Фармакотерапія органів дихання

До захворювань органів дихання належать:

нежить (Rhinitis)

простудні захворювання, зокрема ГРЗ (Status gripposus)

запалення слизової оболонки м’якого піднебіння (Angina)

запалення горла (Pharyngisis)

запалення горлянки (Laryngisis)

бронхіт (Bronchisis)

коклюш (Persusisis)

бронхіальна астма (Astma bronchiale)

емфізема печень (Emphysema pulmonum)

запалень печень (Pneumonia)

плеврит (Pleurisis)

момерія (Malaria)

абсцис легень (Abscessus pulmonum)

бронхоектатична хвороба (Bronchoecsasial)

туберкульоз печень (Tuberculosis pulmonum)

актиномікоз печень (Actiomycosis pulmanum)

Для лікування захворювань органів дихання найчастіше застосовують антибіотики та настої і відвари з лікарської рослинної сировини.

Антибіотики - це хіміотерапевтичні засоби, що утворюються мікро-організмами або отримані з інших природних джерел, а також їх похідні си-нтетичні продукти, які мають здатність вибірково пригнічувати в організмі хворого збудників захворювань.

До теперішнього часу інфекційні захворювання посідають одне з провідних місць у патології людини. Ситуація ускладнюється тим, що за останні 20 років з'явилось понад 30 нових інфекційних захворювань. У зв’язку з цим із року в рік підвищується арсенал антибіотиків, які ефективно пригнічують збудників інфекційного процесу.

Антибіотики мають характерні особливості, що відрізняють їх від інших хіміотерапевтичних засобів.

По-перше, вони мають високу біологічну активність відносно чутли-вих до них мікроорганізмів, вони мають біологічний ефект у дуже низьких концентраціях.

По-друге, їм властива висока вибіркова специфічність. Тобто, кож-ний антибіотик проявляє активність тільки відносно певних груп мікроор-ганізмів, не завдаючи шкоди іншим.

Механізм антимікробної дії антибіотиків можна добре у вигляді таблиці розглянути

Призначати антибіотик необхідно з урахуванням виділеного збудника, його резистентності та антибіотикограми. Під резистентністю мікроорганізмів до антибіотиків розуміють збереження їх здатності до розмноження в присутності таких концентрацій антибіотиків, які створю-ються при введенні їх терапевтичних доз.

Вибирати найбільш активний і найменш токсичний препарат.

На основі анамнезу та проведення проби визначати наявність алергії у хворого до даного антибіотика.

Враховувати побічні реакції антибіотика, особливо при печінковій і/або нирковій недостатності.

Своєчасно починати лікування і витримувати тривалість курсу антибіотикотерапії до закріплення терапевтичного ефекту.

При ангінах найчастіше використовують природні пеніциліни, такі як:

Бензилпеніциліну, натрієва та колієва солі, феноксиметил-пеніцилін та антиб. тетрацикліни.

Механізм дії пеніцилінів полягає в тому, що вони інгібують синтез компонентів клітинної стінки мікроорганізмів за рахунок незворотної інактивації ферменту транспептидази, що бере участь у побудові її з пептидогліканів. Порушення синтезу при-зводить до того, що бактерії неспроможні протистояти осмотичному градієнту між клітинами і зовнішнім середовищем. Внаслідок цього вони розбухають і руйнуються. Таким чином, пеніциліни проявляють свою бак-терицидну дію лише на мікроорганізмах, які розмножуються, оскільки саме в них відбувається побудова клітинних стінок.

При бронхітах, пневмонії та інфекції. Верхніх і нижніх дихальних шляхів застосовують антибіотики цефолоспорини.

Зокрема при бронхіті використовують цефрадин, цефуроксили, це фіксам. А при пневмонії цефтріаксон та цефобід.

Найчастіше при захворювання органів дихання таких як ангіна, бронхіт та пневмонія використовують антибіотики тетрациклінового ряду та макроліди.

