3.3. Психосексуальні проблеми

При цукровому діабеті досить часто виникають психосексуальні порушення. У цілому порушення ерекції розвивається приблизно у 50% чоловіків з цукровим діабетом. Порушення сексуальних функцій, що спостерігаються при цукровому діабеті спочатку можуть бути результатом ускладнень неврологічного і судинного характеру, але часто має значення сполучення соматичних і психічних факторів. Наприклад, молодий чоловік, що страждає цукровим діабетом, може помітити легке послаблення ерекції, викликаної початковими змінами в дрібних судинах. Почуття тривоги може підсилювати цей стан і привести до розвитку імпотенції. Важливо намагатися встановити, у якому ступені порушують функцію соматичні та психічні фактори, але можливо, необхідно усвідомлювати значний ступінь невизначеності при спробах вустановити відносну важливість різних етіологічних факторів. Ситуація звичайно проясняється в міру просування психосексуальної терапії.

3.4. Інші психічні розлади

У зв'язку з цукровим діабетом звичайно виникає кілька інших психічних розладів. До них відносяться:

а) фобії — особливо зв'язані з голками й ін'єкціями;

б) обсесивно-компульсивний розлад — у клінічну картину якого може входити контроль за змістом глюкози в крові і підвищену увагу до інших деталей, особливо значимим при цукровому діабеті I типу;

в) алкоголізм і залежність від психоактивних речовин;

г) панічний розлад (зверніть увагу: симптоми гіпоглікемії можуть провокувати або імітувати панічну атаку);

д) шизофренія.

Майже немає наукових досліджень у відношенні методів лікування цих розладів у людей з цукровим діабетом, але немає підстав вважати, що лікування, що є адекватним і ефективної для соматичних благополучних осіб, буде менш адекватним та ефективним у осіб, що страждають цукровим діабетом. Проте важливо враховувати можливий вплив психічного розладу на здатність людини ефективно справлятися з цукровим діабетом і перевіряти концентрацію глюкози в крові. Важливо також, щоб члени психіатричної бригади були інформовані про можливі наслідки будь-яких методів лікування, що вони застосовують при цукровому діабеті, і вибирали їх, маючи це на увазі. Наприклад, були повідомлення про окремі випадки гіперглікемії після одночасного прийому міансеріна і клозапіна у високій дозі, а пропранолол може викликати пролонговану гіпоглікемічну реакцію на інсулін . [5.,143]

Захворювання, спричинені відсутністю вітамінів в організмі (авітамінози), тепер на Україні не зустрічаються. Інколи у дітей розвивається стан, пов'язаний з нестачею вітамінів,— гіповітаміноз. Для дитячого організму характерними є значна енергія росту, напруження процесів обміну, і тому потреба у вітамінах у нього значно вища, ніж у дорослих.
У періоди посиленого росту (перші 2 роки життя, 6—8 років 1 період, що передує статевому дозріванню, 12—14 років) дитина потребує підвищеної кількості вітамінів.
У недоношених дітей гіповітаміноз через малий запас вітамінів в організмі, функціональну неповноцінність печінки та інших органів виникає надзвичайно легко. Він може розвинутися внаслідок впливу зовнішніх (екзогенний, аліментарний) і внутрішніх (ендогенний) факторів.
Аліментарний гіповітаміноз розвивається при недостатньому надходженні вітамінів з їжею (недостатня кількість фруктів, овочів, соків, пізнє введення овочевих прикормів, тривале вигодовування коров'ячим молоком тощо).
Ендогенний гіповітаміноз розвивається у разі порушення всмоктування вітамінів у травному каналі або при частковому руйнуванні їх (захворювання шлунка, жовчного міхура, кишок). Гіповітамінози можуть також виникати при тривалих і тяжких інфекційних захворюваннях, нестачі білків і надлишку вуглеводів в організмі, вживанні деяких лікарських препаратів.
Вітаміни (життєві аміни) поділяють на такі: жиророзчинні (ретинол, ергокальциферол, токоферол, вікасол) і водорозчинні (тіамін, рибофлавін, піридоксин, ціанокобаламін, кальцію пангамат — вітамін В, аскорбінова кислота, нікотинова кислота, рутин, біотин — вітамін Н).
Гіповітаміноз А. Ретинол надходить в організм у готовому вигляді з м'ясною та молочною їжею (масло, коров'яче молоко), з рослинною їжею (морква, шпинат, шипшина, капуста, помідори) у вигляді провітамінів (каротинів), з яких він синтезується в клітинах слизової оболонки кишок і печінки.
Клініка. При гіповітамінозі А спостерігаються схильність до гнійничкових уражень шкіри, сухість та тьмяність волосся, ламкість нігтів, нічна сліпота (гемералопія), погіршення кольорового зору; у дітей грудного віку — попрілість, пліснявка, стоматит, бронхіт, знижується стійкість організму до інфекцій. При тривалому дефіциті ретинолу діти відстають у масі та зрості.
Профілактика полягає в правильному годуванні дітей, коли виключається дефіцит білка, вітамінів. Потреба в ретинолі новонародженого та дітей перших місяців життя задовольняється тією кількістю вітаміну, що міститься в грудному молоці. Рекомендується використовувати в раціоні продукти, в яких є ретинол.
Профілактична доза ретинолу для дітей — 3300 мг (1 мг=* 0,93 мкг ретинолу (вітаміну А). Форма випуску: флакони по 10 мл концентрованого препарату, розчиненого в олії (1 мл — 100000 МО, в одній краплі — 3300 МО). Для лікування застосовують олійний розчин у разовій дозі 5000—10000 МО, в добовій — 20 000 мг (2—3 тижні).
Гіповітаміноз С виникає при недостатньому вмісті аскорбінової кислоти в їжі, найчастіше зустрічається у дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні.
Основні джерела аскорбінової кислоти такі: солодкий перець, петрушка, кріп, зелена цибуля, помідори, капуста, шпинат, щавель, салат, картопля, апельсини, лимони, мандарини, черешня, смородина, суниці, аґрус, горобина, шипшина, печінка, листки чаю.
Клініка гіповітамінозу С: діти стають малорухливими, на шкірі з'являються дуже дрібні петехії, особливо легко вони виникають на обличчі, шиї, верхній частині тіла після тривалого кашлю, плачу. При травмі, уколі виникає крововилив. Б осаді сечі є невелика кількість еритроцитів при відсутності захворювання нирок. Для затяжних форм гіповітамінозу С властиві уповільнене збільшення маси тіла, затримання росту, виснаження.
Гіповітаміноз С зумовлює схильність до інфекції, тому його