Молокопереробним підприємствам сировина надходить із двох джерел — від акці-онерних сільськогосподарських підприємств — 33 %, від індивідуальних власників — решта. Розбіжностей щодо якості, закупівельної ціни за молоко між акціонерними това-риствами і молокопереробними підприємствами немає. У сільськогосподарських підприємствах здійснюється механічне доїння, охолодження молока, механічна очи-стка. Така сировина надходить переробним підприємствам першим і вищим гатунка-ми і, відповідно, оплачується по 1200—1650 грн. за тонну з дотацією, що загалом задовольняє сільського виробника.

А ось із якістю сировини, що надходить від населення, великі проблеми. У багатьох випадках молоко приймають неохолодженим з підвищеною кислотністю, заб-руднене, розбавлене. З такої сировини зробити високоякісну продукцію неможливо. Відповідно й оплачується вона набагато нижче — 600—1000 грн. за тонну. Селянин не має ні умов, ні можливостей забезпечити механізоване доїння і відповідне охо-лодження молока. При дрібнотоварному виробництві, ручній праці така ціна не відшко-довує витрат селянина.

У Франції молоко для переробки закуповується від фермерських господарств з поголів'ям 50 корів і більше, в Польщі — при кількості 14 корів і більше. Ці господарства мають відповідні умови й дозвіл. Тому в Польщі гатунком "екстра-клас" прийнято 95 % сировини, а в Україні вищим гатунком — лише 4,8 %.

Заготівлею молока в Україні займаються, в основному, посередницькі структу-ри. За їх участю закупівельні ціни на молоко збільшуються на 15—20 %.

Раніше це робили молокопереробні підприємства і така система потребує віднов-лення. Постановою Кабінету Міністрів доцільно закріпити сировинні зони, доводити квоти на виробництво молока, щоб підприємства разом із кооперативами були заін-тересовані створювати й будувати молочні ферми, молокоприймальні пункти, облад-нувати і комплектувати їх доїльними установками, молокоохолоджувачами.

Така практика є в Німеччині, Франції. У Польщі молоко закуповують заводами у радіусі 50—70 км, тоді як в Україні при дефіциті сировинних ресурсів, конкуренції, молоко закуповують на відстані від 250 до 300 км і більше. Отже, значно збільшу-ються транспортно-заготівельні витрати.

Вартість переробки залежить від якості сировини та росту інфляційних процесів. Для виробництва високоякісної молочної продукції із молока другого гатунку та негатункосого молока підприємства додатково проводять подвійну пастеризацію, охолод-ження й очищення на спеціалізованому обладнанні, що призводить до непродуктивного збільшення енергетичних і трудових затрат. Заводу економічно вигідніше купити си-ровину в підприємстві, де є механічний процес доїння та охолодження, за вищу ціну, ніж дешевше — у населення.

Потрібно створювати кооперативи по заготівлі молока від приватного сектора із впровадженням механізованого доїння, очищення, охолодження та транспортування молока.

Доцільно здійснювати інтеграцію сільськогосподарських і переробних підприємств, яка була б спрямована на використання резервів підвищення економічних показників розвитку багатогалузевого виробництва.

Всі ці зусилля організаційно-економічного характеру сприятимуть концентрації ви-робництва молока і переміщення його в приміську зону, що стане домінуючим при впровадженні міжнародних стандартів оцінки якості молока та міжнародній сегмен-тації ринків молока і молочної продукції.

Особливо це спонукатиме досягненню міжнародних стандартів щодо рівня білка в молоці (3,4 %).

Для розвитку внутрішнього ринку молока і молокопродуктів, його відродження та стабілізації необхідна пряма державна підтримка великих тваринницьких ферм і підприємств різних форм власності, а також організація на державному рівні ринків молока й молочної продукції з повноцінною відкритою інфраструктурою від виробників молока до його споживачів із належною заінтересованістю вироб-ників у збільшенні виробництва, зокрема через пряму доплату до ціни за прода-не молоко.

Для входження України до СОТ необхідно усунути невідповідність ряду законів і нормативних актів України щодо АПК до норм СОТ. Зокрема це стосується таких питань: регулювання торговельного режиму; невідповідність системи оподаткування; неврегульованість питання щодо рівня державної підтримки сільського господарства; невідповідність національної системи стандартизації до вимог Угод про технічні ба-р'єри у торгівлі та застосування санітарних і фітосанітарних заходів СОТ. Ще до вступу до СОТ Верховна Рада України має внести зміни до Закону, в якому передбачити вилучення положень із дискримінації імпортерів: відмінити діючі пільгові механізми оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників (акумуляція ПДВ і до-тації на молоко та м'ясо); передбачити в державному бюджеті відповідні кошти (пряме бюджетне фінансування) в сумі, еквівалентній вартості субсидій, наданих через механізм ПДВ.

Зважаючи на необхідність організації внутрішнього і зовнішнього ринку молока і молокопродуктів, поліпшення якості харчування населення та конкурентоспроможності на світовому ринку, стратегічним завданням має стати відродження молочного скотарства, особливо великих товарних ферм та комплексів.

Висновок

Аналіз зарубіжних моделей регулювання конкурентоспромож-ності вказує на органічне поєднання в кожній з таких моделей певних спільних рис і специфічних особливостей, притаманних саме цій мо-делі.

До головних спільних характеристик побудови національного ме-ханізму регулювання конкурентоспроможності слід зарахувати на-явність у конкурентоспроможній на міжнародних ринках країні: стабільних та добре розвинених або таких, що швидко розвива-ються, інституцій ринку, які опосередкують акумуляцію ресурсів та їх раціональний розподіл у стратегічно вигідних напрямах та стимулю-ють високий темп оновлення виробництва; особливе значення має на-лежний рівень конкуренції на внутрішньому ринку з боку різного роду вітчизняних компаній; високопрофесійного апарату державного управління, здатної правильно визначати пріоритети національного розвитку,