Початок дії після в/в введення 7-13 хв., тривалість до 12 год.

Поєднання парекоксибу і морфіну дозволяє знизити дозу останнього на 28-39%.

Кеторолак і парекоксиб мають однакову болезаспокійливу дію.

Нема впливу на агрегацію тромбоцитів і час кровотечі.

Переважає традиційні НПЗП по гастодуоденальній безпеці.

Не викликає болючості в місці введення.

Ін’єкції парекоксибу слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з нирковою та помірною печінковою недостатністю. При зневодненні рекомендується спочатку провести регідратацію.

Дозування парекоксибу.

Початкова доза. | 4о мг в/в або в/м.

Підтримуюча доза. | 20, або 40 мг кожні 6-12 год. по потребі.

Максимальна денна доза. | 80 мг.

Хворим старшим 65 років та масою тіла менше 50 кг початкова доза 20 мг і денна 40 мг. В передопераційному періоді за 45 хв. до операції, з наступним введенням в післяопераційному періоді.

Пе6ред застосуванням розводять в 1 мл (20 мг), або в 2 мл (40 мг) ізотонічного розчину натрію хлориду.

Форма випуску. Флакони по 20 та 40 мг.

Інші препарати з анальгетичною дією.

Мембраностабілізуючі засоби

. Протиепілептичні середники – карбамазепін і діфенін виявилися ефективними препаратами для лікування типової невралгії трійничного нерва. Карбамазепін застосовують іноді з діагностичною метою – якщо після введення 0,6-0,8 г препарату не виникає болезаспокійливий ефект, діагноз невралгії трійничного нерва є сумнівним. Карбамазепін і діфенін застосовують також при язикоглотковій невралгії, пароксизмальних болях на фоні розсіяного склерозу, діабетичній невропатії.

Також для цієї мети починають застосовувати нові препарати ламотриджин та габапентин (нейралгін). Габапентин застосовують при різних невропатичних болях:

Діабетична периферійна полінейропатія.

Постгерпетична невралгія.

Пост травматична невралгія.

Трігемінальна невралгія.

Післяопераційна невралгія (постторакотомічна, постмастектомічна).

Постінсультні болі.

Спінальні больві синдроми.

Фантомні болі.

Невропатичні болі у онкохворих.

Схема застосування габапентину.

Доба. | Добова доза мг. | Схема прийому.

1-ша. | 300 | Ввечері 300 мг.

2-га. | 600 | Вранці 300 мг, ввечері 300 мг.

3-я. | 900 | Вранці 300 мг, вдень 300 мг, ввечері 300 мг.

Звичайна ефективна добова доза. | 900 - 1800 | Добова доза розділяється на три прийоми.

АЛЬФА2 – АГОНІСТИ.

Анестезіологи застосовують б2-агоністи (клонідін і дексмедетомідін) для підтримання анестезії у пацієнтів, тому що ці препарати проявляють седативну, анксіолітичну, анальгетичну і стабілізуючу дію. Бльфа2-агоністи також зменшують необхідну кількість анестетиків та можливі ускладнення пов’язані з ними.

Основи фармакології.

Структура б2-адренорецептора і трансмембранна передача сигналу.

б2-адренорецептор являє собою поліпептидний ланцюг, який складений хвилеподібно і проникає через мембрану туди і назад 7 разів. Інтрамембранозна частина зв’язується з нейромедіатором – норадреналіном, внутрішньо-плазматична – це контактна точка для зв’язаного з гуаніннуклеотидом білку (G-протеїн).

Активація б2-адренорецептора приводить до пригнічення аденілатциклази, в результаті знижується кількість цАМФ, а значить фосфорилювання регуляторних протеїнів. Інший можливий механізм дії включає вихід К+, або зниження поступлення Са2+ через мембранні канали.

