значення надається рентгенологічному дослідженню: зниження дихальної екскурсії діафрагми, випіт у реберно-діафраг-мальній пазусі. На оглядовій урограмі може спостерігатися збільшення одного із сегментів нирки, зникнення контура поперекового м'яза на боці ураження, тіні сечових конкрементів. На екскреторних урограмах виявляються деформування і звуження ниркової миски, а у частини хворих – зміщення і стирання контурів чашок. Інколи на рентгенограмах карбункул нирки мав вигляд пухлини. На селективних артеріограмах в артеріальній фазі має місто зменшення кількос-ті міжчасткових артерій. У зоні гнійного осередку артеріальні стов-бури позбавлені бічних розгалужень, звужені й розсунуті. У нефро-фазі ангіографії відповідно до розташування гнійного осередку від-значається розходження ниркової паренхіми за рахунок зниження кровотоку. Інформативним методом діагностики карбункула нирки е радіонуклідне сканування нирок. На сканограмах у ділянці карбун-кула радіонуклід не накопичується. Велику діагностичну роль відіграє ультразвуковий метод дослідження. На ехограмах карбункули мають вигляд чітких конусоподібних зон підвищеної акустичної щіль-ності, що розташовані в паренхімі нирки.
Лікування карбункула – хірургічне. Показана негайна операція: люмботомія, декапсуляція. Далі характер операції залишить від змін, які виявляють під час огляду нирки, загального стану хворого і функції протилежної нирки. Над порожниною карбункула розтинають його оболонку і конусоподібне вирізують карбункул. При значному руйнуванні нирки видаляють її полюс, або виконується нефректомія. Одночасно хірургічному втручанню проводиться антибактеріаль-на, дезинтоксикаційна терапія.
Абсцес нирки - одна з найрідкіших форм гострого гнійного піє-лонефриту. Абсцес нирки є наслідком гнійного розплавлення її паренхіми в осередку запальної інфільтрації або злиття груп дрібних абсцесів при апостематозному пієлонефриті. Навколо осередку наг-ноєння розвивається вал грануляційної тканини, який відмежує його від здорових тканин. Нерідко процес поширюється на оточуючу кліт-ковину - паранефрит.
Абсцес нирки часто ускладнює сечокам'яну хворобу, операційні втручання. Не виключена можливість і гематогенного інфікування нирки (метастатичний абсцес як наслідок пневмонії та ін.). У клі-нічній картині абсцесу переважають симптоми, що характерні для гострого пієлонефриту. Найважливіші дані можна одержати під час рентгенологічного і радіонуклідного досліджень.
На оглядовій урограмі виявляються згладженість контура попе-рекового м'яза, випуклість зовнішнього контуру нирки у зоні локалізації абсцесу. На сцинтіграмах можна помітити дефект наповнення названій зоні.
Дуже інформативна комп'ютерна томографія, яку виконують на фоні екскреторної урографії: абсцес має вигляд зони зниженого накопичення рентгенконтрастної речовини в паренхімі нирки. На ехограмах у зоні абсцесу визначається порожнина з рідиною (гноєм).
Лікування при абсцесі нирки здійснюється хірургічними метода-ми. Виконують декапсуляцію нирки, широко розтинають абсцес.
Обробляють його порожнину антисептичним розчином, дренують її і заочеревинний простір. Якщо пасаж сечі порушений, операцію завер-шують нефростомією. У післяопераційному періоді продовжують ін-тенсивну антибактеріальну і дезинтоксикаційну терапію.
Прогноз при консервативній терапії несприятливий - У 75% ви-падків спостерігається летальний кінець. При своєчасному хірургіч-ному втручанні хворі видужують.
Емфізематозний пієлонефрит - гострий інфекційно-запальний про-цес, зумовлений проникненням у нирку мікроорганізмів, які спричи-няють некротизуюче запалення і здатні до газоутворення. До таких мікроорганізмів належать кишкова паличка, протей і бактерії роду псевдомонас, що розкладають глюкозу на газ і кислоту. Газоутворен-ня найчастіше (80%) спостерігається у хворих на цукровий діабет, причому переважно у жінок похилого віку при високому вмісті глюко-зи в крові й тканинах і відносно низькому в сечі. Має значення обструкція сечоводів. Клінічна картина емфізематозного пієлонеф-риту в більшості випадків тяжка: порушення функції нирки, виражена інтоксикація; симптоми гострого пієлонефриту. Сеча має різко кислу реакцію. Іноді спостерігається пневматурія. Діагностика емфізема-тозного пієлонефриту ґрунтується на даних рентгенологічних та бак-теріологічних досліджень. На оглядовій урограмі іноді спостерігаєть-ся викривлення хребта у бік ураженої нирки і відсутність тіні попе-рекового м'яза на цьому боці. У навколониркової клітковині виявля-ють скупчення газу, яке є патогномонічним симптомом для цього зах-ворювання. Щоб переконатися, що газ міститься не в кишках, виконують комп'ютерну томографію.
Єдиної точки зору щодо лікування емфізематозного пієлонефриту немає.
Більшість авторів вважають, що консервативна терапія при цьому захворюванні має бути короткочасною і в разі її неефективності треба вдаватись до нефректомії. Дренування нирки рекомендують тіль-ки у разі різко ослаблених хворих при значному операційному риску. При поєднанні емфізематозного пієлонефриту з інфарктом і некро-зом нирки нефректомія має бути методом вибору. До призначення оперативного втручання треба підходити помірковано, оскільки мо-же спостерігатися ураження протилежної нирки. При двосторонньому емфізема-тозному пієлонефриті показана білатеральна нефректомія з переве-денням хворого на програмний гемодіаліз
Останнім часом багато авторів рекомендують раннє оперативне лікування, зокрема люмботомію з розтином і видаленням цієї навколониркової клітковини, декапсуляцію з резекцією некротичних осередків нирки, нефростомію. Потрібне широке дренування заочеревинного простору. Якщо стан хворого погіршується рекомендується нефректомія.
При консервативному лікуванні летальність досягає 50% у хво-рих на цукровий діабет і 40% - у тих, хто не страждає на це зах-ворювання. Нефректомія дозволяє врятувати життя 70-80% хворих.
Некроз ниркових сосочків, або некротичний папілліт спостері-гається більш як у 3% хворих: на пієлонефрит. У жінок буває в 2 рази частіше ніж у чоловіків.
Некротичний процес найчастіше локалізується у зоні сосочків ниркової піраміди, іноді охоплює всю піраміду, дуже рідко - зону мозкової речовини нирки. Він має вигляд невеликого інфаркту, зумовленого порушенням кровообігу у зоні ниркового сосочку. Розвит-ку некрозу ниркових сосочків сприяє цукровий діабет, але виникнення захворювання залежить також від тривалого спазма судин, тромбозу, атеросклерозу, травми нирок, шоку, зловживання анальгетичними засобами, нефролітіазом, анемії, сечової інфекції, алергізації організму.
Розцінюють первинний і вторинний (стосовно пієлонефриту) нек-роз ниркових сосочків. Розрізняють також три форми захворювання:
І. Інфекційну (з обов'язковим попереднім розвитком пієлонефри-ту).
2. Ангіопатичну (внаслідок порушення кровообігу в мозковій ре-човині нирки на фоні атеросклеротичних змін судин, тромбозу, ем-болії).
3. Вазокомпресійну, або ішемічну (внаслідок інтерстиціального набрякання і склерозу, що зумовлюють стискання судин, які живлять