1,1...1,5 мг/л — підвищена, але, з дозволу санітарних органів, припустима концентрація Р" при відсутності інших джерел водопостачання. Захворюваність населення карієсом зубів при цьомумінімальна. Клінічний перебіг карієсу зубів сприятливий, розвиток зубощелепного апарата та скелета хороший, проте число людей із флюорозом зубів зростає. Це, а також характер дії фтору на біологічно важливі системи, є підставою для того, щоб визнати цю КР" такою, що лежить поза оптимумом. У той же час нема підставвважати її за умов холодного та помірного клімату неприпустимою. Дійсно, лише у 15—20% населення визначається І ступінь флюорозу і рідко (у 1—2%) — II. Санітарні органи можуть дозволити цю концентрацію за умов місцевого водопостачання та діючих водопроводів при відсутності даних про її несприятливий вплив на здоров'я населення (карієс і флюороз зубів і т.д.). У випадку вибору нових джерел для централізованого водопостачання ця концентрація може бути дозволена при відсутності інших джерел за умов холодного та помірного клімату;

1,5...2 мг/л — концентрація, вища за найбільш припустиму.Ураженість населення карієсом зубів вища за мінімальну; клінічний перебіг карієсу зубів сприятливий; до 30—40% населення уражене флюорозом зубів, причому у переважної більшості має місце флюороз І і II ступеня. Використання води із такою концентрацією фтору може бути тимчасово дозволене в умовах місцевого водопостачання. При централізованому водопостачанні необхідне дефторування або розведення води;

2...6 мг/л — висока концентрація. Ураженість населення карієсом зубів більша за мінімальну; 30—90% населення уражено флюорозом зубів, причому у 10—50% визначається III—IV ступінь. Серед дітей часті випадки відставання розвитку та мінералізації кісток. Ці порушення при вживанні води із 2...З мг/л Р" тимчасові. У деяких людей, які вживають воду із 4...6 мг/л фтору, відзначається збільшення щільності кісток та зрушення умовнорефлекторної діяльності. У експериментальних тварин, особливо якщо КР" більша за 3 мг/л, спостерігаються незначні зміни активності ряду ферментів, деякі функціональні зрушення з боку нервової та ендокринної систем, зміни в інтенсивності обміну Са та Р, незначн патогістологічні та гістохімічні зміни у кістках, печінці, нирках мозку та ряді інших органів. Обов'язкове дефторування або розве дення води;

6...15 мг/л — дуже висока концентрація. Ураженість населення карієсом зубів значно більша за мінімальну; 90—100% уражених флюорозом зубів із перевагою тяжких форм, значно збільшені стертість та ламкість зубів. У дітей часто зазначаються порушеним розвитку та мінералізації кісток, у дорослих — зміни у кістках типу остеосклерозу. Спостерігаються пригнічення функції щитовидної залози, зміна активності ряду ферментних систем крові, зміни в міокарді (за даними електрокардіографії), пригнічення біоелектричної активності головного мозку, а також порушення з боку іншихвнутрішніх органів, наприклад, печінки, які виявляються при функціональному дослідженні. За умов жаркого клімату та нераціонального харчування можуть спостерігатись тяжкі форми флюорозу скелета зі скостенінням міжхребцевих зв'язок і рядом виразних порушень з боку периферичної нервової системи та внутрішніх органів. Обов'язкове дефторування води. У зв'язку із викладеним Держстандартом 2874-73 на питну водопровідну воду узаконені такі максимально припустимі концентрації фтору: для 1-го та 2-го кліматичних районів — 1,5 мг/л; для 3-го — 1,2 мг/л; для 4-го — 0,7 мг/л води. Доцільність фторування води у кожному конкретному випадку встановлюється органами санітарно-епідеміологічної служби. Показанням до фторування води є низька КР' у воді і значна ураженістьнаселення карієсом зубів. Теоретично за будь-якої КР", меншої за оптимальну, доцільно фторувати воду, але практично у першу чергу це треба робити на тих водопроводах, у яких вода містить менш за0,3...0,5 мг/л фтору.

Обмірковуючи показання до фторування води, санітарні лікарі та стоматологи можуть стати перед дилемою: чи не доцільно у даному випадку обрати інший метод фторпрофілактики карієсу, наприклад, фторовмісні таблетки, фторування кухонної солі, місцеву флюоризацію зубів. Ці методи можна застосувати у тому випадку, коли населений пункт має місцеве (колодязне) водопостачання або якщо на невеликому водопроводі не забезпечений кваліфікований нагляд за фторуванням води. Практика показала, що порівняно з іншими методами фторування води потребує менших експлуатаційних затрат та затрат людської праці, дозволяє охопити все населення, незалежно від його соціального та економічного положення, дає найбільший і найстабільніший протикаріозний ефект і легше контролюється органами охорони здоров'я. КПВ можна знизити і більше, ніж на 60—70%, якщо поєднувати фторування води з іншими профілактичними заходамиДля фторування питної води з метою точного дозування фтов міс ного реагента застосовуються спеціальні фтораторні установки.Як реагенти в даний час використовуються "кременефторид" (розчинність 0,4%) і фторид (4%) натрію, кременефторид амонію (10%), фторид-біфторид амонію (25%), кременефтористоводнева кислота (рідина). У фторованій воді фторовмісні сполуки повністюдролізуються з утворенням .

Ефективність фторування оцінюють шляхом динамічного спостереження протягом 10—15 років за захворюваністю карієсом зубів населення, яке вживає фторовану воду. Можна також порівняти отримані дані з показниками захворюваності карієсом населення сусіднього населеного пункту, який користується водою із малим вмістом фтору (меншим за 0,2 мг/л). Для оцінки протикаріозної дії фтору використовують два показники: поширеність карієсу та його інтенсивність (КПВ і кп). Про задовільну ефективність можна говорити у тому випадку, коли через 7—8 років після початку фторування води індекс КПВ дітей 7—8 років знизився на 40—50%, про хорошу — на 50—60%, про відмінну — на 65—80%. Флюороз зубів І ступеня може спостерігатися у 5—10% дітей, флюороз зубів II ступеня, а тим паче III ступеня,