Прикладна фармакологія. Б2-адреноміметики можна поділити на три основні класи: фенілетиаміни (аметилнорепінефрин), імідазоли (клонідін) і оксалоазеніни (азенексол). Клонідін – частково селективний агоніст б2-адренорецепторів з показником селективності б2:б1 – 200:1. Дексмедетомідін, інший похідний імідазолів, більш високоселективний (б2:б1 – 1600:1) і є повним і потужним агоністом б2-адренорецепторів. Агоністи імідазольної структури можуть зв’язуватися також з іншими не адренергічними рецепторами, які реагують на імідазоли, викликаючи ряд ефектів, як наприклад, ваготонію, що раніше приписувалося впливу б2-адренорецепторів.

Механізм розвитку аналгезії та анестезії. Клонідін має достатньо виражений знеболюючий ефект, який по силі можна спів ставити з морфіном. Знеболююча дія пояснюється стимуляцією адренергічних процесів в спинному мозку, супраспінальних структурах і пригнічення тим самим передачі ноціцептивних імпульсів. На рівні дорзальних гангліїв б2-агоністи пригнічують виділення субстанції Р в ноціцептивних шляхах. Гіпнотичний, ймовірно, опосередковується активацією б2-адренорецепторів в “голубій плямі”.

Нейроендокринна система. Б2-агоністи знижують симпатоадреналовий потік. Імідазольні агоністи можуть також пригнічувати стероїдогенез. Так введення клонідіну зменшує вивільнення АКТГ, тому підвищення рівня, кортізолу внаслідок хірургічної травми, може блокуватися у пацієнтів, лікованих клонідіном. Б2-адреноміметики знижують виділення інсуліну, безпосередньо впливаючи на бета-клітини острівців Лангерганса. Клінічно цей ефект доволі короткочасний і не викликає гіперглікемії.

Серцево-судинна система. На периферії б2-адренорецептори розміщені постсинаптично та пресинаптично. Активація пресинаптичних рецепторів приводить до гальмування виділення норадреналіну з нервових закінчень. Постсинаптичні б1- і б2-адренорецептори співіснують як в артеріях, так і в венах, де викликають вазоконстрікцію, незалежно від активності нерва, який іннервує дану судину. Так як б2-агоністи сприяють виділенню ендогенного вазодилатуючого фактора, то їх активація рідко викликає вазоконстрікцію.

Переважна кількість б2-адренорецепторів розміщена в ЦНС. Місце дії центральних гіпотензивних середників до кінця невідоме. Клонідін проявляє свій гіпотензивний ефект активуючи центри в латеральних ядрах ретикулярної формації, а також пригнічуючи активність “голубої плями”, яка викликає пресорний ефект. В цілому центральний ефект б2-агоністів симпатолітичний.

Б2-адреноміметики в високих дозах можуть пригнічувати провідність в атріо-вентрикулярному вузлі і помірно подовжувати інтервал P – R. Не виявлено прямого впливу б2-адреноміметиків на міоцити.

Дихальна система. Вивчення у людини підтвердило мінімальний вплив на дихальну систему, особливо в порівнянні з опіатами. Може виникати помірне брадіпное. Не виявлено паралелізму між анальгетичною і респіраторною дією. Вплив клонідіну на діаметр бронхів суперечливий, виявлено як бронходилатуючий, так і бронхоконстрикторний ефект.

Система нирок. Альфа2-адреноміметики викликають діурез. Можливі механізми включають пригнічення вивільнення антидіуретичного гормону, блок дії АДГ на рівні ниркових канальців, збільшення клубочкової фільтрації, пригнічення секреції реніну і збільшення вивільнення передсердного натрійуретичного фактора.

Шлунково-кишковий тракт. Слинотеча зменшується б2-агоністами. Активація пресинаптичних б2-адренорецепторів викликає пригнічення вагус-залежної секреції соляної кислоти. Альфа-агоністи також знижують моторику шлунка і тонкого кишечника і можуть використовуватися для лікування діареї.

Клінічне застосування. Використовується для премедикації, як компонент анестезії, для післяопераційного знеболення та для лікування хронічного больового синдрому.

Застосування при анестезії. Пацієнти, які одержували