клонідін перорально в дозі 5 мкг/кг за 90 хв. до поступлення в операційну були більш седовані, ніж контрольна група, яка одержувала плацебо. В них на 45% знижувалася потреба в фентанілі, при інтубації трахеї. Незважаючи на більш низькі дози опіатів, ЧСС, А/Т були значно нижчі в постінтубаційному періоді та після розрізу шкіри. Серцевий викид був вищим, а системний судинний опір нижчим. Вміст плазмових катехоламінів був нижчим на всіх етапах дослідження. Потреба в інгаляційних анестетиках та фентанілі під час проведення анестезії знижувалася відповідно на 40% та 74%. Час до екстубації значно коротший в групі, яка одержувала клонідін. Ця добре виражена гемодинамічна стабільність забезпечує, як вважають, зниження частоти ішемії під час аорто-коронарного шунтування.
Застосовують для премедикації за 20-30 хв. до операції 0,15 мг (150 мкг) сублінгвально, або 1-2 мл (100 – 200 мг) в/м, або в/в.
Ентеральна та парентеральна премедикація б2-агоністами знижувала також гіпнотичну дозу основних в/в індукційних агентів (тіопенталу, пропофолу) на 20 – 30%.
В післяопераційному періоді використовують по 1 мл в поєднанні з ненаркотичними аналгетиками 2 – 4 рази на добу.
Висока частота брадикардії та гіпотензії може обмежити рутинне застосування клонідіну.
Епідуральне введення. Широко відмічено успішне полегшення болі при епідуральному введенні клонідіну. Коли порівнювали епідуральний та внутрішньом’язовий шлях введення клонідіну (2 мкг/кг) аналгезія при епідуральному введенні була тривалішою і поєднувалася з більш низьким вмістом препарату в плазмі. В окремих випадках, таких як болі при деаферентації, або біль, яка не піддавалася лікуванню опіатами, б2-агоністи можуть забезпечити ефективну альтернативу. Додавання клонідіну в дозі 1 – 2 мкг/кг (100 – 150 мкг) в розчини для епідурального введення , які містять опіати, зменшувало дозу опіатів та значно продовжувало анестезію.
Інтратекальне введення. Описано застосування клонідіну інтратекально в дозі 75 – 150 мкг для забезпечення анестезії разом з бупівакаїном. В цих пацієнтів час регресії рівня анестезії на 2 сегменти триваліший, ніж при застосуванні чистого розчину, або з додаванням адреналіну. Шуригін І.А. і співавт. рекомендують при спінальній анестезії в акушерстві додавати до розчину місцевого анестетика 50 мкг клофеліну.
Інше застосування. Внутрішньочний тиск. Клонідін ефективно знижує внутрішньоочний тиск і послаблює підвищення його у відповідь на ларингоскопію та інтубацію. Може бути доцільним включення клонідіну в премедикацію хворим на глаукому.
Антисіалогенний ефект. Сухість в роті – загальний ефект клонідіну, призначеного для премедикації.
Тремтіння. Спостерігається нижча частота післяопераційного тремтіння у пацієнтів, які одержували клонідін під час операції. Цей ефект, який супроводжується серцево-судинною та симпатоадреналовою стабільністю має першочергове значення у хворих з високим ризиком порушення співвідношення доставки і споживання кисню.
Індукція гіпотензії. Різні автори показали зниження дози препаратів для керованої гіпотензії на 30% на фоні ентерально премедикації клонідіном 4 – 5 мкг/кг.
Вплив на м’язову ригідність. Досліди на тваринах показали, що б2-агоністи можуть блокувати м’язову ригідність, викликану опіатами, проте клінічні дані поки відсутні.
Хронічний біль. Показано, що клонідін може бути більш ефективним в лікуванні невралгії трійничного нерва, ніж опіати, або нестероїдні протизапальні препарати.
Форма випуску. Таблетки по 0,075 мг (75 мкг) та 0,15 мг (150 мкг), ампули по 1 мл 0,01% р-ну (100 мкг).