РЕФЕРАТ
на тему:
“Кандидоз”
ПЛАН
Вступ
1. Етіологія
2. Епідеміологія і фактори, що привертають
3. Патогенез
4. Лікування кандидозу
Література
Вступ
Кандидоз залишається однієї з найважливіших проблем у дерматовенерології, гінекології і мікології. Надзвичайно широка поширеність захворювання, його стійкість до терапії і тривале протікання змушують багатьох лікарів звертати увагу на причини, що приводять до розвитку кандидної інфекції і зумовлюючі її існування.
З іншого боку, останнім часом все частіше приходиться зіштовхуватися з необгрунтованими підходами до діагностики і лікування вагінального кандидозу, які виникають від недостатньо повної орієнтації лікарів у сучасних питаннях етіології, епідеміології і патогенезу.
1. Етіологія
Основним збудником вагінального кандидозу є Candida albicans. За даними закордонних авторів, у 1990-х роках це найпоширеніший вид захворювання.
По даним інших вітчизнян авторів, C. albicans в Україні виділяється не менше ніж у 80 % випадків. Зокрема, серед обстежених хворих хронічним рецидивуючим вагінальним кандидозом не знайдено жодного випадку етіології, відмінної від C. albicans, за даними автоматичного аналізатора ауксанограми і панелі асимиляційно-ферментаційних тестів "BBL Mycotube".
При збереженні провідної ролі C. albicans у етіології вагінального кандидозу всередині цього виду відзначається тенденція до збільшення числа стійких до антимікотиків штамів (до 10 %). Інші види Candida виділяються в 15-30 % випадків вагінального кандидозу за даними іноземних дослідників, а в Україні, як правило, з меншою частотою. За останні 10 років поширеність вагінального кандидозу, викликаного не-albicans видами, збільшилася майже вдвічі.
Відмінна від C. albicans етіологія відзначається частіше в жінок старше 35 років які використовують бар'єрні контрацептиви. В даний час кандидоз піхви, викликана не-albicans видами, за кордоном схильно відносити до так званого ускладненого вагінального кандидозу. Це мотивують тим, що не-albicans етіологія асоціюється з хронічними рецидивуючими формами захворювання, а також з ВІЛ-серопозитивністю. На думку вітчизняних вчених, така оцінка є недостатньо обґрунтованою.
Хронічний і рецидивуючий характер інфекції, яка викликана більш рідкими видами Candida, приймають при неправильній тактиці лікування, прийнятої не на підставі результату лабораторної діагностики, а довільно за традиційною схемою. Разом з тим, не-albicans етіологія нерідко зустрічається з більшою частотою незалежно від протікання захворювання, наприклад у деяких етнічних групах (зокрема, в африканської раси), географічних областях (Середземномор'я, Близький Схід).
При вагінальному кандидозі як ендогенної інфекції його етіологія може відбивати особливості кандидної колонізації порожнини рота і кишечнику (C.tropicalis, C. glabrata, C. krusei) чи шкіри (C. guilliermondii, C. parapsilosis), а та, у свою чергу, - особливості дієти і побутових умов. Не виключаються й інші фактори, що визначають більшу питому вагу рідких видів, незалежно від плину чи захворювання стану імунітету.
Другим після C. albicans збудником, який виділяється при вагінальному кандидозі, є C. glabrata. Частота виділення цього виду складає від 15 до 30 %. C.glabrata значно частіше виділяється при вагінальному кандидозі на фоні цукрового діабету, носійство і захворюваність інфекцією, викликаної цим видом, асоціюються також із ВІЛ інфекцією. Вагінальний кандидоз, викликаний C. glabrata, нерідко протікає в хронічній рецидивній формі, у 7 % збудників стійкі до імідазольних антимикотиків. При лікуванні ними змішаної (C. albicans разом з C. glabrata) інфекції відбувається селекція C. glabrata.
Третє місце в різних дослідженнях займають різні види Candida - звичайно C. tropicalis89, але іноді - C. krusei, C. parapsilosis і інші дріжджові гриби, зокрема Saccharomyces cerevisiae. Менш часто при вагінальному кандидозі виділяють C. kefyr і C. guilliermondii, дуже рідко інші види Candida.
2. Епідеміологія і фактори, що привертають
Захворюваність вагінальним кандидозом за останні 20 років різко зросла. В даний час кандидоз стоїть на другому після бактеріального вагінозу місці серед всіх інфекцій піхви(по іншим даним, на першому з частотою близько 20%) і є однієї з найбільш розповсюджених причин звертання до гінеколога.
Поширеність вагінального кандидозу неоднакова в різних вікових групах. До настання менархи захворювання зустрічається вкрай рідко. У 20-літніх відзначається різкий ріст поширеності, але пік її приходиться на наступні двадцять років. До 25 років більш ніж половині жінок, що відвідують американські коледжі, хоча б один раз ставився діагноз вагінального кандидозу. Після менопаузи вагінальний кандидоз зустрічається в цілому рідше, але частіше в жінок, які приймають препарати естрогенів.
У цілому в популяції поширеність вагінального кандидозу вважається більш високим, ніж реєстрована, що показують анонімне опитування. Відповідно до них, 75 % жінок дітородного віку в США мали один епізод вагінального кандидозу, а 50 % - повторний епізод. За даними, отриманим при диспансеризаціях і звітах гінекологічних клінік, поширеність вагінального кандидозу і носійстві складає близько 10-20 %.
Основними факторами ризику по вагінальному кандидозу вважаються вагітність, використання засобів контрацепції, лікування антибактеріальними антибіотиками і цукровий діабет. Однак у більшості жінок не удається виявити чіткий фактор, що привертає.
Колонізація і захворюваність кандидозом зростають під час вагітності, зустрічаючи не менш чим у 30 % і 20 % вагітних відповідно. У цілому при вагітності захворюваність вагінальним кандидозом зростає приблизно на 10-20 %. Перший епізод вагінального кандидоза в багатьох жінок відзначається саме у вре мя вагітності. Найбільш високий ступінь колонізації відзначається в останньому триместрі й у первородящих. При цьому зберігається вплив інших факторів, що привертають. Так, в одному з досліджень кандидна колонізація частіше відзначалася у вагітних латиноамериканські й африканські походження, а також у тах, хто раніше користувався гормональними контрацептивами, в іншому - у хворих з імунодефіцитом на фоні ВІЛ. Є зведення про те, що, незважаючи на доволь але часте застосування під час вагітності, не відзначається асоційованого з ним росту