Диспансеризація хворих на групи кишкових інфекцій

Гострі кишкові інфекції. Більше третини осіб, перехворівши шигельозом, сальмонельозом, ашеріхіозом і гострими кишковими захворюваннями, викликані умовною патогенною бактеріальною мікрофлорою, в період найближчих 3-6 місяців після виписки із стаціонару жаліються на періодичні болі в животі, розлад стільця, наявність патологічних домі шків в випорожненнях, загальна слабкість, нестійкий апетит, непереносимість різних харчових продуктів. При дослідженні виявлені порушення структури слизової оболонки тонкого і товстого кишечника і ультраструктури клітин епітелію, зміна активності комплексу ферментів та ізоферментів, забезпечених процесів травлення. Після перенесеної дизентерії у більшості осіб спостерігається кишковий дисбактеріоз, у половини перехворівши продовжуються бактеріовиділення гомологічних штамів збудника. У осіб, перехворівши сальмонельозом, затяжне виділення сальмонел відзначається набагато частіше.

Під впливом перенесених гострих кишкових інфекцій, як правило, загострюються супутні хронічні захворювання органів системи травлення. Гострі кишкові захворювання, викликані умовно патогенними мікроорганізмами, можуть бути причиною розвитку хронічних захворювань органів травлення, в тому числі, хронічних гастроентероколітів.

В окремих випадках, частіше у дітей та ослаблених осіб, можуть формуватися вторинні вогнища інфекції. викликані умовно патогенними збудниками «внеинтестинальной» локалізації. При підозрі на формування таких вогнищ рекомендується крім бактеріологічного аналізу провести дослідження сироватки хворого в реакції аглютинації з ауто штамом. Виявлення антитіл в титрі 1:160 і більше з живою культурою, при захворюваннях викликаних протеями, цитро бактеріями, синьогнійною паличкою, а до капсульного антигену клебсієл в титрі 1:32 вище, свідчить на користь розвитку ускладнень, формуванням вторинних вогнищ.

Диспансерному нагляду підлягають реконвалісценти, перехворівши гострими кишковими інфекціями з ускладненим видом збудника і бактеріоносіїв, які мають відношення до виробництва, зберігання та реалізації харчових продуктів, особи до них прирівняні, хворі хронічною дизентерією і людям з довготривалим нестійким стільцем. Тривалість диспансеризації спостерігається від 3 до 6 місяців, в залежності від клініко-епідеміологічних особливостей хвороби в кожному конкретному випадку.

Під час спостереження особи 1 раз в місяць оглядаються лікарем і підлягають бактеріологічним обстеженням. При виникненні розладу органів

травлення і виділення патогенних або умовно патогенних ентеробактерій рекомендується більш частіше відвідувати лікаря кабінету інфекційних захворювань або госпіталізація.

При обстеженні реконвалізцентів після гострих кишкових інфекцій використовують клінічні, лабораторні, інструментальні методи.

При порушенні процесів травлення ферментного ґенеза говорять також прості, доступні для реалізації в умовах стаціонару і поліклініки, інформативні і точні проби на толерантність до вуглеводів, в тому числі загрузки з лактозою, сахарозою, мальтозою і моносахаридами.

Про затяжний перебіг шигельозу, сальмонельозу свідчать розлади функцій органів травлення, які протікають на фоні інтоксикації, підвищення температури, зміни у крові, копрограмі, імунологічних зсувів та виділення збудників.

Для більш детального дослідження стану слизової прямої і сигмо видної кишки використовують ректороманоскопію. При необхідності оцінити стан слизової верхніх відділів товстої кишки – колоноскопія. Призначають загальний аналіз крові, сечі, обстежуються функції нирок, печінки та інших органів і систем. Призначено бактеріологічне обстеження калу на патогенну, умовно патогенну мікрофлору, найпростіші і гельмінти.

В диференціальній діагностиці пошкоджений шлунково-кишковий тракт різною етіологією мають значення результати копро цитологічного дослідження. Для судження про порушення процесів травлення і степеню їх вираженості корисно визначити активність кишкових амілаз, ентерокіназ, лактози, сахарози та мальтози. Дані про активність останніх трьох ферментів дозволяють судити про стан процесу пристінкового травлення вуглеводів. По показникам проводиться рентгенологічне дослідження органів системи травлення. Довготривале повторне видалення шигелл, сальмонел, єшеріхій на фоні тих чи інших проявів шлунково-кишкових розладів являється відносним показником для госпіталізації, так як у стаціонарі є кращі умови для детального обстеження і виявлення причин затяжного перебігу хвороби, розвитку рецидивів та довготривалого повторення виділення збудників. Крім перерахованих клінічних, інструментальних і лабораторних критеріїв стану здоров’я реконвалісцентів для визначення довго тривалості і частоти обстеження перехворівши гострою дизентерією необхідно керуватися наступними ознаками та інструктивно-методологічними документами:

1) по шигельозам – «Інструкція по виявленню хворих на дизентерію,

нагляду за перехворівши ми та проведення протиепідемічних заходів у вогнищах» (додаток 2 до наказу № 840 по МОЗ СССР, 3 вересня 1976 року);

2) «Методичні накази по клініці, діагностиці і лікуванні дорослих хворих дизентерією» (МОЗ СССР, 25 квітня 1978 року);

3) «Методи діагностики та лікування гострої дизентерії» (МОЗ УССР, 26 вересня 1978 рік).

При неблагополучних випадках необхідно дотримуватися дієти, корисно

приймати мінеральну воду. При підвищеній секреторної активності шлунка використовують такі мінеральні води «Боржомі», «Свалява», «Поляна Квасова», »Лужанська» та іеші, а при пониженій – «Миргородська» та її аналоги. При болях у животі показані спазмолітики - но-шпа, бекарбон, папазол та інші. Фізіотерапевтичні процедури включають грілки, солюкс, ультрафіолетове опромінення, призначені електропроцедури – гальванізація. Діатермія, УВЧ, електрофорез та інші, санаторно-курортне лікування в санаторіях гастроентерологічного профілю.

Критеріями ефективності диспансеризації реконвалісцентів являється відсутність на протязі 3-6 місяців скарг на розлад функцій органів травлення, негативний результат посіву на патогенну і умовно патогенну мікрофлору калу і бактеріоз, нормальні аналізи крові, сечі та копроцитограми.

За людьми, які знаходилися у спілкуванні з хворими у вогнищі інфекції, встановлюють 7-денний диспансерний нагляд, на протязі якого проводиться термометрія, огляд стільця, пальпація кишечника.

Амебіаз. При амебіазі