Розкриття каріозної порожнини полягає у видаленні навислої на краях входу в порожнину емалі з метою створення зручного доступу для огляду і подальшого препарування. Для виконання цієї операції краще скористатися турбінним наконечником, фісурним або кулястим алмазним бором. Кулястий бор уводять у каріозну порожнину і уривчастими рухами (від дна порожнини назовні) видалять навислу емаль. При роботі фісурним бором його бічними гранями випилюють надлишок тканин доти, доки стінки порожнини не стануть прямовисними.

Некректомію починають гострим екскаватором, підібраним за розміром каріозної порожнини. У плащовому дентині волокна розташовані радіально, тому екскаватор слід заглиблювати в напрямку до осі зуба, у припульпарному дентині волокна розташовані тангенціально, тому екскаватор слід заглиблювати в поперечному напрямку. Додержання цих правил запобігає випадковому оголенню пульпи. Твердіші шари ураженого дентину видаляють за допомогою кулястого або конусоподібного бора, виготованого з твердих сплавів. Некротичний дентин краще видаляти за допомогою наконечника механічної бормашини. Формування каріозної порожнини передбачає створення такої її форми, яка б сприяла найліпшій фіксації пломби. Особливості формування каріозної порожнини залежать від етапу розвитку зуба, локалізації порожнини, її глибини, пломбувального матеріалу для постійної пломби.

Оброблення емалевого краю — останній етап препарування каріозної порожнини. У процесі препарування емалі пучки емалевих призм, що мають радіальний напрямок, розсікаються, частково видаляються. Пучки призм з такими дефектами згодом можуть руйнуватися. Тому емалевий край рекомендується зрізати під кутом 40-45°

Лікування карієсу у дітей до площини емалі. Формувати емалевий край слід дрібно-зернисти ми головками циліндричної або конічної форми відповідного розміру. При препаруванні каріозних порожнин під пломбувальні матеріали з низькими адгезивними властивостями (амальгама, силікофосфатні цементи) доцільно дотримуватися принципів препарування, розроблених Блеком, а саме: — формувати порожнину шляхом профілактичного розширення зони карієсу для попередження його рецидиву. Такий підхід передбачає видалення всіх ямок і фісур на жувальній поверхні навіть у разі локалізованого ураження однієї з них. Тобто всі, навіть маленькі каріозні порожнини штучно розширюють до горбків, випуклих поверхонь коронки — так званих імунних зон, які майже не уражуються каріозним процесом. При цьому вида ляється значна частина здорових тканин зуба; — каріозну порожнину формують з урахуванням ретенції та резистентності пломбувального матеріалу. При цьому порожнині надається достатня глибина і формуються необхідні ретенційні пункти;— унаслідок формування отримують необхідну зручну форму порожнини. Іноді форму порожнини слід змінити, щоб зробити її зручнішою для пломбування;—

каріозний дентин видаляють увесь, головним чином при профілактичному розширенні порожнини і наданні їй коробкоподібної форми;—

емалевий край додатково обробляють для видалення емалевих призм, що втратили опір, з метою запобігання рецидиву карієсу. Препарування каріозних порожнин за Блеком проводять у разі пломбування амальгамою та цементами, що не мають хімічної адгезії до твердих тканин зуба. Метод біологічної доцільності при препаруванні каріозних порожнин був запропонований І. Г. Лукомським. При препаруванні за методом Лукомського видаляють тільки уражені карієсом тканини зуба. Перевага цього методу полягає в збереженні здорових тканин зуба, малому об'ємі стоматологічних втручань та зменшенні кількості використаних пломбувальних матеріалів. Недоліком методу є можливість розвитку карієсу на сусідніх ділянках зуба, випадіння пломби внаслідок недостатньої ретенції.Поява сучасних композиційних матеріалів, склоіономерних цементів та адгезивних систем дозволяє ширше використовувати метод "біологічної доцільності" при препаруванні каріозних порожнин. Під час лікування гострого або хронічного поверхневого та середнього карієсу в тимчасових зубах ретельно видаляють змінений дентин на стінках та дні каріозної порожнини до незміненого за кольором щільного дентину. При формуванні каріозної порожнини І класу в тимчасових молярах нижньої щелепи, особливо при пломбуванні амальгамою, для запобігання прогресуванню каріозного процесу препарують усі фісури і об'єднують їх в одну порожнину. При цьому утворюється єдина порожнина, часто неправильної форми, що повторює малюнок фісУР т а сприяє фіксації пломби. Дно каріозної порожнини може бути неоднакової глибини, але в усіх випадках воно розташоване в дентині . У другому тимчасовому молярі на верхній щелепі фісури жувальної поверхні відокремлені одна від одної досить товстим шаром емалі. Якщо карієс уражує фісури ізольовано і після препарування між каріозними порожнинами залишається неушкоджений шар зубних тканин, то з'єднувати такі порожнини в одну необов'язково. Лікування апроксимального карієсу тимчасових молярів апроксимального карієсу тимчасових зубів спрямоване на створення умов для фіксації пломби. При формуванні порожнин II класу часто необхідним є утворення допоміжної порожнини на оклюзійній поверхні. Дно такої порожнини має бути розташоване під емалеводентинним з'єднанням, її довжина повинна сягати за середину жувальної поверхні. Уступ, що утворюється в місці переходу основної порожнини в допоміжну, слід згладити фісурним бором. Це необхідно для попередження злому пломби в місці, де на неї припадає значне жувальне навантаження Після закінчення препарування апроксимальної порожнини в тимчасовому зубі слід ретельно оглянути контактну поверхню сусіднього зуба і з'ясувати, чи не уражена вона карієсом. Препарування порожнин III, IV та V класів у тимчасових зубах є складним, ураховуючи анатомічні особливості будови фронтальних тимчасових зубів. їх розкриття і препарування слід проводити з вестибулярної поверхні. Це створює умови для кращого огляду каріозної порожнини і сприяє більш надійній фіксації пломби, чим виправдовується косметичний недолік

Перед пломбуванням слід провести антисептичну обробку каріозної порожнини. При цьому слід пам'ятати, що дентинні канальці в тимчасо під амальгаму зубі широкі,