виявляються типові плями на емалі зубів, у більш пізній строк може настати остеосклероз, який виявляється передусім в кістках таза, хребта та ребер. Токсична дія фтору проявляється при концентрації його в питній воді 10 мг/л (Пахомов Г.М., 1982). При проведенні ендогенної профілактики карієсу зубів застосовують препарати кальцію і фосфору. Обмін кальцію тісно пов'язаний з метаболізмом фосфору. Неорганічні фосфати мають здатність знижувати рівень кальцію в сироватці крові і підвищувати чутливість кісткової тканини до гормональних впливів. Посередником метаболізму кальцію є іони магнію. Обмін кальцію тісно пов'язаний з мінеральним обміном вцілому.
В сироватці крові кальцій міститься в основному у двох видах:
1) недифундуючий, зв'язаний з білками, здебільшого з альбуміном,біологічно не активний, не проходить через пори діалізної мембрани;
2) дифундуючий, котрий складається із іонізованого кальцію та кальцію, зв'язаного з органічними аніонами (Ньюман У., Ньюман М., 1961). Фізіологічну активність має лише іонізований кальцій.Зсув реакції крові у кислий бік призводить до наростання рівня іонізованого кальцію, який і бере участь в основних метаболічних процесах. З метою профілактики карієсу застосовуються такі препарати кальцію.
Кальцію глюконат випускається у таблетках по 0,25 і 0,5 г; в ампулах по 10 мл 10% розчину. Дітям до 1 року призначають по 0,5 г, 2—4 років — 1г, 5—6 — по 1,5 г, 7—9 років — 1,5...2 г, 10—14 — по 2...3 г 2—3 рази на добу. Курс 11 кування — 1 місяць. Через 3 місяці курс повторюють.
Кальцію лактат порівняно із кальцію хлоридом краще переноситься хворими, оскільки не подразнює слизову оболонку, а порівняно з кальцію глюконатом є більш ефективним при пероральному застосуванні, оскільки містить великий відсоток кальцію. Випускається у порошку і таблетках по 0,5 г. Протипоказанням до призначення препаратів кальцію є одночасне застосування серцевих глікозидів із групи наперстянки абострофанту, які є синергістами кальцію. Обережно слід приймати ці препарати також при нирковокам'яній хворобі і підвищенному вмісті кальцію в крові.
Обмін кальцію тісно пов'язаний з обміном фосфору. Добова потреба організму у фосфорі становить 1,5 г. Для правильного фосфорно-кальцієвого обміну важливе не лише достатнє надходження фосфору, але також ступінь його засвоєння тканинами. Всмоктування кальцію і фосфору, яке відбувається в стінках тонкої кишки, залежить від співвідношення кальцію та фосфору і регулюєтьсявітаміном D і паратироїдином.Препарати неорганічних фосфатів менш ефективні, ніж такі як фітин і особливо гліцерофосфат кальцію. У дітей віком 5—12 років найефективніше застосовувати органічні фосфати.
Кальцію гліцерофосфат призначають всередину дітям по 0,05...0,2 г на прийом. Випускається в таблетках по 0,2...0,5 г. Курс лікування — 1 місяць. Повторюють курс через З місяці. Гранули гліцерофосфату містять кальцію гліцерофосфату 10 частин, натрію гліцерофосфату 2 частини, цукру 88 частин. Випускаються у поліетиленових мішечках по 100 г. Приймають по1/2—1 чайній ложці 2—3 рази на добу.
Фітин — складний органічний препарат фосфору. Отримується з нежирних конопляних та інших макух. Містить 36% органічнозв'язаної фосфорної кислоти. Фітин, як і інші препарати фосфору, стимулює кровотворення, посилює ріст і розвиток кісткової тканини, нормалізує стан нервової системи при захворюваннях, пов'язаних із недостатністю фосфору в організмі. Застосовується для профілактики карієсу. Призначають препарат 3 рази на добу протягом 6—7 тижнів: дітям віком до 1 рсіку — 0,05...0,1 г, до 2 років — 0,1, 3—4 років — 0,15, 5—6— 0,2, 7—9 — 0,25, 10—14 років — 0,25...0,3 г на прийом. Поруч із препаратами кальцію фосфату та фтору для профілактики карієсу застосовують препарати вітамінів Д А,.
Недостатність вітамінів А, В, С послаблює мінералізацію дентину, що проявляється збільшенням кількості інтерглобулярних проміжків, появою в емалі загиблень та борозен. Такі зуби більше піддаються ураженню карієсом, тому препарати цих вітамінів застосовуються в ранній профілактиці карієсу.Призначення вітамінів Д і А для профілактики карієсу доцільне в період формування та мінералізації зубів. Існує кілька активних форм вітаміну О. Практичне значення в даний час має вітамін В2 (кальциферол або ергокальциферол) та вітамін Б3 (холекальциферол). Вітамін О міститься у невеликій кількості в яєчному жовтку, ікрі, у вершковому маслі та молоці, у великій кількості разом із втаміном А — у печінці та жировій тканині риб, головним чином тріски, а також у печінці тюленя та інших морських тварин. Метаболіти вітамінів групи В є складовою частиною системи, яка забезпечує підтримання нормального рівня кальцію в крові. Крім того, до цієї системи належать кальційзв'язуючий білок, який за участю кальційактивованої лужної фосфатази та кальційзалежної АТФ-ази забезпечує всмоктування кальцію із дистального відділу тонкої кишки та фіксацію його в кістковій тканині; транспортні білки, які сприяють переносу метаболітів вітамінів групи В до органів і тканин; ферментні білки, які здійснюють гідроксилювання вітамінів групи В в печінці і в нирках; а також гормони — кальцитонін і паратиреощин. Кальцитонін посилює депонування кальцію в кістковій тканині, а паратироїдин сприяє утворенню активних метаболітів вітаміну що супроводжується підвищенням рівня іонізованого кальцію в крові.
Ергокальциферол — препарат вітаміну Д2 З метою профілактики та усунення недостатності вітамінів групи В призначають олійні розчини ергокальциферолу, в 1 мл яких міститься 25000, 50000 і 200000 МО (в одній краплі відповідно 625, 1250 і 5000 МО); 0,5% спиртовий розчин ергокальциферолу, в 1 мл якого міститься 100000 або 200000 МО (в одній краплі відповідно 2700 або 4000 МО). Проте застосування спиртового розчину вітаміну Д2 методом масивних доз утруднене через введення дитині великих доз спирту, непереносимості препарату в ряді випадків, неможливості застосування при шлунково-кишкових захворюваннях.