Але в гомеопатії та науковій медицині не завжди збігаються вид вихідної рослини, сировина, що використовується, час її заготівлі. Наприклад, в гомеопатії застосовується корінь щавлю кучерявого, тоді як в офіцинальній медицині — щавлю кінського. Гомеопатія використовує всю свіжу рослину аконіту отруйного, в той час як науковою медициною визнані коренебульби аконіту каракольського. Заготівля сировини також ведеться в різний час. Пагінці багна звичайного для виготовлення гомеопатичної матричної настоянки (есенції) збирають в травні—липні, а в алопатії — в період дозрівання плодів (серпень—вересень). Таким чином, хімічний склад ЛРС, що застосовується в офіцинальній медицині і гомеопатії, буде різним.

Однією з проблем стандартизації ГЛЗ є те, що сировина, яка використовується для їх виготовлення, є в основному неофіцинальною, що змушує користуватися "Руководством... В.Швабе", в якому наведено лише опис ЛРС. І тільки для незначної частини найменувань, що використовуються в гомеопатії, стандартизація проводиться за показниками якості, регламентованими Державною фармакопеєю XІ видання. До них відносяться: опис, органолептичний аналіз (колір, запах, смак), мікроскопічне дослідження, якісний та кількісний аналіз групи діючих речовин. Слід зазначити, що оцінка якості ЛРС за Німецькою гомеопатич-ною фармакопеєю також проводиться за її описом і органолептичними характеристиками (колір, запах, смак), а Гомеопатична фармакопея США подає лише опис ЛРС.

Специфіка технологічного процесу виготовлення гомеопатичних матричних настоянок із свіжої рослинної сировини полягає в тому, що процентний вміст соку в ній приймається за активну одиницю. Тому передбачено такий специфічний тест, як "Вміст соку", що включає в себе визначення вологи свіжої ЛРС та визначення сухого залишку в соці свіжої ЛРС. В "Руководстве .... В.Швабе" наводяться три технологічні підходи у виготовленні матричних настоянок залежно від процентного вмісту соку в рослині. Але саме визначення вмісту соку не вказано часові та температурні параметри, не зазначено ність визначення, масу наважки сировини та ін. На відміну від "Руководства ... В.Швабе" Німецька гомеопатична фармакопея пропонує близько десяти технологічних методів виготовлення матричних ЛРС з використанням етилового спирту різної концентрації та особливостями технології.

"Руководство ... В.Швабе" містить застарілі методики аналізу ГЛЗ, дозволяють здійснювати стандартизацію препаратів за вмістом біологічно активних речовин (БАР). Так, аналіз матричних настоянок містить в собі лише характеристику лікарської форми і спеціальний для гомеопатичної фармації капілярний аналіз, рідко наво- якісне та кількісне визначення БАР. У той же час, гомеопатичні фармакопеї західних країн оцінюють якість матричних настоянок за такими показниками: ідентифікація (якісні кольорові реакції на основні біологічних речовин і метод тонкошарової хроматографії (ТШХ), процент сухого залишку, кількісне визначення, отруйні та сильнодіючі речовини (Aconitum, Strophantus, Nux vomica, Ignatia, Belladonna та ін.). Для матричних настоянок, виготовлених з екзотичних рослин або сировини, що застосовується тільки в гомеопатії, показник якості "Кількісне визначення БАР" відсутній (Thuja, Sabina, Colocynthis та ін.).

Ряд західних гомеопатичних фірм стандартизують матричні насто-янки за допомогою тестів — загальні показники (колір, запах, смак, прозорість, густина) та реакції тотожності (з реактивом Фелінга та роз-чином заліза ІІІ -хлориду), інколи застосовується ТШХ.

Із 150-ти найменувань ГЛЗ мінерального походження тільки 40 % сировини є офіцинальними. До цих мінеральних солей відносяться на-трію хлорид, срібла нітрат, натрію тетраборат, вісмуту нітрат основний та ін. Якість цих солей регламентується відповідними статтями Дер-жавної фармакопеї X видання.

У Німецькій гомеопатичній фармакопеї підхід до оцінки якості сировини мінерального походження дещо інший. В окремих монографіях на сировину передбачаються такі показники якості, як опис, розчинність, ідентифікація (якісні кольорові реакції), тести на чистоту (зовнішній вигляд розчину, кислотність або лужність), кількісне визначення, яке проводиться не для всіх видів гомеопатичної мінеральної сировини, а тільки для отруйних речовин (миш'як, ртуть, кадмій та ін.). Наприклад, монографія, що регламентує якість йодиду миш'яку, перед-бачає проведення таких тестів: ідентифікація (на катіон та аніон), температура топлення субстанції (140°-144°С), тести на чистоту (реакції на домішки калію, хлоридів та бромідів, вільних йодидів та йодатів), кількісне визначення (метод нейтралізації, титрант 0,1 н. розчин калію гідроксидний індикатор метиловий оранжевий).

З мінеральної, рослинної і тваринної сировини за правилами технології, притаманними тільки гомеопатії, готують гомеопатичні розведення, для чого використовують дві шкали — десяткову і сотенну, відповідно позначається "Д" та "С". Значення розведення за десятковою та сотенною шкалою вказує на вміст діючої лікарської речовини в розчині (1Д — 10 % розчин; 1С - 1 %; 2Д — 1 %; 2С — 0,01 % розчині Гомеопатичні розведення готують за принципом динамізації (потенціктання), який полягає в поетапному зменшенні концентрації вихідної cироватки в поєднанні з її енергійним струшуванням — потенціюванням, змішанням або розтиранням. У результаті послідовного розведення і багаторазового струшування відбувається посилення дії ліків — динамізація зі зменшенням вихідної субстанції до надзвичайно малих величин.

Своєрідність аналізу і стандартизації ГЛЗ полягає в нормуванні межі необхідності і достатнього обсягу тестів залежно від властивостей, складу і концентрацій складових БАР. Необхідність проведення таких досліджень зумовлена створенням банку даних з оцінки якості ГЛЗ в Росії, на основі якого розроблено підхід до їх стандартизації. Суть його полягає в тому, що: