Активні речовини. Квітки ромашки містять до 0,8 % блакитно забарвленої ефірної олії (головні складові - хамазулен), сесквітерпенові вуглеводи фарназен і кадинен, сесквітерпенові спирти, апігенінглікозиди (6-7 %), кумаринові сполуки (діоксикумарин), флавоновий глікозид, , умбеліферон, холін, фітостерин, цукор, вітамін С, органічні кислоти, полісахариди, мінеральні солі (12 %), азулен, гіркі (3%) і дубильні речовини, камедь, кислоти (саліцилова, аскорбінова, нікотинова), гліцериди олеїнової, лінолевої, пальмітинової та стеаринової кислот, яблучнокислі солі кальцію і калію, віск, жир, смоли тощо [7].

Ефірні олії. Це леткі речовини з характерним сильним запахом і смаком, нерозчинні у воді. Ефірні олії утворюються в рослинах і мають сильно виражені фізіологічні та фармакологічні властивості. Ефірні олії у рослинах містяться в особливих клітинах і виходять звідти після руйнування або ж при нагріванні рослини. Фізіологічна дія їх здійснюється різними шляхами: при безпосередньому контакті із шкірою викликають подразнення, посилюється приплив крові до місця (гіперемія), що має практичне значення при накладанні компресів, полоскань. При високій концентрації можуть спричинити опіки шкіри. Розчинені у жирах (в'єтнамський бальзам), ефірні олії, нанесені на шкіру, локально гальмують запалення. Вони можуть проникати через шкіру і розноситися по всьому організму. Але краще їх застосовувати інгаляційно. Це полегшує дихання і покращує відходження харкотиння. Ефірні олії, потрапляючи в ротову порожнину, подразнюють рецептори слизової оболонки рота, через нервову систему діють на шлунок, підсилюють секрецію шлункового соку, підшлункової залози і жовчі, чим сприяють підвищенню апетиту.
Крім того, ефірні олії проявляють статичну дію на бактерії, особливо на такі, що мають проникливу для жироподібних речовин оболонку (стафілокок). Розпилювання ефірних олій дезинфікує шкіру, одяг, покращує самопочуття людини.
До найбільш відомих ефіроолійних рослин відносяться: валеріана, лаванда, ромашка, лимон, кадило, любисток, м'ята, материнка, чебрець, фенхель, троянда, коріандр, кмин, кріп, петрушка, розмарин, шавлія та інші.

Глікозиди - сполуки цукру з нецукровою молекулою. Тобто половина молекули цукру - глікон, а інша половина молекули - нецукрова частина - аглікон, яка визначає специфічні особливості глікозиду, зокрема його лікувальні властивості. Цукрова частина молекул глікозиду сприяє проникненню аглікона у клітини організму. У рослинах глікозиди синтезуються для знешкодження всередині рослинного організму активного аглікону, який може утворюватись у процесі метаболізму. У квітках ромашки присутні апігенінглікозиди (6-7%).

Вуглеводи. Вуглеводам належить головна енергетична роль в організмі, вони утворюються в процесі фотосинтезу і пересуваючись по рослині, забезпечують життєві потреби інших, не зелених її частин. Вуглеводи є не тільки джерелом енергії рослин, але і вихідним матеріалом для багатьох біосинтезів. З'єднуючись між собою вуглеводи утворюють діозу, сахарозу, рафінозу й інші, а також полісахариди - крохмаль, целюлозу, інулін, пектини. При гідролізі вони розпадаються на один або два прості цукри. Крохмаль - полісахарид, нагромаджується у плодах, зернах як запасна форма вуглеводів. Крохмаль часто використовують у медичній практиці: як присипку, наповнювач і субстрат для виготовлення таблеток, присипок, паст. Клітковина - полівуглевод. В організмі клітковина не засвоюється, але має значення для посилення перистальтики шлунково-кишкового тракту.
Гіркоти. Це різноманітні сполуки, що мають гіркий смак, з чим і пов'язана їх дія на організм. Найчастіше гіркоти зустрічаються у рослинах родин айстрових, тирличевих і губоцвітих. Гіркоти посилюють секрецію залоз шлунка (підвищують апетит - рефлекторно подразнюючи смакові рецептори слизової оболонки ротової порожнини, звідси імпульси надходять у ЦНС, стимулюючи центр голоду. Відповідна реакція направляється до слизової шлунка, стимулюючи секреторну активність залоз - підсилення секреції шлункового соку). Гіркоти стимулюють апетит рефлекторно.

Дубильні речовини. Застосовують дубильні речовини зовнішньо на шкіру при опіках, запаленні шкіри і слизових оболонок, для полоскання. Дія дубильних речовин полягає в тому, що вони ущільнюють і закріпляють білкові молекули в поверхневих шарах шкіри або слизових оболонок, які внаслідок цього стають стійкішими проти зовнішніх впливів і менш проникливими. Дубильні речовини розчинні у воді, з білковими молекулами, алкалоїдами і солями важких металів утворюють нерозчинні осади. Дубильні речовини здатні пригнічувати перекисне окислення ліпідів, захищають клітини організму від руйнівної дії вільних радикалів. Багатими на дубильні речовини є листя і кора дуба, суцвіття ромашки, фісташки, верба, вільха, каштан їстівний (листя і плоди), брусниця, чай, верес, щавель, гірчак, плоди волоського горіха (зелені) та інші рослини.
Слизі - безазотисті речовини, які набухають у воді і утворюють колоїдні розчини. Слизовий колоїдний розчин захищає слизові оболонки від подразнення при запальних процесах. До справжніх належать слизі із насіння льону, кореня алтеї, до несправжніх - із бульб зозулинців, лишайників, водоростей.
Жири та жирні олії. Становлять важливий продукт харчування, застосовуються у техніці й косметиці [4].

Мінеральні речовини. Мінеральні речовини, які містяться в рослинах життєво необхідні для обмінних процесів в організмі людини. Перебуваючи в мінорних кількостях, вони забезпечують постійність осмотичного тиску, кислотно-основної рівноваги, включаються в різні реакції обміну речовин, кровотворення, зсідання крові та інше. У сировині ромашки лікарської містяться такі життєвонеобхідні мінеральні сполуки:

Залізо бере участь у еритропоезі (при гіпохромно-залізодефіцитних анеміях).
Фтор. Недостатність цього елемента призводить до розвитку карієсу зубів у дітей, а у людей похилого віку - до фторзалежного атеросклерозу.
Міді належить відповідна роль у механічній пружності сполучної тканини. Недостатність міді викликає аномалії розвитку скелета і суглобів, пошкодження судин і серця.

Селен. Недостатність селену призводить до розвитку еозинофілії, міокардіопатії, кистозного фіброзу підшлункової залози.
Йод бере участь в обміні речовин. Дефіцит йоду викликає гіпотиреоз, атеросклероз та інші захворювання.

Цинк.