Свіжовилучена бджолина отрута являє собою сиропоподібну опалівальну жовтувату рідину з ароматом, що нагадує запах меду. Отрута має смак та кислу реакцію (рН 4,5—5,5). Вміст сухої речовини в отруті коливалися від 30 до 45 %. Основною частиною сухої речовини (близько 80 %) є та пептиди. Вони являють собою найбільш активні біохімічні та фармакологічні компоненти бджолиної отрути. На сьогоднішній день вилучені та дося різною мірою такі білки та пептиди: ензими — гіалуронідаза, фосфолп лізофосфоліпаза (фосфоліпази В), кисла фосфомоноестераза, альфаглюко пептиди — мелітин, апамін, МСД-пептид (пептид 401), протеазний ші адолапін, мелітин F, секапін і терціапін.

У зв'язку з цим метою даної роботи стало дослідження можливостей ведення кольорових якісних реакцій на азотовмісні компоненти бджолиної отрути із «загальноалкалоїдними» осаджувальними реактивами в дилю тритураціях Х2, ХЗ та Х4. Також було проведено реакції з нінгідрином розчином таніну, резорцином у концентрованих сірчаній та хлоровЗ кислотах, тимолом у концентрованій сірчаній кислоті. Крім того, заз її були спрямовані на пошук найбільш чутливих реактивів для даного класу к3 з метою подальшої розробки методів аналізу для гранул.

кТи та методи досліджень

Об'єктами досліджень були дилюція Apisinum X1 і тритурації Apisinum X2,

Для проведення досліджень було використано реактиви Бушарда (розчин калію йодиді), Драгендорфа (розчин вісмуту йодиду в калію йодиді), ї калію перманганату 1 %, реактиви Вагнера, Зонненштейна (розчин и фосфорно молібденової), Шейблера (розчин кислоти фосфорновользої), нінгідрин, 10 % розчин таніну, резорцин у концентрованій кислоті й, резорцин у розведеній кислоті хлороводневій, тимол у концентрованій І сірчаній.

ілкжію апізину X1 готували шляхом розчинення 0,5 г бджолиної отрути іл води очищеної, паралельно готували тритурацію X1; 0,5 даної триту розчиняли в 5 мл води очищеної (співвідношення 1:10, що відповідає нню Х2). Розведення ХЗ та Х4 готували аналогічно. Краплю досліджу розчинів наносили на предметне скло за допомогою каліброваної піпетки, з нею наносили краплю одного із зазначених вище реактивів, після чого обережно з'єднували скляною паличкою і осад розглядали візуально та юскопом. Якщо відразу змін не спостерігалося, то скло вміщували у камеру і спостереження проводили через 10—30 хв.

Результати та їх обговорення

Проведені дослідження дозволили визначити біологічно активні речовини бджолиної отрути у потенціях X1—Х3.

Тільки до складу бджолиної отрути входять 18 з 20 амінокислот, проводились реакції на азотовмісний компонент бджолиної отрути — мелітин із загаль- їдними реактивами. Реакції проводили з дилюцією X1 і тритураціями Х4. Для розведення X1 усі реактиви давали чіткі позитивні реакції, для ї Х2 спостерігали утворення кольорових осадів з усіма нижчезазначеними реактивами, крім 1 % розчину калію перманганату. Найчутливішими ооот виявилися реактиви Зонненштейна та Шейблера, які давали чіткі оооі реакції з потенцією ХЗ. Для розведення Х4 не вдалося встановити ооо азотовмісних сполук з усіма реактивами.

Наступним етапом нашої роботи стало проведення якісних реакцій на ос-и біологічно активних речовин у препаратах Apisinum. Реакцією з нін-эуло підтверджено наявність амінокислот та білків, реакцією з 10 % таніну — білків. Наявність кислоти глутамінової підтверджували резорцином у концентрованій сірчаній кислоті, після чого додавали аміаку і спостерігали зміну забарвлення розчину. Присутність фрук-Жози у потенціях Apisinum підтверджено реакціями з резорцином у Ваній сірчаній та хлороводневій кислотах.

х, наведених у табл. 2, можна зробити висновок, що найбільш чуттивом є нінгідрин, тому що наявність білків та амінокислот вста- потеицій X1, Х2, Х3. З іншими реактивами, крім 10 % розчину огічно активні речовини визначили в потенціях X1 і Х2.

Висновок

Гомеопатія як система лікування за принципом подібності у своєму
розвитку пройшла шлях від повної заборони до поступового визнання і
використовується понад 200 років у багатьох країнах світу. Цей метод
лікування узаконений в Україні, країнах СНД, Німеччині, Франції, США,
Англії, Індії, Італії. Наказ МОЗ України № 165 від 03.08.89 р. є юридич-ною основою гомеопатичного методу лікування і гомеопатичної фармації. На сьогоднішній день в Україні гомеопатичні лікарські засоби (ГЛЗ) виготовляються в спеціалізованих аптеках, зареєстровано перші
комплексні ГЛЗ вітчизняного виробництва ("Антигрипін-Arnica", "Табакум плюс", "Бронхогран" та ін.), а також близько 50-ти гомеопатичних препаратів іноземних фірм-виробників ("Dr. Willm. Schwabe", "DHU", "Bittner", "Heel", "Walsh Pharma").

В цих умовах для становлення вітчизняної промисловості і підвищення конкурентоспроможності вітчизняних гомеопатичних засобів і необхідно створити систему, яка б забезпечила потрібну якість ГЛЗ, вкладаючаючи створення промислової бази виробництва відповідно до вимог GMP (Good Manufactory Practycis), системи контролю якості та стандартизації ГЛЗ з урахуванням їх специфіки.

В номенклатуру ГЛЗ, затверджену вищезазначеним наказом Мінздравом України входить понад 500 найменувань. З них понад 60 % виготовляється з рослинної сировини, близько 30 % — лікарські засоби мінерального походження, 10 % — тваринного. З 300 найменувань лікарської рослинної сировини (ЛРС), необхідної для виробництва ліків, понад 100 видів зростає в Україні, близько 50-ти — культивуються в господарських та ботанічних садах, близько 100 видів ЛРС є екзотичними ( зерна кофейного дерева, трава мандрагори тощо). Тільки для 38 % рослин від загального числа видів, які входять в номенклатуру і "Руководство по описанню и изготовлению гомеопатических лекарственных средств".

о є нормативно-технічні документи (з 1933 p.), з них 25 % найменувань включено в Державний реєстр лікарських засобів і дозволено до використання в науковій медицині. В діюче видання Фармакопеї входить лише 13 % (пагінці багна звичайного, плоди глоду колючого, квіти нагідок лікарських та