Кобальт. Йому належить значна роль в обміні речовин. Недостатність кобальту призводить до розвитку гіперхромної анемії і порушення функції нервової системи.
Хлор необхідний для утворення шлункового соку, формування плазми крові, є активатором ряду ферментів.

Натрій бере участь у водно-сольовому обміні, регулюванні артеріального тиску, активації травних ферментів.

Калій має важливе значення у внутрішньоклітинному обміні, регулюванні водно-сольового обміну.

Кальцій разом із фосфором складають основу кісткової тканини, нормалізують обмін вуглеводів, води, бере участь у процесах передачі нервово-м'язового збудження.
Магній входить до складу багатьох ферментних систем, міститься в кістках, зубах, регулює функцію нервової системи.

Кремній сприяє зменшенню проникливості судин, володіє протизапальними і регенеруючими властивостями, стимулює фагоцитоз, підвищує стійкість організму, бере участь в імунологічних процесах, сприяє біосинтезу колагену, росту волосся і нігтів.

Сірка входить до складу окремих ферментів, амінокислот, вітамінів, бере участь в утворенні інсуліну.

Хром регулює рівень цукру в крові, підтримує його в оптимальній концентрації.
Стронцій в оптимальних концентраціях відіграє позитивну роль в обмінних процесах, перш за все, він тісно зв'язаний з обміном кальцію. Багато стронцію містять такі рослини: алое, аніс, ромашка, бадан, абрикоси.
Літій є життєво важливим мікроелементом. Нестача його в організмі сприяє розвитку нервово-психічних розладів.

Срібло. Нестача даного елемента призводить до розвитку діатезів (Анрі Пікара). Значний вміст срібла у таких рослинах, як підбіл, чистотіл, конвалія, наперстянка пурпурова, ромашка лікарська, кріп, лобелія, арніка гірська.
Платина - важливий каталізатор багатьох хімічних реакцій.
Вітаміни - це фізіологічно активні речовини, які виконують різні біологічні й фізіологічні функції. Деякі вітаміни входять до складу ферментів, інші є проміжними продуктами обміну речовин, постачальниками функціональних груп.

Вітамін В5 (РР) - у насінні і молодих паростках пророщених зерен злаків, в арахісі, горосі, картоплі, капусті, томатах, ромашці, гречці. Є активатором вуглеводного, жирового і фосфорного обміну.

Вітамін С (кислота аскорбінова). Найбільше аскорбінової кислоти у цибулі, часнику, редисці, лимонах, шпинаті, чорній горобині, смородині, невелика кількість вітаміну С є у суцвіттях ромашки лікарської. Бере участь в окисно-відновних реакціях.

Вітамін Д (кальціферол) утворюється в організмі при ультрафіолетовому опроміненні з ергостерину, який містять зелені рослини. Є антирахітичним вітаміном.
Деякі лікарські рослини здатні проявляти загальнотонізуючу, адаптогенну, актопротекторну дію. Вони тонізують життєві процеси, нормалізують кровообіг, дихання, травлення, підвищують здатність людини пристосовуватись до стресових ситуацій (елеутерокок, женьшень, аралія, лимонник китайський, родіола, арніка, ромашка, тирлич) [6].

5. Фармакологічні особливості і використання

Фармакологічні властивості. Ромашка лікарська на початку дії збуджує центральну нервову систему, підсилює рефлекторну діяльність спинного мозку, прискорює дихання, ритм серця, розширює судини мозку. Потім ці ефекти змінюються пригніченням центральної нервової системи, зниженням рефлекторної діяльності спинного мозку, тонусу м'язів. Ромашка виявляє дезинфікуючу, протизапальну, «вітрогінну», в'яжучу, пом'якшувальну, протиспазматичну дію, а також збільшує секрецію залоз травного каналу і жовчовиділення.

Показання до призначення: запалення слизової оболонки рота, ангіна, ларингіт, гострі й хронічні запалення слизової оболонки травного каналу (гастрит, коліт, ентероколіт), метеоризм, понос, геморой, хвороби печінки, жовчного, сечового міхура і нирок, підвищена нервова збудливість, біль нервового походження, болючі менструації, маткові кровотечі, запалення кон'юнктиви, рани на шкірі або слизових оболонках, підвищена пітливість ніг; використовують також для миття волосся (надання світлого кольору, блиску й м'якості) [6].

Напрями використання.

В медицині використовують сушені квіткові кошики, зібрані в суху погоду протягом усього періоду цвітіння. Настої, напари з них або складні збори застосовують для стимуляції секреторної діяльності травних залоз, жовчовиділення, збудження апетиту, знімання спазм органів черевної порожнини, зменшення утворення газів у кишечнику, болевгамування, регулювання менструальної функції. Квітки мають протизапальну та антимікробну дію. У дерматології застосовують внутрішньо при екземі, кропивниці, червоному плоскому лишаєві, зовнішньо - при алергійних дерматитах. Відвари використовують для полоскання рота, примочок, клізм, обмивання гнійних ран і гемороїдальних вузлів.

Ромашку широко використовують також у ветеринарній медицині, але, як правило, усю надземну масу, зібрану у фазу цвітіння рослин.

В захисті рослин використовують листки і квітки проти ряду видів сисних та листогризучих шкодочинних комах на плодових, овочевих, лікарських, квіткових та інших групах культур.

У Росії, втім як і в усьому світі, ромашка застосовується в першу чергу при захворюваннях шлунка. Всесвітня Організація Здоров'я рекомендує застосовувати ромашку при гастритах і виразках шлунка, підвищеній кислотності, для зняття спазмів у кишечнику. Дослідження, проведені в Європі, дійсно довели, що деякі активні речовини ромашки (хамазулен, альфа-бисаболол, апигенин і матрицин) мають високу протизапальну активність, жовчогінною дією, знімають спазми.

Найпоширеніший в Європі пропис, що містить ромашку: вербена, ромашка, меліса, лакричник і кріп. Таку суміш трав використають для зняття кольок у маленьких дітей. Найпростіший настій ромашки використають у дитячій медичній практиці при прорізуванні зубів - він відмінно знімає запалення й заспокоює ясна, роблячи невеликий знеболюючий ефект.
При безсонню й необгрунтованому хвилюванню, тривожності, зайвій нервозності теж може допомогти настій з ромашки. Наприклад, у Латвії застосовують заспокійливий чай наступного складу: м'ята, ромашка, кмин. А в Америці популярний ромашковий напій, що вживають із медом або цукром.
Ромашка гарна й в інгаляціях - зм'якшує слизуваті оболонки й робить протизапальний ефект. Краще приготувати гарячий настій на водяній бані, але можна й просто залити квітки ( саме вони використовуються як лікарський засіб) окропом у широкій ємності, додати меду й соди, а потім подихати над цією сумішшю. Рекомендується дорослим і дітям при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, якщо немає підвищеної температури й алергії на який-небудь із компонентів.