еферат

на тему : “Особливості анестезіологічного забезпечення в щелепно-лицевій хірургії”

ЗМІСТ

1.Особливості анестезіологічного забезпечення в щелепно-лицевій госпітальній хірургії.

2.Особливості анестезіологічного забезпечення в амбулаторній стоматології.

З.Особливості анестезіологічного забезпечення в нейрохірургії.

В більшості спеціалізованих стоматологічних, лікувальних закладах операції в щелепно-лицевій хірургії проводяться під місцевою анестезією, розробленою С.Н. Вайсблатом в т.ін.. Проте досвід показує, що місцева і провідникова анестезії бувають недостатніми для обезболювання. Не завжди досягали успіху, проводячи місцеву анестезію, при резекції щелепи, видаленню пухлин, висікання келоїдних рубців, остеотомій при анкілозі височно-щелепного суглобу і т. ін..

иникла необхідність у введенні в щелепно-лицеву хірургію загального знеболення. Перші спроби провести інгаляційний наркоз при оперативних втручаннях на обличчі і в порожнині рота виявили значні труднощі. Ще в 1847 році М.І. Пірогов писав, що при операціях в порожнині рота важко пристосувати наркозний апараті очищати рот від крові і слини. Наявність маски на лиці, яка заважає в роботі хірурга, небезпека аспірації крові, слини і т.д., привела до думки знайти нові шляхи для введення наркотичних середників в щелепно-лицевій хірургії.

Ендотрахеальний метод наркозу вперше примінив німецький хірург Тренделенбург при резекції верхньої щелепи. В даний час метод посів провідну роль в щелепно-лицевій хірургії.

У хворих з захворюваннями щелепно-лицевої ділянки ендотрахеальний наркоз показаний при:*

операціях на верхній щелепі;*

операціях на нижній щелепі;*

операції в порожнині рота.

Після обов'язкового виконання ряду підготовчих міроприємств (голодний шлунок, сечовий міхур і т-.-ін.) проводиться премедикація, в яку входять такі середники, які володіють , спазмолітичними, парасимпатолітичними, антигістамінними , снодійними і анальгетичними якостями. Це атропін, димедрол, фентаніл, промедол.

еред наркозом сестра-анестезистка готує апаратуру, інструменти і фармакологічні середники необхідні для наркозу. Апаратура ставиться так, щоб не заважала в роботі хірурга, а анестезіолог міг легко дивитися за станом хворого і контрольними приладами. Інструменти і ліки розкладаються на наркозному столику, а саме шприци з розчинами не інгаляційного наркотика; тіопентал, дітілін, ардуан, середники для першої допомоги (адреналін, норадреналін, мезатон, цітітон і т.д..

Інструменти: ларингоскоп, інтубаційні щипці, інтубаційні трубки з зігнутими з'єднувальними трубочками і резиновою з'єднувальною втулкою V образний адаптер, бинт для итампонади глотки, змочений в розчин фурациліну.

Довжина ендотрахеальних трубок у жінок 19см, у чоловіків 21-22см. Частіше використовуються загнуті трубки, які виводяться збоку або вверх - вони довші:28,29,31см.

Важливим є те, як буде проведена інтубація. Для індукції використовується 1%-2% тіопентал-натрік>. Перед пполрпилм розчину наркотика в вену, хворому на протязі 5-7 хвилин подається кисень. Після введення 1% тіопенталу-натрія вводиться міорелаксанти.: дітілін, або ін.. Можна провести прекураризацію: перед дітінілом ввести 1,0 ардудану. Через патологічні зміни в щелепно-лицевій ділянці і різний характер оперативних втручань існують різні способи введення інтубаційної трубки: інтубація трахеї через рот під контролем прямої ларингоскопії, інтубація через ніс в сліпу., причому правильність знаходження трубки в трахеї контролюється вдуванням повітря в неї і прослуховуванням дихання.

Але цей метод інтубації трахеї не можна застосовувати у хворих з дефектами м’яких тканин обличчя, а також патологічними змінами гортані, а показаний цей метод тим хворим, у яких є підборідно-грудинна контрактура шиї.

ворим , у яких в результаті анкілозу або контрактури нижня щелепа нерухома, а носові ходи звужені накладають трахеостому і через неї проводять наркоз.

Для того, щоб якнайменшою була крововтрата при затяжних оперативних втручаннях повинна здійснюватись керована штучна гіпотензія, яка досягається шляхом введення гіпотензивних середників внутрішньовенне, а також опусканнями нижнього кінця операційного стола на 10-15°. Оптимальним є рівень AT 90-80мм.рт.ст.

ри операціях на великих глибоко розташованих пухлинах щелепно-лицевої ділянки (гемангіоми, юнацькі ангіофіброми основи черепа і т.ін.) проводиться штучна гіпотермія.

Операційна повинна забезпечуватися дефібрилятором,

електровідсмоктувачем потужної дії, монітором І медикаментами для невідкладної допомоги.

Історія амбулаторного знеболення нараховує стільки років скільки існує взагалі анестезіологія. Перший наркоз провів Нортон в стоматології, в Англії.

Анестезіологічна служба в поліклініці повинна і займає окремі кабінети з обладнаним робочим місцем: наркозний апарат, монітор-кардіоскоп, дефібрилятор, відсмоктувач, інструменти для інтубації трахеї, набір медикаментів для наркозу, для невідкладної допомоги, системи для трансфузій, комплекти міжзубних розпірок, спеціально виготовлені обтуратори для забезпечення безпеки аспірації кров’ю і кусочками зубних частинок при видаленнях зубів і т.ін..

нестезіологічна служба підпорядковується безпосередньо адміністрації поліклініки. В обласній стоматологічні поліклініці анестезіологічна служба розташована в спеціальному блоці, який нараховує три кімнати і невелика кімната для хворих після наркозу, де пацієнти перебувають на протязі 1,5-2 годин.

В поліклініці загальну анестезію можна проводити всім хворим без виражених порушень серцево-судинної і дихальної систем. Потрібно утриматись від наркозу хворим з гіпертонією, недавно перенесеному інфаркту міокарда, важкою формою бронхіальної астми, а також патологією кровообігу (цукровий діабет) і обміну речовин.

Премедикація не повинна бути складною: атропін, антигістамінні, анальгетики. Доза - індивідуальна. Для забезпечення знеболення приміняється 1-2% тіопентал-натрію, каліпсол, дроперідол. Доза підбирається анестезіологом індивідуально.

Пацієнт в кріслі сидить, туловище фіксується прив’язними ремінями, для руки є спеціально виготовлена підставка, в рот вводиться міжзубна розпірка і обтуратор.

дним із основних завдань загального-поліклінічного знеболення є якнайскоріше відновлення свідомості, активної психічної діяльності і м’язевого тонусу.

Завдання анестезіолога в тім, щоб на основі індивідуального підбору середників і методів загального знеболення забезпечити в постнаркозному періоді максимально швидке і повне відновлення всіх функцій організму пацієнта.

Досвід роботи показав, що більшість пацієнтів після загальної анестезії в поліклініці є абсолютно працездатними, але ми їм радимо хоча б один день не займатись важкими справами, не приймати алкоголь, не водити автомобіль.

Одною із основних особливостей анестезіологічного забезпечення при нейрохірургічних операціях є те, що каліпсол тут не показаний (підвищує AT