Реферат

з дисципліни «Економічний аналіз»

на тему:

«Оцінка Конкурентоспроможності »

Зміст

Вступ

Політика підвищення конкурентоспроможності: досвід розвинених країн та України:

2. Стан конкурентного середовища в україні та основні напрями вдосконалення правових механізмів захисту конкуренції.

3. Оцінка рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств.

4. Конкурентоспроможність і експорт молочної продукції в Україні

Висновок

1. Політика підвищення конкурентоспроможності: досвід розвинених країн та України

Постановка наукової проблеми адаптації зарубіжно-го досвіду регулювання конкурентоспроможності націона-льної економіки зумовлена тим, що останнім ча-сом ідея нарощування конкурентоспроможності національної економіки стала дуже популярною як в се-редовищі науковців, так і українських політиків. Адже з умовах гло-балізації економіки, який пред'являє жорсткі вимоги до рівня конку-рентоспроможності країни та її компаній, питання раціонального ви-користання передового світового досвіду економічного регулюван-ня стає дедалі важливішою передумовою оптимального включення країни в світове господарство.

Основні характеристики політики конкурентоспроможності в рамках Європейського Союзу

Специфічною особливістю політики регулювання конкурентос-проможності в ЄС те, що в цьому регіоні реалізується узгоджений або спільний підхід до економічного регулювання, який не заперечує активності національного економічного регулю-вання в тих сферах, які згідно з європейською правовою системою належать виключно до компетенції національних органів або до сфе-ри спільної відповідальності національних органів регулювання та інституцій ЄС. Політика нарощування конкурентоспроможності де-далі ширше проявляє себе як сфера саме спільного комунітарно-національного регулювання.

Про важливість комунітарного підходу до вирішення проблем кон-курентоспроможності свідчить те, що в структурі ключового органу ЄС — Ради ЄС в червні 2002 року утворено Раду з питань конкурентос-проможності (Competitiveness Cuncill).

Центральний напрям політики підвищення конкурен-тоспроможності в ЄС — це забезпечення дієвих ме-ханізмів захисту конкуренції, яка стимулює підвищення конкурентоспроможності. Водночас слід зазначити, що регулювання конкуренції в рамках ЄС загалом є менш жорстким, ніж у США. Антимонопольне законодавство ЄС, як і в США, передбачає винятки, які стосуються монополістичної діяльності в сфері експорту. В ЄС політи-ка регулювання конкуренції узгоджується з метою посилення конку-рентоспроможності промисловості Співтовариства, і це також перед-бачає винятки в антимонопольному регулюванні.

З метою стимулювання зростання конкурентоспроможності дозволяються різні види угод між компаніями, в тому числі: про спеціалізацію малих і середніх підприємств; у галузі досліджень та роз-робки товарів і процесів; стосовно сприяння спільним підприємствам кооперативного характеру, спрямованим на спеціалізацію, досліджен-ня та розробки, ліцензування патентів та ноу-хау; щодо прав на про-мислову власність; стосовно регулювання конкуренції в окремих про-блемних секторах (галузях) економіки (виробництво вугілля та сталі, сільське господарство, транспорт, страхування); угоди між материнсь-кими та дочірніми компаніями, із субпостачальниками та субконтракторами, певні види угод з обміну досвідом, спільного проведення досліджень, спільної рекламної діяльності та ін.

Механізми ЄС передбачають можливість надання державної допо-моги з метою підвищення конкурентоспроможності, зокрема, в тгких формах: участь в інвестуванні приватного інвестора з метою стимулю-вання відповідного виду інвестиційної діяльності; здійснення заходів так званої горизонтальної допомоги, які впливають на загальні умови функціонування підприємств певної галузі, не викривлюючи при цьо-му конкурентного середовища; надання спеціальних видів державної допомоги в чутливих секторах (наприклад, у сферах сільського госпо-дарства а рамках спільної аграрної політики ЄС, рибальства, вугільної промисловості, металургії, електроенергетики, авіаційної промисло-вості, суднобудування, транспорту), особливо коли йдеться про ре-алізацію важливих європейських проектів розвитку.

Політика підвищення конкурентоспроможності в ЄС на сьогодні реалізується насамперед у рамках так званої Лісабонської стратегії, спрямованої на створення динамічної та конкурентоспроможної еко-номіки, що базується на знаннях, яка була ухвалена Європейсько Ра-дою в березні 2000 року та скоригована в березні 2005 завдяки прий-няттю так званого Партнерства заради зростання та зайнятості, Про-грами дій Союзу та національних програм у цій сфері.

Приділяючи пріоритетну увагу такому чиннику конкурентоспро-можності, як високий рівень освіти, ЄС вживатиме зусиль для завер-шення створення Європейської зони вищої освіти, загального збільшення інвестицій в людський капітал завдяки покращанню освіти та підвищенню кваліфікації, в тому числі завдяки програмі безперерв-ної освіти протягом всього життя.

Для реалізації мети — підвищення конкурентоспроможності — передбачено реалізовувати Рамкову програму конкурентоспромож-ності та інновацій ЄС на 2007-2013 роки, яка включатиме в себе: Програму розвитку підприємництва та інновацій; Програму сприяння політиці ІКГ; Програму розвитку інтелектуальної енергетики Європи.

Для України цей напрям діяльності ЄС с цікавим, оскільки вказана програма буде відкрита для участі країн-членів Європейсько-го економічного простору та країн-кандидатів на членство в ЄС, а та-кож для країн-сусідів.

Враховуючи курс України на інтеграцію до ЄС, заходи щодо мак-симально можливого входження до створюваних механізмів підтрим-ки конкурентоспроможності в ЄС, з одного боку, та створення (наскільки це можливо) подібних механізмів всередині самої України, з другого боку, на сьогодні є важливим завданням політики регулю-вання конкурентоспроможності в Україні.

США: напрями стратегії високотехнологічних конкурентних переваг

Питання конкурентоспроможності стали одними з ключових в економічній політиці адміністрацій США з 1980-х років, коли означи-лися тенденції зменшення домінуючої ролі США у світовій економіці. Для ефективного управління цим процесом на національному рівні в 1986 році було створено Раду з питань конкурентоспроможності (Council on Competitiveness) як орган у складі вищих представ-ників сфери бізнесу, профспілок та провідних університетів. Він мав розробляти рекомендації щодо стратегії та поточної політики в цій галузі на регіональному, національному та глобальному рівнях, ви-конуючи комплексні програми підтримки конкурентоспроможності та інновацій, оцінки рівня конкурентоспроможності.

За прикладом цієї установи національні ради з питань конкуренто-спроможності створено в багатьох провідних країнах світу. Україні та-кож не завадило б скористатися цим досвідом.

Очевидні виклики лідерству США на світовій економічній арені зу-мовили вище керівництво країни виступити з важливою ініціативою, що значною мірою грунтується на висновках та рекомендаціях Ради з питань конкурентоспроможності і означатиме фактично перехід