Вказані методи кардинально різняться за своєю сутністю та базою формування показників конкурентоспроможності. Використання їх може бути зручним у різних ситуаціях залежно від специфіки галузі, до якої належить підприємство.

Згідно з теорією ефективної конкуренції, найконкурентоспроможнішими є підпри-ємства, де найкраще організована робота всіх підрозділів і служб. На ефективність діяльності кожної служби впливає багато факторів — ресурсів фірми. Оцінка ефек-тивності роботи кожного підрозділу передбачає оцінку ефективності використання цих ресурсів. В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників або кри-теріїв конкурентоспроможності.

У першу групу об'єднані показники, які характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організація праці на виробництві. У другу групу об'єднані показники, які відображають ефективність управління обіговими засобами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність його розплачуватися за своїми боргами, можливість стабіль-ного розвитку організації в майбутньому. До третьої групи належать показники, кот-рі дають змогу мати уявлення про ефективність управління збутом і просуванням товару на ринку за допомогою реклами та стимулювання. У четверту групу входять показники конкурентоспроможності товару та його ціна.

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найважливіші оцінки господар-ської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, сприяє швидкому та ефективному одержанню даних про фактичний стан підприємства на галузевому ринку. Розглянутий метод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює основні напрями його діяльності. Разом із тим, в основу методу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатися абсолютно достовірною.

Останнім часом популярності набув метод визначення конкурентоспроможності на основі теорії конкурентних переваг, автором якої є американський вчений М. Портер. Згідно з цим методом, показником потенційних переваг підприємства можна вважати частку ринку, яка йому належить. Визначення ринкової ніші, освоєння якої дає мож-ливість підприємству збільшити сферу свого впливу, здійснюється порівнянням поте-нціалу ринку з обсягом продажу товарів певного підприємства.

Одним із найновіших і найсучасніших підходів до визначення конкурентоспромо-жності підприємства є метод бенчмаркінгу. Економіст Марк Хью, один із засновників методу, визначає бенчмаркінг як постійне порівняння організації виробництва в під-приємстві з організацією виробництва подібного продукту в інших підприємствах. Тобто бенчмаркінг забезпечує системний підхід до аналізу діяльності конкурентів. Як стверджує В.В. Вітвіцький на основі аналізу діяльності вітчизняних підприємств, в Україні бенчмаркінг практично не використовується.

Аналіз зазначених методів визначення рівня конкурентоспроможності підприємст-ва свідчить про те, що її можна розглядати у двох аспектах: зовнішньому (оцінка позиції підприємства на ринку) та внутрішньому (оцінка економічних показників дія-льності підприємства). Зважаючи на системний підхід до управління та для доскона-лого уявлення про конкурентний рівень певного підприємства, у нашому дослідженні було взято до уваги та вивчено обидві сторони даної проблеми.

Під час проведення дослідження було обстежено п'ятдесят сільськогосподарсь-ких підприємств Волинської області. Таким чином, була дотримана умова щодо ви-значення рівня конкурентоспроможності лише для певної групи підприємств і умова єдиної стратегічної зони господарювання.

Позицію підприємства на ринку оцінювали через частку ринку, яка йому нале-жить. Загальну частку підприємства на ринку сільськогосподарської продукції у вар-тісному виразі визначали діленням доходу (виручки) від реалізації сільськогосподар-ської продукції підприємства на дохід (виручку) від реалізації сільськогосподарської продукції в цілому по Волинській області. Узагальнюючу кількісну оцінку ринкової частки підприємства визначали методом балів виділенням найкращого значення по-казника з даної сукупності підприємств і присвоєнням йому максимального значення 15 балів.

Оцінюючи економічні показники діяльності підприємства, скористалися методом, заснованим на теорії ефективної конкуренції. При цьому проводили оцінку описаних вище групових показників і критеріїв конкурентоспроможності досліджуваного кола сільськогосподарських підприємств.

Рівень конкурентоспроможності підприємств був визначений також методом бенчмаркінгу за такими параметрами: частка підприємства на ринку; фондовіддаиа; рен-табельність реалізації продукції; рівень продуктивності праці; частка собівартості продукції, що випускається, у доході (виручці) від її реалізації; ціновий сегмент, в якому працює підприємство щодо реалізації продукції на певному ринку.

Таким чином, рівень конкурентоспроможності досліджуваних сільськогосподарсь-ких підприємств був визначений трьома методами: через ринкову частку підприємст-ва, згідно з теорією ефективної конкуренції та методом бенчмаркінгу. На основі одержаного значення показника конкурентоспроможності підприємства ранжували у порядку спадання рівня конкурентоспроможності, тобто кожному з них було постав-лене у відповідність певне місце від 1 до 50.

Було досліджено, наскільки близькими є показники конкурентоспроможності до-сліджуваних підприємств, обчислені різними методами.

Найтіснішим є зв'язок між показниками конкурен-тоспроможності, розрахованими за теорією ефективної конкуренції й методом бенчмаркінгу, а найслабшим — між показниками конкурентоспроможності, розраховани-ми через ринкову частку підприємств і згідно з теорією ефективної конкуренції. Тобто теорія ефективної конкуренції і метод бенчмаркінгу дають близькі результати Розрахунку рівня конкурентоспроможності підприємств. Оскільки ринкова частка підприємства є одним із показників розрахунку рівня конкурентоспроможності методом бенчмаркінгу, а також враховуючи відносну простоту і значно меншу громіздкість розрахунків (порівняно з методом згідно з теорією ефективної конкуренції), найефективніше застосовувати метод бенчмаркінгу із трьох запропонованих у дослідженні для визначення рівня конкурентоспроможності підприємств.

4. Конкурентоспроможність і експорт молочної продукції в Україні

Експорт молочної продукції значною мірою залежить від її конкурентоспроможності та просування на зовнішні ринки. Україна має забезпечити гарантований доступ на світові ринки вітчизняної продукції АПК. Завдання, які необхідно виконати для до-сягнення цієї мети — вступ до Світової організації торгівлі (СОТ), інтеграція до Євро-пейського Союзу (ЄС), реалізація режиму вільної торгівлі в рамках СНД.

У молокопродуктовій підгалузі України відсталість наскрізна — від виробництва молока до переробки і реалізації. Маркетингова боротьба,