Лікарські препарати спазмолітичної дії і їх застосування у медицині

Раніше використовували як спазмолітики неселективні і селективні холіноблокатори (препарати беладонни – атропіну сульфат; платифіліну гідротартрат, бускопан, метацин, гастроцепін, спазмобрю). Особливістю цих препаратів є відсутність селективного впливу на міліарний тракт, товсту кишку, що зосереджує сферу застосування препаратів цієї групи при функціональних захворюваннях; виражена також індивідуальна залежність релаксуючого ефекту від вихідного тонусу ПаНС; широкий спектр побічних системних ефектів (утруднений сечопуск, порушення зору – мідріаз, параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, тахікардія, закрепи) [5].

Неселективні міотропні спазмолітики (дротаверин, галідор, папаверин) відносяться за механізмом дії до інгібіторів ФДЕ. Пригнічення ФДЕ дозволяє „зберегти” цАМФ від руйнування, що сприяє релаксації клітин гладеньких м’язів.5.

Аналіз літературних джерел свідчить про широке використання високоселективних спазмолітичних засобів нового покоління та комбінованих препаратів з різностороннім ефектом на організм людини. Проте поряд з цим для зняття больового синдрому широко застосовуються холіноблокатори та неселективні міотропні спазмолітики.

1.2. Лікарські препарати спазмолітичної дії і їх застосування у медицині

До недавнього часу як спазмолітики використовували переважно сполуки природного походження – неселективні холіноблокатори– атропіну сульфат, скополаміну гідробромід, платифіліну гідротартрат, гоматропіну гідробромід, папаверину гідрохлорид, основні характеристики яких наведено нижче 6.

Атропіну сульфат (Atropini sulfas)

Це кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали. Дуже легкорозчинний у воді, легко розчинний у 96% спирті, практично нерозчинний в ефірі. Плавиться при температурі близько 190°С із розкладанням 7, 16.

Атропін – це типовий М-холіноблокатор. Вплив атропіну на кишечник складається з двох ефектів: зниження стимулюючого впливу блукаючого нерва, з одного боку, і стимуляція ауєрбахівського сплетення – з іншого 5, 16.

Ідентифікують атропіну сульфат за фізико – хімічними константами: ІЧ – спектри та оптичне обертання; температурою плавлення пікрату атропіну; реакцією Віталі – Морена на тропову кислоту – проводиться у фарфоровій чашці з кислотою нітратною димлячою та випаровують. Осад розчиняють у ацетоні і додають спиртовий розчин калію гідроксиду – спостерігається характерне фіолетове забарвлення; проводять реакцію на сульфати та реакцію з калію йодбісмутатом. Кількісне визначення проводять ацидиметрією в неводному середовищі; алкаліметрія в спирто – хлороформному середовищі та фотоколориметрія за реакцією з пікриновою кислотою 7, 16.

Застосовують атропіну сульфат при парентеральному введенні – при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, гострому панкреатиті, жовчокам’яній хворобі, спазмах кишечника і сечових шляхів, печінковій та нирковій коліці, бронхіальній астмі, для премедикації при оперативних втручаннях, атріовентрикулярній блокаді, отруєнні М-холіноміметиками та антихолінестеразними засобами; в очній практиці – для розширення зіниці (мідріазу) при дослідженні очного дна, для лікування іриту, іридоцикліту, кератиту, емболії та спазму центральної артерії сітківки 5, 8, 10, 11.

У клінічній картині гострого отруєння на перший план виступає симптоматика психічного збудження, так званий „атропінів психоз”. Він проявляється маренням, галюцинаціями, дезорієнтацією, руховою активністю. Картина може бути настільки яскравою, що хворого помилково госпіталізують у психіатричну клініку. Як антагоністи застосовують антихолінестеразні засоби: повторне введення прозерину, галантаміну 6, 9, 10, 17, 18, 19 .

Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum)

Скопінового ефіру(-)-тропової кислоти гідробромід, тригідрат

Це безбарвні прозорі кристали або білий кристалічний порошок. Легко розчинний у воді, розчинний у спирті, дуже мало розчинний у хлороформі.16.

Ідентифікацію проводять реакцією Віталі – Морена, визначення температури плавлення (192 – 1960С) і питомого обертання 5%-го водного розчину; також проводять реакцію на броміди. Кількісне визначення проводять методом ацидиметрії в неводному середовищі та аргентометрії за методом Фаянса в оцтовокислому середовищі 16, 20.

Скополаміну гідробромід відрізняється від атропіну сульфату наявністю седативного ефекту. Його застосовують при психічних хворобах, інколи для лікування паркінсонізму, для підготовки до наркозу, при морській хворобі, в очній практиці 3, 10. Також можливе застосування при спазмах кишечника, дискінезії та спазмі жовчо- і сечовивідних шляхів, при підготовці до лікувальних процедур (для парентерального введення) 8.

Парентерально не вводять при закрито кутовій глаукомі, гіпертрофії передміхурової залози із затримкою сечі, органічних стенозах ШКТ 8, 9.

При гострому отруєнні найімовірніша затримка сечі, гіперемія шкірних покривів, тахікардія, пригнічення моторики ШКТ, тимчасові порушення зору. 8, 10, 18,19.

Платифіліну гідротартрат (Platyphyllini hydrotartras)

Білий кристалічний порошок без запаху або зі слабким специфічним запахом, гіркий на смак. Легко розчинний у воді, дуже мало розчинний у спирті, практично не розчинний у хлороформі та ефірі 16, 20.

Ідентифікують препарат за питомим обертанням 5%-го водного розчину; за реакцією утворення феруму (ІІІ) гідроксамату червоного кольору; з в-нафтолом в присутності кислоти сульфатної концентрованої при нагріванні (зелене забарвлення); з реактивом Майєра (білий осад); дає реакцію на тартрати з солями калію (білий кристалічний осад). Кількісне визначення проводять методом ацидиметрії в неводному середовищі; алкаліметрії в спирто – хлороформному середовищі та фотоколориметрії ( в розчинах для ін’єкцій та таблетках) .16, 20.

Застосовують при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, жовчокам’яній хворобі, спазмах кишечника і сечових шляхів, печінковій та нирковій коліці, бронхіальній астмі тощо. Він блокує переважно М-холінорецептори гладенької мускулатури, у зв’язку з чим усуває її спазми. У цьому ефекті відіграє також роль пряма міотропна спазмолітична дія препарату 3, 9, 10.

Препарат має здатність проникати через ГЕБ і пригнічувати судинноруховий центр. Можливе відчуття сухості в роті, мідріаз, головокружіння, збудження, утруднене сечопускання 3, 8.

При передозуванні платифіліну гідротартрату застосовують фізостигміну саліцилат в ізотонічному розчині натрію хлориду, прозерин 8, 10, 18, 19.

Гоматропіну гідробромід (Homatropini hydrobromidum)

Білий кристалічний порошок без запаху. Легко розчинний у воді, важко розчинний у спирті, дуже мало розчинний