Третій фактор — це особливості анатомічної будови фісур Виділяють фісури відкриті і закриті (Леус П.А., 1982). Відкриїв фісури у дітей сприяють затримці мікрофлори і вуглеводистих :залишків їжі. Крім того, шар емалі на дні фісури дуже тонкий (кілька мікронів), має аномалійну структуру, що відрізняється незвичайним спрямуванням смуг Шрегера і емалевих призм. У зв'язку з цим у відкритих фісурах карієс розвивається у 65% випадків.

Четвертий фактор — це недостатня ефективність препаратів фтору стосовно запобігання карієсу фісур. Так, вживання питневої води із вмістом фтору 1,5...2,0 мг/л знижує уражуваність карієсо гладких поверхонь коронки зуба на 62%, а фісур і ямок мол ярії — лише на 38,5% Шиггау, 1969). Застосування фтору у вигляди таблеток дає більш високі показники зниження карієсу фісур моляр — 67%. Фтористий лак погано зберігається на жувальній поверхні зубів, і необхідні повторні аплікації. Таким чином, за допомогоїв препаратів фтору за найсприятливіших умов вдається знизити приріст карієсу молярів на 30—50%. Проте, ні системне (із питною водою або в таблетках), ні місцеве застосування фтору не запобігаї значною мірою ураженню карієсом фісур. Метод герметизації фісур передбачає запобігання карієсу жувальної поверхні молярів шляхом обтурації інтактних фісур та інших анатомічних заглиблень здорових зубів адгезивними матеріалами.

В історії застосування методу герметизації фісур зубів відомі приклади використання речовин найрізноманітнішої хімічної природи від нітрату срібла і чорного мідного цементу до сучасних, складних за складом полімерних композицій.

Засоби для герметизації фісур

1. Хімічно прості: срібла нітрат, цинку хлорид.

2. Цементи: вітакрил, полікарбоксилатні цементи, іономерні цименти поліакриловий.

3. Пластмаси: карбодент на основі епоксидних матеріалів, акрилоксид, еподент.

4. Компоненти на основі аддуктів біс-ГМА та інші: евікрол, мікрорест, адаптик, силар, призма-філ, бриліант, супер- альфаком.

5. Герметики: а) самополімеризовані б) такі, що твердіють під дією УФ світла ("Фолакор").

Основні вимоги до герметиків:

1) мати стійку адгезію до тканин зуба у вологому середовищі;

2) мати високу міцність на стиск та стійкість щодо стирання;

3) тверднути за кімнатної температури у вологому середовищі протягом 2—3 хвилин;

4) мати стабільність кольору і не викликати зміни забарвлення тканин зуба;

5) мати технологічність, яка дозволить застосувати їх в умовах клініки.

Особливо важливою є висока адгезія до твердих тканин зуба, і забезпечує мінімальну крайову проникність і механічну міцність, оскільки карієспрофілактичний ефект герметика у тому випадку, якщо він закриває фісури не менше ніж -24 місяців. Зараз розроблено особливий клас стоматологічних місріалів: герметики або силанти, які використовуються виключно * її герметизації фісур. За своїми фізико-хімічними властивостями вони близькі до композиційних матеріалів. Незважаючи на значну кількість робіт по створенню та експериментально- клінічному вивченню стоматологічних герметиків, наші про механізм взаємодії між полімерним матеріалом і тканиною зуба ще дуже недостатні.Молекулярні сили, які беруть участь в адгезії полімеру до емалі їх, можна поділити на два класи: фізичні, або механічні, і хімічні.

Особливий інтерес представляє істинно хімічний зв'язок між полімерами і основним компонентом емалі — гідроксиапатитом, 3астосовувані у даний час герметики не мають здатності достатньо повно хімічно зв'язуватись із відповідними компонентами твердим тканин зуба, тому істотну роль в утриманні герметика на поверхні емалі відіграє механічна ретенція. Для посилення механічної ретенції застосовується метод попередньої підготовки поверхні емалі перед нанесенням полімерного герметика будь-якого типу, що полягє у протравлюванні її верхнього шару розчинами кислот. Кислотні протравлюючі розчини викликають на поверхні емалі зміни двох типів:

1) усувається зубний наліт разом із кутикулою і поверхне шаром емалі, видаляються поверхнево розміщені хімічні кристали гідроксипатиту, відкриваючи більш реакційноздатний шар матриці

2) після обробки емалі протравлюючими речовинами на її верхні утворюються заглиблення (пори), до яких затікає незатверділий полімерний герметик із утворенням після свого затвердінні так званих тяжів, що забезпечують механічне закріплення герметиіи на поверхні зуба.

Експериментально доведено, що протравлення кислотою по верхні емалі відновлюються або ремінералізуються під впливом ротових рідигі; протягом кількох діб, причому вони не виявляються більш схильними до ураження карієсом. Як протравлюючий розчин використовують водний розчин ортофорної кислоти із концентрацією в діапазоні ЗО—60%, забуферен 7% розчином оксиду цинку. Відсутність вітчизняних герметиків обумовлює застосування клініці з метою герметизації фісур стоматологічних матеріалів інши класів: композиційні матеріали (евікрол, консайз та ін.), цемент (іономерні цементи, вітакрил), срібна амальгама, пластмаси (карбодент).Порівняльне вивчення використання названих матеріалів з метою герметизації фісур (Дашкова О.П., 1983) показало, що найкран адгезивні властивості, а, отже, і найбільш виражен карієспрофілактичну дію має евікрол. Він добре зберігається і?жувальній поверхні молярів: через 6 місяців — на 94,6% зубі?через 12 —* на 91,4%, через 18 — на 84,7%. Запечатувані евікролом знижує приріст каріозних уражень молярів на 32%. Методика запечатування фісур евікролом. Ретельно очистити жувальні поверхні молярів і премолярів (краще зубною щіткою) від зубного нальоту і залишків їжі. Потім ізолювати зуби від слини висушити. Протравити емаль 50% розчином фосфорної кислоти протягом 1 хвилини, а потім промити струменем води. Знову ізолювати зуби ватними валиками і висушити. Евікрол нанести за допомогою .пластмасового шпателя тонким шаром на жувальну поверхню зуба І висушити протягом 2 хвилин.

Контроль за якістю та ефективністю запечатування фісур проводиться з інтервалом у 6 місяців. Перший огляд здійснюється через 1 добу. Фісури із покриттям оглядають, визначають ступінь фіксації покриття. При наявності сильно виражених шорсткостей, тріщин аплікації слід повторити.