальної та емоційно-вольової сфери діяльності людини, такі як пам'ятливість, сприйнятливість, уважність, вдумливість, мовчазність, емоційність, а також 2) ті властивості, які формують характер та темперамент.

Психічні стани - тимчасові, актуальні, відносно стійкі рівні психічної діяльності, які проявляються з різною активністю. Особливим видом психічних станів є настрій та натхнення.

Психічні хвороби - це розлади діяльності головного мозку, які проявляються порушенням психіки людини, а саме, характеризуються втратою здатності правильно відображати оточуючий світ та адекватно реагувати на різні життєві обставини.

При психічних хворобах порушення діяльності головного мозку за характером проявів та ступенем вираженості бувають різними.

Так, при захворюваннях, які викликаються неглибокими розладами функцій мозку, здатність до відображення та пізнання оточуючого світу, як правило, не порушується, і психічні розлади проявляються переважно у зміні самопочуття та важкості соціальної адаптації. Така група захворювань носить назву пограничних, оскільки вони займають проміжне положення між психічним здоров'ям та вираженими психічними розладами. До них відносяться, головним чином, неврози та психопатії.

Захворювання, які супроводжуються глибокими порушеннями діяльності головного мозку та проявляються змінами поведінки та мотивації хворого, складають другу групу - психози (в минулому хворих з такими розладами називали божевільними). До таких хвороб відноситься: 1) шизофренія; 2) маніакально-депресивний психоз; 3) епілепсія; 4) олігофренія і т. д., а також 5) хвороби, які виникають внаслідок травм головного мозку, інтоксикацій, судинної патології головного мозку.

Причини психічних захворювань поділяються на: 1) екзогенні та 2) ендогенні. Екзогенними можуть бути: інфекції, інтоксикації, травматичні ушкодження мозку, церебральні пухлини, психогенії, соматогенії. Ендогенні причини пов‘язані із спадковістю, конституційними та віковими особливостями.*

Найчастіше порушення психіки зустрічається при ушкодженні лобових часток.

У таких хворих: а) різко знижується інтелект, б) звужується коло інтересів, в) виникає байдужість до дотримання правил пристойності, г) вони стають неохайними, нечепурними, д) у поведінці визначаються риси пуерилізму (дитячості).

Поряд з брадипсихією (апатією, зниженням ініціативи, торпідністю психічних процесів, ослабленням пам‘яті та уваги) у хворих спостерігаються характерні емоційні порушення: а) добродушність, б) ейфорія, в) морія (придуркуватість), г) пустотливість, д) схильність до банальних плоских жартів.

Часто у таких хворих спостерігається порушення мотивацій. Розрізняють: а) ненормально посилені мотивації (булемія, полідіпсія, гіперсексуалізм), б) ненормально ослаблені мотивації (анорексія, адіпсія, імпотенція, фригідність), в) штучно створені мотивації (наркоманія, алкоголізм, паління).

Критика щодо свого стану у хворих знижена.*

При двобічному ушкодженні лобових часток та передніх відділів мозолистого тіла виникає а б у л і я (відсутність волі). Такі хворі стають зовсім індиферентними, байдужими.

* При ушкодженні лімбічної системи відбуваються різкі порушення емоційної сфери, що проявляється розвитком: а) гіпотимії (депресивного синдрому), б) гіпертимії (маніакального синдрому).

VІ. Неврози.

Невроз - типова форма розладів функції нервової системи, яка виникає в результаті перенапруги і зриву вищої нервової діяльності (ВНД).

Патогенетичну основу неврозів складає порушення рівноваги основних нервових процесів: збудження і гальмування.

Неврози характеризуються: а) розладами ВНД, б) порушенням вегетативної регуляції функцій, які носять перманентний чи пароксизмальний характер, в) розладами нервової трофіки органів і тканин, г) розладами рухів та чутливості, д) зниженням загальної резистентності організму.

У якості передхвороби невроз часто передує: а) ішемічній хворобі серця, б) гіпертонічній хворобі, в) виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, г) різноманітним ендокринопатіям.

В и д і л я ю т ь 3-и групи етіологічних факторів неврозів у людей:

1) Біологічні фактори: а) спадкова схильність, б) стать (невроз частіше виникає в жінок), в) вік (невроз частіше розвивається в пубертатному і клімактеричному періодах), г) конституціональні особливості людини (до неврозів більш схильні астеніки), д) особливості сексуального виховання, е) особливості психіки особи. д) вагітність, е) , які знижують резистентність організму.

2) Соціальні фактори: а) професійна діяльність (інформаційні перевантаження, одноманітність трудових операцій), б) неблагополучний сімейний стан, в) незадовільні побутові умови.

3) Психотравмуючі фактори: а) перенесені і наявні важкі захворювання, б) важка хвороба чи втрата близьких, в) розлучення із коханою людиною, г) небажана вагітність, д) службові чи “навчальні” труднощі.

Більшість фахівців дотримуються думки, що провідним етіологічним фактором неврозів є психогенна травма, а інші фактори лише сприяють їх розвитку.

Психотравмуючі фактори здійснюють патогенний вплив і сприяють розвитку неврозу за умов, коли та чи інша особа гіперакцентує виниклі несприятливі впливи і придає їм надмірної значимості.

Таким чином, в основі неврозів людини лежить невротичний конфлікт, тобто своєрідне відношення особи до складної психотравмуючої ситуації, яке перешкоджає цій особі (людині) раціонально вирішити цю ситуацію.

За визначенням Анохіна – невроз виникає в наслідок зіткнення двох конкуруючих функціональних систем, що супроводжується тривалим негативним емоційним станом, який характеризується надзвичайно високою функціональною діяльністю нервових клітин.

Невроз якраз розпочинається із надмірного збудження нервової системи, що виникає на фоні підвищення надходження і синтезу катехоламінів у мозку та зменшенні продукції ацетилхоліну.

Розрізняють наступні ступені збудження:

І ступінь супроводжується підвищенням АТ, тахікардією, активацією сенсорних систем і емоційної сфери людини. Це веде до покращення пам‘яті: короткочасної і довготривалої. Ця стадія є позитивною і передує виникненню неврозів. Вона є цінною для отримання людиною необхідної цільної інформації (при навчанні, при читанні і т.д.). Немає збудження, а є сонливість нема що братися за підготовку до занять, треба спати.

ІІ ступінь – надмірна активація симпато-адреналової системи (“вегетативна буря”). Характеризується різким підвищенням метаболічних процесів в тканинах і мозку і супроводжується гіперглікемією і надмірною продукцією