В основі механізму антибактеріальної дії тетрациклінів лежить процес пригнічення синтезу білка на рівні рибосом, вони порушують вклю-чення амінокислот до пептидних ланцюгів білків, що синтезуються. Крім того, препарати утворюють міцні комплексні сполуки (хелати) з двох- і трьохвалентними катіонами металів - магнію, заліза та ін. Як наслідок від-бувається усунення металів-кофакторів з ферментних систем. У високих концентраціях тетрацикліни пригнічують процеси окислювального фосфорилування в мітохондріях і здатні порушувати синтез білка у макроорганіз-мі та сприяють виведенню з організму іонів натрію, деяких вітамінів (протианаболічна дія). Діють бактеріостатично.

Тетрацикліни мають здатність накопичуватись у мікробних клітинах.

Використовують всі тетрацикліни:

- доксациклін (Вібраміцин)

метациклін (Рондоміцин)

окситетрациклін (Тераміцин)

тетрациклін (Імекс)

Механізм дії

Макроліди проявляють бактеріостатичну дію, зумовлену зв’язуванням з рибосомами і попередженням доступу комплексу транспортна РНК-амінокислота до комплексу інформаційна РНК-рибосоми, що призводить до гальмування синтезу білків.

Застосовують макроміди:

азитраміцин (Зимакс)

зинерит (еритроміцин + цинку ацетат)

олеандоміцин та ін.

Для лікування туберкульозу найефективнішим є використання комплексної терапії трьох антибіотиків: рифампіцину, ізоніазиду та фтивазиду.

Рифампіцин пригнічує синтез РНК шляхом утворення комплексу з ДНК – залежною РНК – полімеразою

Практика свідчить, що ефективність лікування сульфаніламідними пре-паратами й антибіотиками зростає, коли його поєднувати з застосуванням лікарських рослин, які пом'якшують побічну дію хіміопрепаратів, приско-рюють виведення з організму продуктів розпаду бактеріальних клітин і токсинів і таким чином зменшують інтоксикацію організму. В деяких випад-ках лікування травами стає не симптоматичним, а патогенетичним. Препа-рати з лікарських рослин допомагають ліквідувати стафілококову, протейну, синьогнійну інфекції, діють на вірусну флору, зменшують алергічні реакції на антибіотики.

91. Rp.: Herb. Galeopsidis (трави жабрію) 20,0

Herb. Equiseti (трави хвоща польового) 30,0

Herb. Polygonі avic. (трави споришу звичайного) 50,0

Rad, Primulae (коренів первоцвіту весняного) 20,0

М. f. Species

D. S. 3 столові ложки суміші залити 0,5 л окропу, на-стояти 15 хв. Випити протягом доби. Курс лікуван-ня — понад 6 міс

92. Rp.: Fol. Farfarae (листків підбілу звичайного)

Rhiz. Glycyrrhizae (кореневищ солодки голої)

Herb. Galeopsidis (трави жабрію)

Herb. Polygoni avic. (трави споришу звичайного)

Herb. Pulmonariae (трави медунки лікарської)

Herb. Equiseti (трави хвоща польового) 5,0

М. f. species

D. S. Приготування і вживання — див. рецепт № 91

93. Rp.: Herb. Thymi (трави чебрецю звичайного) 20,0

Herb. Droserae (трави росички круглолистої) 5,0

Herb. Equiseti (трави хвоща польового) 5,0

Herb. Galeopsidis (трави жабрію) 5,0

Herb. Polygoni avic. (трави споришу звичайного) 15,0

М. f. species

D. S. Приготування і вживання — див. рецепт № 91. Су-міші, наведені у рецептах № 91, 92 і 93, мають від-харкувальний вплив, завдяки вмісту розчинних кремнеземів сприяють рубцюванню каверн, поліп-шують апетит.

Rp.: Flor. Helichrysi (квіток цмину піскового) 10,0

Fol. Farfarae (листків підбілу звичайного) 20,0

Rhiz. Liquiritiae (кореневищ локриці) 10,0

Herb. Galeopsidis (трави жабрію) 5,0

Herb. Polygoni avicul. (трави споришу звичайного) 17,5

Herb. Pulmonariae (трави медунки лікарської) 20,0

Herb. Equiseti (трави хвоща польового) 10,0

М. f. species

D. S. 3 столові ложки суміші прокип'ятити в 0,5 л води 5 хв. Випити ковтками протягом доби.

Також