Але найбільше ромашка використовується в дерматології й косметології. Сама головна властивість ромашки, що застосовується в цих областях медицини, - протизапальне. У комплексі з іншими засобами ромашка використовується у лікуванні багатьох шкірних захворювань - від найпростіших запальних елементів до екземи. По силі протизапальної дії чисте масло ромашки стоїть на одному рівні з деякими гормональними препаратами! У Німеччині проводився експеримент, у процесі якого порівнювалася активна протизапальна дія медичного масла ромашки і гідрокортизонової мазі 0,25%. Результат виявився дивним: ефект ромашкового масла був сильнішим!
Ромашка зустрічається у складі кожного другого крему: у вигляді екстракту, ефірного масла або окремих компонентів. Найчастіше активною складовою частиною виступає альфа-бисаболол.

В дитячій косметиці без ромашки просто не обійтися! У деяких дитячих косметичних лініях є спеціальні продукти - бальзами або масла, які на 80% складаються з ефірного масла ромашки, що забезпечує відмінний стан шкіри дитини, її захист від роздратувань і зовнішніх впливів.
Потрібно помітити, що як основний компонент ромашка зустрічається тільки в дитячій косметиці. У засобах догляду за молодою й зрілою шкірою ромашка використається як допоміжний засіб, адже ефектом розгладження зморшок вона не володіє. Але практично у всіх кремах для сухої шкіри (для будь-якого віку) ромашка присутня як лідер: забезпечує зволоження й делікатний догляд за жіночою й чоловічою шкірою (у кремах і лосьонах після гоління). У шампунях і бальзамах для волосся вона забезпечує пом'якшення і живлення волосся, надає йому шовковистості і блиску[7].

6. Лікарські форми, способи вживання, дози

Способи застосування. Внутрішньо — холодний (10 чайних ложок квітів заливають 2 склянками води кімнатної температури і настоюють 8 год, проціджують) або гарячий настій (2—3 столові ложки квітів настоюють у склянці окропу протягом 1 год) по 1—2 склянки на день.

Зовнішньо — використовують настій для полоскання, промивання, спринцювання й примочок, а також для миття голови.

Для виготовлення лiкарських форм використовують висушенi квiтковi кошики. Ромашка лiкарська жовчогінна, збуджує апетит, знiмає спазми мускулатури шлунково-кишкового тракту, проявляє болетамувальнi, заспокiйливi властивостi.

Застосовують препарати ромашки при гастритах, гепатитах, холециститах, колiтах, циститах, пiдвищенiй кислотностi шлункового соку, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, злоякiсних пухлинах, зобі, для обробки гнiйних ран i виразок, примочок при кон'юнктивiтах, дерматитi, опiках (для запобiгання утворення пухирцiв), для спринцювань при кольпiтi. Настiй суцвiть ромашки на олiї використовують для натирання при ревматизмi та подагрi.

Внутрiшньо - настiй суцвiть (4 ст ложки суцвiть на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки тричі на день пiсля їди.
Зовнiшньо - компреси, примочки, обмивання, полоскання (настiй суцвiть, 1:10). Ромашкова олiя: (4 ст ложки суцвiть ромашки та 100 мл оливкової очищеної олiї нагрiвають до кипiння i настоюють 10 днiв, опiсля процiджують. Застосовують при опiках, дерматитах.

Ромашкову мазь (дрiбно помелене суцвiття розтирають з бiлим вазелiном або внутрішнім свинячим жиром (1:5) використовують для попередження утворення пухирцiв при опiках.

Ромашка лікарська допомагає при тупих пульсуючих болях у верхній частині голови, що обумовлені розлиттям жовчі, переїданням чи нетравленням шлунка.

Легкий проносний, потогінний засіб, при жовтяниці — жовчогінний (у поєднанні з клізмами з напару ромашки, які очищають кишки від незасвоєних жирів), пом'якшувальний засіб (дезинфекційна дія складників леткої олії фернезену і хамазулену, який також послаблює алергічні реакції, і спазмолітична та потогінна дія глікозидів — флавонового апігеніну та його похідного — кверцитрину; похідних кумарину-умбеліферону, герніарину, двооксикумарину, валеріанової, саліцилової і капронової кислот; дубильних речовин, смоли, холіну). Олія, збуджуючи центральну нервову систему, посилює рефлекторну діяльність, прискорює дихання, серцевий ритм, розширює мозкові судини. Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 2 чайні ложки квіток і настоюють 10 хвилин. П'ють, залежно від потреби, 1—3 склянки на день (дітям при здутті кишечника дають пити чайними або десертними ложками і роблять їм клізму з напару ромашки). При гастритах і виразковій хворобі вживають чай з ромашки і меліси, взятих порівну (1 столова ложка суміші на 1 склянку окропу), п'ють гарячим 3 склянки на день, протягом 2—3 місяців. При здутті від недоброякісної їжі користуються сумішшю (порівну) ромашки, ягід ялівцю, трави холодної м'яти, звіробою і золототисячника — беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, кип'ятять 10 хвилин, коли прохолоне, п'ють (після проносного) 3 склянки на день. Міцний відвар ромашки може спричинити блювання, але тамує стійкі головні болі. При гастритах, ентеритах заварюють 2 чайні ложки суміші (порівну) квіток ромашки лікарської, трави деревію тисячолис-того, трави полину гіркого, листків м'яти холодної і шавлії в 1 склянці окропу, відціджують і п'ють гарячим двічі на день по півсклянки, за 20—ЗО хвилин до їди. Напаром з ромашки промивають гнійні рани, виразки, полощуть ним рот, промивають очі при запаленнях, роблять спринцювання піхви при болях у жінок, примочки на опухлі, запалені місця; при екземі, фурункулах, панариції, свербінні у людей похилого віку; промивають вухо (у суміші з 5% перекисом водню) у випадку витікання з нього. При подагрі, ревматичних запаленнях, флюсах тощо роблять припарки з подушечок, заповнених (порівну) квітками бузини чорної і ромашки, змочених окропом і зігрітих у посудині на плиті. При мокрих екземах, висипах на шкірі, ранах, виразках, також при подагричних опухах (з кухонною сіллю) беруть 4 ложки квіток ромашки на 1 л води, кип'ятять 10 хвилин і відвар додають до повної ванни [3].

Відомо, що тибетські монахи надавали особливого значення цілющій силі ромашки. Ця