Сифілітичний остеомієліт, поряд з осередковим некрозом та секвестра-цією кістки, супроводжується різкою остеобластичною реакцією окістя, яка часто призводить до ліквідації кістко-вомозкової порожнини, її осифікації та кальцинації, внаслідок чого кістка, наприклад, гомілки, набуває вигля-ду щільного деформованого утворен-ня — ебурнеація кістки, або ж сло-нова кістка.

Безболісні сифілітичні вузли навко-ло великих суглобів — колінного, ліктьового тощо, утворюються за ра-хунок фіброзу підшкірної основи.

Клінічно третинний сифіліс кісток виявляється нічним болем у кістках та незначними порушеннями функції кінцівок за значних морфологічних змін у кістках. Неадекватність пору-шень функції структурним порушен-ням кісток пояснюється зниженням больової чутливості у хворих через ураження нервової системи.

При природженому сифілісі ура-ження кісток має характер дефор-мації та ебурнеації. Найчастіше воно локалізується в кістках лицевого ске-лета та гомілках, які стають шабле-подібними.

Лікування сифілісу специфічне; антибіотики, зокрема препарати гру-пи пеніциліну. Ранні форми сифілісу, первинний та вторинний, потрібно диференціювати з банальними виразка-ми, лімфаденітом, простими кондило-мами навколо анального отвору, з іншими поверхневими запальними і дистрофічними процесами. Деструк-тивні зміни в кістках лікують пластич-но-хірургічним та ортопедичним шля-хом.

Для профілактики ускладнень піз-нього сифілісу (третинного) необхідні своєчасна діагностика та адекватне лікування ранніх форм хвороби (пер-винного та вторинного).

При гумозному сифілісі неможли-во відновити морфологічний стан органів та тканин і їх функцію. Вели-чезну роль у боротьбі з сифілісом відіграють профілактика захворюван-ня, запобігання позашлюбним стате-вим стосункам, підвищення рівня культури статевих відносин тощо.