Інше - Кетоацидотична (діабетична) кома
51

ІМТ. Набір ваги в дорослому віці також підвищує ризик виникнення діабету. Наприклад, чоловіки та жінки віком 35–60 років, які набрали від 5 до 10 кг з 18–20-річного віку, мали у 3 рази вищий ризик виникнення діабету, ніж ті, у яких збільшення ваги тіла не перевищувало 2 кг.Дисліпідемія. Ожиріння, особливо ожиріння за абдомінальним типом, пов’язане з гіпертригліцеридемією, низьким рівнем холестерину ЛВЩ та підвищеною часткою маленьких, щільних частинок ЛНЩ. Більшість досліджень також засвідчують, що надлишкова вага тіла та ожиріння пов’язані зі збільшенням концентрацій загального холестерину та холестерину ЛНЩ. Однак відмінності концентрацій холестерину, пов’язані з ІМТ, були більш чіткими при нижчій вазі тіла та ставали недостовірними при збільшенні віку пацієнтів.Результати дослідження NHANES III показали, що поширеність гіперхолестеринемії (загальний холестерин Ћ 240 мг/дл, або 6,21 ммоль/л) прогресивно підвищуються зі зростанням ІМТ у чоловіків, в той час як поширеність гіперхолестеринемії була найбільшою за показників ІМТ між 25 кг/м2 та 27 кг/м2 і не підвищувалася далі при зростанні ІМТ у жінок. Порушення метаболізму ліпідів плазми, пов’язані з ожирінням, є клінічно важливими і також чітко асоціюють з підвищеним ризиком ІХС.
Серцево - судинні захворювання
Ішемічна хвороба серця. Особи з ожирінням, особливо за абдомінальним типом, та ті, у яких спостерігався набір ваги під час раннього дорослого віку, мають підвищений ризик ішемічної хвороби серця (ІХС). Ризик ІХС починає зростати за “нормальних” показників ІМТ в 23 кг/м2 для чоловіків та 22 кг/м2 для жінок. Наявність підвищеної кількості абдомінального жиру підвищує ризик виникнення ІХС за будь-яких показників ІМТ. Фактично результати дослідження Nurses Health Study засвідчили, що жінки з низьким ІМТ, але з високим співвідношенням об’єму талії до об’єму стегон, мали вищий ризик виникнення фатального та нефатальнлго ІМ, ніж жінки з високими показниками ІМТ, але низьким співвідношенням об’єму талії до об’єму стегон. Набір ваги у 5 кг або більше після 18-річного віку також підвищує ризик виникнення фатального та нефатального ІМ.Головною причиною поширеності ІХС є викликане ожирінням збільшення вираженості факторів ризику, в особливості АГ, дисліпідемії, порушення толерантності до глюкози, діабету та метаболічного синдрому. Було дуже важко встановити незалежний вплив ожиріння на ІХС в епідеміологічних дослідженнях, можливо, через значну тривалість періоду спостереження, що є необхідним для виявлення проявів ІХС, а також наявності впливу інших факторів ризику ІХС, які впливають на вагу тіла (паління сигарет, фізична активність тощо) та впливу розподілу жиру. Проте декілька довготривалих епідеміологічних досліджень виявили, що наявність надлишкової ваги тіла та ожиріння підвищують ризик ІХС, навіть з урахуванням наявності інших відомих факторів ризику. Ось чому American Heart Association нещодавно додала ожиріння до свого переліку основних факторів ризику ІХС та розробила основні напрями з досягнення ідеальної ваги тіла. Цереброваскулярна та тромбоемболічна патологія. Надлишкова вага тіла та ожиріння підвищують ризик ішемічного, але не геморагічного, інсульту як у чоловіків, так і у жінок. Ризик фатального та нефатального ішемічного інсульту збільшується прогресивно зі збільшенням ІМТ та є приблизно в 2 рази вищим у осіб з ожирінням, ніж у худорлявих. Ожиріння, особливо за абдомінальним типом, збільшує також ризик виникнення глибокого венозного тромбозу та легеневої емболії. Венозний тромбоз нижніх кінцівок може бути наслідком підвищеного внутрішньочеревного тиску, порушень фібринолітичної системи крові та підвищеного рівня медіаторів запаленя, пов’язаних з ожирінням за абдомінальним типом. Артеріальна гіпертензія. Декілька великих епідеміологічних досліджень встановили лінійне взаємовідношення між артеріальною гіпертензією (АГ) та ІМТ. Результати дослідження NHANES III продемонстрували, що поширеність АГ (з урахуванням віку), визначена як систолічний тиск Ћ 140 мм Hg, діастолічний тиск Ћ 90 мм Hg або прийом антигіпертензивних препаратів, була більше ніж у 2 рази вищою у чоловіків та жінок з наявністю ожиріння, ніж у худорлявих осіб. У ряді досліджень ожиріння за абдомінальним типом визначено незалежним фактором ризику АГ. Воно було визнано кращим прогностичним чинником, ніж ІМТ. Набір ваги також збільшує ризик виникнення АГ. Дослідження Framingham Study встановило, що АТ збільшується на 6,5 мм рт. ст. на кожні 10 % збільшення ваги тіла.
Легенева функція
Ожиріння поєднується з порушенням функції легень, синдромом гіповентиляції легень та обструктивним апное уві сні. Проте жодне епідеміологічне дослідження не оцінило систематично частоту легеневої патології в осіб з ожирінням. Ожиріння, особливо за наявності надлишку абдомінального жиру, може бути механічною перешкодою для роботи легень. Надлишковий жир у ділянці грудної клітки знижує респіраторну податливість легень, збільшує роботу дихання, обмежує вентиляцію, особливо вентиляцію нижніх відділів легень, із наступним розвитком ателектазів, порушенням співвідношення вентиляція/перфузія та збільшенням альвеолярно-артеріального градієнта. Гіповентиляція. Пацієнти з синдромом гіповентиляції, пов’язаним з ожирінням, мають рCO2 > 50 мм внаслідок зниженої легеневої реактивності до наявності гіперкапнії і/або гіпоксії та нездатності дихальних м’язів забезпечити підвищені вентиляційні вимоги, зумовлені механічними перешкодами вентиляції, що виникають внаслідок ожиріння. Альвеолярна вентиляція зменшується внаслідок поверхневого та неефективного дихання, пов’язаного зі зменшеним об’ємом екскурсії легень, недостатньою силою вдиху та підняттям діафрагми. Симптоми стають більш вираженими, коли пацієнти знаходяться в лежачому положенні, через те, що абдомінальний тиск призводить до підняття діафрагми, викликаючи підвищення внутрішньогрудного тиску та подальше порушення респіраторної функції легень. Тяжка форма синдрому гіповентиляції, що розвинулася внаслідок ожиріння, відома як синдром Піквіка і пов’язана з крайнім ступенем ожиріння, нерегулярним диханням, сомноленцією, ціанозом, вторинною поліцитемією та дисфункцією правого шлуночка. Обструктивне апное уві сні характеризується численними епізодами апное та

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15