ІІІ ступінь – виснаження функції ЦНС, коли процеси гальмування переважають над процесами збудження. Характеризується зниженням розумових здібностей, зниженням пам‘яті, відчуттям “пустої голови”, апатією, виникненням страху про неможливість подолати труднощів, які виникли.

ІV ступінь проявляється виникненням трансформації ритмів збудження: а) зрівняльної фази, коли на слабі і сильні подразнення відповідь буде однаковою, б) парадоксальної фази, коли організм не реагує на сильні подразники, а дає відповідь на слабі.

V ступінь – гальмівна. Супроводжується сонливістю, розладами психіки, але потьмарення свідомості не спостерігається, тому неврози лікуються у психо-диспансерах, а не у псих лікарнях.

Основні форми неврозів у людини.

Загальноприйнятої класифікації неврозів у людини в даний час не існує. Найчастіше виділяють 3-и найбільш розповсюджені форми неврозів: 1) неврастенію, 2) істерію і 3) невроз нав’язливих станів.*

Неврастенія (від греч. nevrasthenia - нервове виснаження) - найбільш часта форма неврозів, яка виникає внаслідок тривалого конфлікту (протиріччя) між реальними можливостями особистості і її бажаннями, завищеними вимогами до себе.

Невроз розвивається при перевтомі через хронічний вплив психотравмуючого фактора і характеризується: а) підвищеною збудливістю, б) швидким виснаженням нервової системи.

У хворих відзначається: а) надмірна дратівливість, б) нестриманість, в) нетерплячість, г) порушення уваги і т.д.

Крім підвищеної збудливості, типовими є: а) загальна слабість, б) зниження працездатності, в) почуття млявості, г) іноді сонливість у денний час, д) розлади сну, е) вегетативні і сексуальні порушення.*

Істерія (від греч. hystera – матка). Давньогрецькі лікарі часте виникнення істерії у жінок пов’язували із порушенням функцій матки.

Це друга за частотою виникнення форма неврозів. Нею найчастіше страждають жінки.

Вважається, що істерія розвивається при невротичному конфлікті, який характеризується надмірно завищеними претензіями особистості на фоні недооцінки чи повного ігнорування об’єктивних реальних умов і вимог оточуючих.

Для істерії типова дуже строката, поліморфна і мінлива симптоматика, яка схематично може бути зведена до декількох груп хворобливих проявів:

1) неадекватна поведінка. Хворі відрізняються підвищеною чутливістю і вразливістю, сугестивністю і самосугестивністю, нестійкістю настрою. Істеричні емоційно афективні (від лат. affectus - стан переживання) розлади відрізняються: а) “демонстративністю”, б) награністю переживань і в) “приуроченістю” до певних ситуацій.

2) рухові порушення. При істерії можуть розвиватися: а) припадки судом (без втрати свідомості і пошкоджень; такий хворий дивиться куди впасти), б) парези і паралічі; в) виникнення афонії (ослаблення голосу) через параліч голосових зв’язок; г) мутизм (повна німота), що, однак, не засмучує хворих.

3) сенсорні порушення (істерична сліпота, глухота, втрата нюху, смаку).

4) вегетативні і сексуальні розлади (імпотенція, зниження лібідо і ін.).*

Невроз нав’язливих станів.

Вважається, що цей тип неврозу у людини виникає частіше при конфліктах між бажаннями, власними потребами і почуттям боргу, моральними принципами.

Невроз, як правило, характеризується яскраво вираженими фобіями.

Частіше це нозофобії - кардіофобія (нав’язливий страх за стан свого серця), канцерофобія (нав’язливий страх захворіти раком), сифілофобія (нав’язливий острах занедужати сифілісом) і т.д.

Більш рідкими, але дуже типовими клінічними проявами є: а) нав’язливі думки, б) спогади, в) сумніви, г) рухи і дії.

Змістом фобії може бути будь-яке явище повсякденного життя.

Експериментальні моделі невротизації тварин: а) перенапруження аналітико-синтетичної діяльності мозку – виконання тваринами важкого завдання (диференціація близьких за формою предметів за короткий проміжок часу: коло і овал); б) часта зміна стереотипу умовних рефлексів; в) порушення біоритмів (циклу сон – безсоння); г) часткова ізоляція тварин або перенаселення; д) дія сильних звукових подразників; е) штучне обмеження рухової активності тварин – іммобілізація; є) зіткнення складних безумовно рефлекторних реакцій (інстинктів – харчового і оборонного).

Але жоден із цих методів не відтворює у повній мірі симптоматику неврозів у людини, оскільки людина володіє ІІ-ю сигнальною системою, яка постійно втягується в патологічний процес при неврозах.

Особливості ушкодження правої і лівої півкуль ГМ

При втягненні в патологічний процес лівої півкулі у правшів розвивається: апраксія, агнозія, афазія, аграфія, алексія, акалькулія.

Локалізація вогнища ушкодження в правій півкулі проявляється: емоційними порушеннями (ейфорія або депресія), галюцинаціями, амузією.

Характерним для ушкоджень правої півкулі є також виникнення апракто-агностичного синдрому, який полягає: а) в некритичному ставленні хворого до свого стану, б) анозогнозії – неусвідомлення паралічу кінцівок (хворі не проявляють ніяких занепокоєнь з цього приводу), в) порушенні схеми тіла, г) відсутності активної установки на видужання.

Нерідко правопівкулеві інсульти чи травми супроводжуються паракінезами – автоматизованою жестикуляцією (автоматичними, несвідомими рухами гомолатеральними кінцівками).