Патологічна фізіологія нервової системи.

Порушення сенсорної функції нервової системи.

Патофізіологія нервової системи вивчає загальні закономірності і базисні механізми розвитку патологічних процесів, які лежать в основі різноманітних нервових розладів або виникають при різних ушкодженнях нервової системи. Сюди відноситься також вивчення типових патологічних процесів у нервовій системі, які реалізуються на різних рівнях її структурно-функціональної організації, починаючи від молекулярно-клітинного і закінчуючи системними відносинами.

Порушення діяльності нервової системи класифікують наступним чином:

1) За анатомічним принципом:

а) порушення периферичної нервової системи,

б) порушення центральної нервової системи, у тому числі розлади функції спинного мозку, мозочка, довгастого, середнього, проміжного та кінцевого мозку.

2) За походженням: а) спадково обумовлені і б) набуті порушення нервової системи.

Набуті можуть бути первинними і вторинними.

Первинні розлади виникають при безпосередній дії на нервову систему патогенних факторів: а) фізичних (травма, радіація, термічні впливи), б) хімічних (токсини, отрути), в) біологічних (віруси, бактерії, найпростіші), г) соціальних (слово).

Вторинні розлади обумовлені: а) насамперед порушеннями гомеостазу (гіпоксія, гіпоглікемія, ацидоз і т.п.), б) імунними факторами (аутоалергічні реакції), б) розладами мозкового кровообігу.

3) Клітинний принцип класифікації розладів нервової системи передбачає наступні порушення функції нейронів:

а) порушення електрофізіологічних процесів;

б) розлади нейрохімічних (медіаторних) процесів;

в) порушення аксоплазматичного транспорту.

4) У залежності від виду порушення функцій виділяють наступні розлади діяльності нервової системи:

а) порушення сенсорних функцій (чутливості);

б) порушення ефекторних функцій: рухової, вегетативної, трофічної;

3) порушення інтегративних функцій.

Порушення соматовісцеральної чутливості.

Соматовісцеральна чутливость об‘єднує в собі: а) екстероцепцію - чутливість шкіри (тактильну, температурну, больову); б) пропріоцепцію - глибоку чутливість органів опорно-рухового апарату; в) інтероцепцію – чутливість внутрішніх органів; г) ноціцепцію - больову чутливість усього тіла.

Надходження інформації про різні види чутливості від периферичних рецепторів у центральну нервову систему забезпечується провідними шляхами. Частина їх входять до складу медіальної петлі (lemniscus medialis) стовбура головного мозку, а саме:

1) Бульбо-таламічний шлях - проводить усі види глибокої (пропріоцептивної) чутливості; а також тактильну чутливість від спеціалізованих механорецепторів шкіри (складна тактильна чутливість - стереогнозія). Складається з трьох нейронів.

Перші нейрони (I) - псевдоуніполярні клітини спинномозкових гангліїв. Аксони цих клітин входять через задні корінці в спинний мозок і піднімаються вгору в складі задніх канатиків, утворюючи пучки Голя і Бурдаха. Тіла других нейронів (II) знаходяться в довгастому мозку (n.gracilis і n.cuneatus). Їх аксони переходять на протилежну сторону, перехрещуючись з аксонами контрлатеральних нейронів, і утворюють перехрест медіальної петлі (decussatio lemniscus medialis). Тіла третіх нейронів (III) знаходяться в таламусі. Їх аксони направляються у відповідні сенсорні зони кори головного мозку (задня центральна звивина і верхня тім‘яна часточка).

2) Передньо-латеральний неоспинно-таламічний шлях - проводить температурну, шкірну больову та найпростіші види тактильної чутливісті.

Перші нейрони (I) є клітинами спинномозкових гангліїв. Тіла других (II) нейронів локалізуються в задніх рогах спинного мозку. Їх аксони посегментно переходять на протилежну сторону спинного мозку (перехрещуються) і у складі бічних канатиків піднімаються в таламус, де знаходяться тіла третіх нейронів (III), які посилають свої відростки в сенсорні зони кори головного мозку.*

Екстралемнісковий шлях - проводить больову чутливість (пізня, глибока і вісцеральна біль). На відміну від двох попередніх, є багатонейронним і філогенетично більш давній.

Тіла перших нейронів (I) локалізуються в спинномозкових гангліях, а других (II) - у задніх рогах спинного мозку. Аксони останніх частково переходять на іншу сторону, а частково з цієї ж сторони проходять вгору в складі бічних канатиків, утворюючи 3 шляхи: спинно-ретикулярний, спинно-тектальний і, так званий, палеоспинно-таламічний.

У ретикулярній формації стовбура мозку, куди піднімаються аксони других нейронів, відбувається багаторазове переключення на інші нервові клітини. Від ретикулярної формації інформація надходить в утворення лімбічної системи (емоційні компоненти реакцій), центри гіпоталамуса (вегетативні компоненти реакцій), таламус, кору головного мозку та ін.

Порушення чутливості характеризуються: а) кількісними і б) якісними її змінами.*

Сенсорні розлади кількісного характеру, тобто зв’язані із змінами ступеня сприйняття, включають: 1) анестезію, 2) гіпестезію і 3) гіперестезію.

Анестезія (від греч. an - заперечення, aisthesis - почуття, відчуття) - повна втрата, а гіпестезія - зниження поверхневої чутливості в цілому або окремих її видів.

Анестезію за характером порушення чутливості поділяють на:

1) тотальну анестезію - втрата всіх видів чутливості,

2) парціальну - втрата одного виду чутливості: а) тактильної, б) больової (аналгезія від грец. аlgesis - відчуття болю), в) температурної (гіпо- або атерместазія), г) розвитком топанестезії (втрата відчуття локалізації подразнення), д) розвитком астереогнозії (втрата можливості розпізнання предметів на дотик).

За походженням виділяють: 1) штучну анестезію (спеціально викликану з метою попередження небажаних наслідків хірургічного втручання), 2) патологічну анестезію, яка виникає при різних захворюваннях і синдромах ушкодження нервової системи: а) травматичних ушкодженнях різних відділів нервової системи, б) хронічних захворюваннях дегенеративного характеру (наприклад, сирінгомієлія), в) злоякісних пухлинах головного і спинного мозку, г) гострих порушеннях мозкового кровообігу.

Гіперестезія - підвищення чутливості організму до різних подразників.

Розрізняють: 1) тотальну, 2) парціальні форми гіперестезії: а) тактильну гіперестезію, б) гіпералгезію, в) гіпертерместезію.

Обумовлюється: а) зниженням порогу збудливості рецепторів, що спостерігається при ушкодженнях шкіри і слизових оболонок (опіки, оперізуючий герпес), б) підвищенням збудливості соматосенсорного аналізатора на підкірковому і корковому рівнях його структурно-функціональної організації.

Дизестезії - розлади чутливості «якісного» характеру, що проявляється порушенням (перекрученням) сприйняття зовнішніх подразників.

Р о з р і з н я ю т ь:

а) термалгію, коли холодове або температурне подразнення сприймається як больове;

б) синалгію - відчуття болю в іншій ділянці замість місця дійсного впливу ушкоджуючого фактора;

в) поліестезію - поява відчуття дії безлічі подразників замість одного реально існуючого;

г) гіперпатію - своєрідне хворобливе сприйняття