Найсприятливіша температура для прояву смакових відчуттів в межах 30-35 °С. Більш холодне і гарячіше погіршує виникнення і сприйняття смакових відчуттів.

Чотири основні групи смаку - кислого, солодкого, солоного і гіркого доповнюються впливом температурних і тактильних рецепторів. Будь-який присмак виникає як сумарне сприйняття на основі смакових, дотикових, температурних і нюхових відчуттів.

Дослідження показали, що введення великих кількостей сахарози в деяких випадках приводить до зниження всмоктуваності діючих речовин і їх активності, а іноді до збільшення токсичності (нітрофурани). Вона протипоказана при цукровому діабеті, діатезі і ін.

В даний час у вітчизняній фармації як коригентів використовуються фруктоза, мальтоза, лактоза, інвертний цукор, лимонна кислота, гліцерин, сахарол (розроблений в ГНЦЛС); за коридором широко застосовуються дульцин, сахарин, сорбітол, натуральний і штучний мед, карбокси-метилцеллюлоза, манітол, а також штучні підсолоджувачі цикломати (натрієва і кальцієва солі циклогексил-сульфамінової кислоти), по індексу солодкості в 30 разів перевищуючі цукор.

Найширшим спектром дії володіють різні фруктові сиропи: вишневий, малиновий, чорної смородини, апельсиновий, сироп какао і ін. Для коригування солоного і інтенсивно солодкого смаку до сиропів часто додають різні фруктові есенції, ефірні масла, цитрусові екстракти, ванілін і ін. Сиропи, слизи, ароматні речовини вводять до складу маслянистих ліків для маскування неприємних відчуттів. До складу ДЛФ, окрім названих вище коригентів, входять також загусники - натрію альгінат, агар, агароїд, пектини; консерванти - спирт етиловий (від 0,75 до 20%), бензойна кислота і натрію бензоат, бензалконія хлорид і др.; з числа фарбників використовують амарант, тартразін, кармін, шафран, індиго, каротин, пігменти смолянистих речовин. Оптимальним кольором ЛФД багато дослідників називають різні відтінки жовтого і червоного.

Допоміжні речовини, що застосовуються для ДЛФ, повинні бути нешкідливими, переважно натуральними продуктами. Кількість їх, у тому числі і вуглеводів, повинна бути обгрунтованою, оптимальною, що забезпечує необхідний терапевтичний ефект і стабільність.

Надзвичайною пероральною лікарською формою є сиропи - в дитячій практиці. Традиційні сиропи, вживані в педіатрії, є концентрованими розчинами цукру, до яких додані відповідні лікарські препарати і ароматизатори. Основи сиропів представлені розчинами сахарози, багатоатомних спиртів або їх поєднанням. У склади основ може входити етанол (до 10%) як розчинник для лікарських речовин або ароматизаторів. З метою придушення зростання мікроорганізмів до сиропів додають консерванти.

Основні вимоги до сиропів: приємні смакові відчуття і привабливий зовнішній вигляд.

Найбільше використовують такі сиропи:

- Гематіновий сироп. Склад: ціанокоболаміна - 0,041т; кислоти аскорбінової - 20,0 г; залоза глюконата - 17,0 г; ароматизатора і натрію цітрата - достатня кількість; розчину сорбіту - до 1 л.

- Сироп з сульфатом заліза. Склад: залоза сульфату - 135,0 г, кислоти лимонної - 12,0 г; розчину сорбіту - 350,0 мл; гліцерину - 50,0 мл; натрію бензоата - 1,0 г; ароматизатор - достатню кількість; води - до 1 л.

- Сироп з піперазину адіпінатом. Склад: піперазину адіпіната - 5,0 г; кислоти лимонної - 2,0 г; цукрового сиропу - 72,9 г; натрію бензоата - 0,1 г; води - 20 мл. Це прозора рідина слабо-жовтого кольору, кисло-солодкого смаку, без запаху. Застосовують при ентеробіозі у дітей.

Еліксири - підсолоджені і ароматизовані водно-спиртові системи, що містять звичайно багатоатомні спирти і активні інгредієнти.

Фенобарбіталовий еліксир. Склад: фенобарбіталу - 4,0 г; апельсинового масла - 0,25 мл; розчину амаранта - 10,0 мл; спирту етилового - 200,0 мл; гліцерину - 100,0 мл; цукрового сиропу - 600,0 мл; води - до 1 л. Приготування: фенобарбітал розчиняють в спирті, додають гліцерин, апельсинове масло, цукровий сироп і розчин амаранта. Всі перемішують і додають решту води. Одержаний розчин фільтрують.

Суспензії - препарати, в яких тонко подрібнена речовина дисперговано в рідкому підсолодженому носії (практично це суспензії). Як загусники в них застосовуються: сахароза, сорбіт, натрій КМЦ, пектини.

Полоскання - рідкі оральні препарати для порожнини рота, що містять терпкі, антисептичні або бактерицидні речовини.

Також використовують:

- ін'єкційні і інгаляційні;

- краплі для очей, вух і носа;

- ректальні лікарські форми;

- гранули.

З метою стандартизації лікарських форм для дітей проводять їх органолептичну, фізико-хімічну, хімічну, біологічну (при змісті серцевих глікозидів) і мікробіологічну оцінку.

На всі вхідні до складу ДЛФ лікарські речовини і вуглеводи обов'язково розробляються методи якісного і кількісного визначення, а на допоміжні речовини в основному методи якісного аналізу.

Упаковка для ДЛФ повинна бути естетично оформлена. У правому верхньому кутку на упаковці ставлять відмітний знак - стилізовану асиметричну 5-пелюсткову квітку і напис під ним «Для дітей».

В даний час вітчизняна фармацевтична промисловості відстає від зарубіжних країн по випуску дитячих лікарських засобів. Основна маса ДЛФ закордоном випускається у вигляді сиропів, еліксирів, мікстур, свічок, крапель, суспензій і рідше у вигляді гранул і таблеток. Вітчизняна фармацевтична промисловість віддає перевагу ДЛФ у вигляді гранул і таблеток. За останні два десятиліття Державним науковим центром лікарських засобів (Харків) створено близько 50 нових лікарських препаратів для застосування в педіатрії.

В даний час в Україні діє Галузева Комплексна Програма робіт «Дитячі лікарські форми», в яку включені дослідження по створенню лікарських форм для дітей, що містять антибіотики, сульфаніламіди, антисептики, рослинні антивірусні засоби, простудні, противо-кашельні і інші препарати (всього 25 найменувань).

Рекомендуються до розробки для дітей аміназін, натрію оксибутират, фенобарбітал, метронідозол, тріхомоноцид, лантозид у вигляді сиропів, драже, таблеток і ін.

У формі суппозиторіїв рекомендовані бутадіон, промедол, преднізолон; у формі капсул - фурагин; у вигляді суспензії - вікалін, абомін і ін.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Доробон Е.В. Готові лікарські засоби. К.: Здоров’я, 1975