Диспансерний нагляд проводиться до повного клінічного видужання і нормальних результатів лабораторних досліджень на протязі 6 місяців. Однак у ј хворих зберігаються в більш пізні строки постінфекційна астенія, обумовлена відставанням відновлених структурних порушень життєво важливих органів, від функціональних змін. В цій групі хворих довго спостерігаються збільшення розмірів печінки, інколи селезінки, міальгії транзиторного характеру, лабільність пульсу і артеріального тиску. В групі хворих,які перенесли тяжкі форми лептоспірозу, ускладнення гострої ниркової та печінкової недостатності, міокардитом, ДВС-синдромом, виникає необхідність продовження строку диспансерного нагляду до року.

Бруцелльоз. Диспансерний нагляд потрібно проводити до повного клінічного видужання і угасання імунологічних реакцій.

Диспансерний нагляд встановлюється в залежності від складності захворювання:

1 – хворим хронічним бруцелльозом в стані субкомпенсації – активно спостерігається не рідше 1 разу в місяць, а в випадку необхідності – лікування;

2 – хворим хронічним бруцельозом в стані компенсації спостерігається не рідше 1 разу в 2-3 місяці, в випадку необхідності – лікування;

3 – хворі в латентному періоді бруцельозної інфекції – активний огляд через рік.

Особи, взяті на облік, які підозрілі на захворювання бруцельозом ( з позитивними серологічними реакціями або алергічної проби Бюрне), без клінічних проявів, повинні обстежуватися не рідше 1 разу в квартал. При повних серологічних обстеженнях потрібно стежити за титром аглютинації. При наростанні титру потрібно визивати таких хворих для повного клінічного обстеження не рідше 1 разу у 2 місяці, в разі потреби – назначають лікування.

Малярія. Всім громадянам, перхворівші на малярією, а також, приїхавші із неблагополучних по малярії країнах. Проводиться маркування амбулаторних карт. При спілкуванні в лікувально-профілактичних закладах, у зв’язку з підвищенням температури на протязі 2 років після приїзду в країну, вони поинні лабораторно обстежитися на наявність плазмоїдів малярії.

Лихоманка – КУ. У зв’язку з можливістю розвитку під гострої і хронічної форми захворювань, необхідно активно спостерігати за перехворівшими після виписки із стаціонару щомісячно на протязі кварталу, а потім що квартально на протязі року.

За людьми, позитивно реагуючи по імонологічній реакції на КУ – рикетціоз, необхідно проводити активний нагляд раз в квартал до угасання цих реакцій з повним серологічним обстеженням у випадку необхідності, но не частіше одного разу в рік.

Стафілококова інфекція. Диспансеризації підлягають люди, які перенесли системні стафілококові захворювання (гнійно-септичні інфекції,затяжні і хронічні пневмонії, остеоміеліт і пієлонефрит). У зв’язку з тим, що реконвалісценти являються носіями вірулентним штамів стафілокока і небезпечні для окружаючи, вони повинні проходити амбулаторно, клінічне і лабораторне дослідження до повного зникнення клінічних проявів. Діти, які перенесли стафілококову інфекцію на першому році життя (сепсис, пневмонія), підлягають диспансерному нагляду на протязі 2-3 років після перенесення гострої форми захворювання. Після виписки із стаціонару з ціллю вироблення специфічного активного антитоксичного і антимікробного імунітету необхідно провести курс лікування стафілококовим анатоксином або антифагіном. Поява локальних форм або рецидивів є показником для проведення повторних курсів імунотерапії 2-3 рази в рік. При наявності алергічних реакцій необхідно застосувати стафілококовий бактеріофаг.

З ціллю підвищення неспецифічного захисту організму і імунологічної реактивності необхідно провести курс лікування левамізолом (2,5мг/кг маси тіла 25 рази в неділю) на протязі перших двох місяців після виписки із стаціонару, потім глютаміновою кислотою з припаратами стимулюючої дії (метацил, дібазол).

Реконвалисцентам з ціллю попередження дисбактеріозу призначають полібактерин 21-30 днів, лактобактирин 10 днів. При тяжких формах ентероколіта використовують біфікол (від 6 місяців до 3 років 1-2 дози в день 1-2 прийома) 3-4 неділі. При наявності дефіцитної анемії показана дієто терапія і призначення припаратів заліза.

Література

Методичка по інфекційних захворювань – професор М.Г.Шавдала/наукова література Київ 1985 рік.