IID — снижающие синтез стерола — пробукол(фенбутол)

[] Третья группа

Ненасыщенные жирные кислоты: линетол, липостабил, трибуспамин, полиспамин, тиоктовая кислота(тиогамма, тиоктацид), омакор, эйконол. Внимание: могут усиливать действие сахароснижающих препаратов.

[] Четвёртая группа

Эндотелиотропные препараты (питающие эндотелий). Снижают уровень холестерина в интиме. Перикарбат(пармидин, ангинин), синтетические аналоги (мизопростол, вазопростан), А, Е (), С.

Лечение

Терапия диабетической стопы включает базовые (обязательные для всех больных) и дополнительные (применяемые по показаниям) мероприятия

К базовым относятся:

профилактика полиневропатии

подиатрический уход за стопой

обучение больных и их родных в школе "Диабетическая стопа"

разгрузка стопы

К дополнительным:

антимикробная терапия

лечение болевого синдрома

лечение нейропатии

лечебная разгрузка и иммобилизация стопы

лечение ангиопатии

местное лечение язв и ран

Важливі раннє виявлення та початок лікування захворювання, суворе дотримання хворим рекомендацій лікарів щодо гігієни харчування, праці, відпочинку. Хворі повинні зовсім відмовитись від куріння та прийому алкоголю, оберігати ноги від охолодження та травм, тримати їх в гігієнічному стані (чистими та сухими), носити тепле, нетісне взуття. Треба обов'язково практикувати дозовані навантаження (ходіння) — вони сприяють розвитку колатералей. Велике значення мають контроль за масою тіла, бідна на холестерин дієта (переважно рослинна, молочно-вуглеводна та білкова з великим вмістом вітамінів, особливо групи В та С).
Призначають спазмолітичні засоби (папаверин, ношпа та нікошпан, препарати вітамінів РР,В,, С), адреноблокатори та гангліолітики; препарати, що підвищують споживання клітинами кисню (солкосерил — розчин); новокаїнові циркулярні блокади нижніх кінцівок, внутрішньовенне та внутрішньоартеріальне введення розчину новокаїну тощо.
Значну роль у лікуванні відіграють фізіотерапевтичні процедури — теплі ванни для ніг, ультрафіолетове та лазерне (розфокусовані промені) опромінення, киснева терапія загального типу (кисневі загальні барокамери та локальні для кінцівок, а також вакуумні барокамери).
Дуже важливо зменшити в'язкість та зсідання крові. Поліпшують текучість крові реополіглюкін, поліві-нілпіролідон, антикоагулянти (гепарин, фенілін, синкумар, пелентан) та антитромбозні дезагреганти (ацетилсаліцилова кислота). Ефективні препарати, які стимулюють обмінні та рспаративні процеси. Це піримідинові основи — метилурацил, неробол, ретаболіл, тироїдин тощо.
Оперативне втручання при цьому захворюванні використовується як у ранніх, так і в останніх стадіях захворювання. Застосовується втручання трьох типів — на судинах, на симпатичних паравертебральних гангліях на боці ураження та ампутація кінцівок на різних рівнях. Оперативне втручання на артеріях виконується у чотирьох варіантах: балонна дилатація артерії (виконується у рентгенкабінетах і складає предмет рентгенваскулярної хірургії); накладання судинних обхідних анастомозів-шунтів (з аутовени чи полімерних) між проксимальною та дистальною частинами сегментарне ураженої артерії; тромбендартеректомія (видалення тромбів ураженої інтими); видалення ураженої артерії і заміна її аутовеною чи ксенопротезом (ангіопластика). Операція на симпатичних гангліях — переважно видалення II та III люмбальних вузлів (операція Дієца), виконується як в донекротичних, так, рідше, і в некротичній стадіях. Здійснюється симпатична денервація артерій та розширення їх, яке триває іноді роки, але частіше тимчасово, в середньому у 50 % хворих. Операція ефективна в ранніх стадіях. Але і в некротичних стадіях, особливо в стадії обмеженого некрозу (пальці), така операція поліпшує стан багатьох хворих, усуваючи біль, набряк, гальмує поширення некротичного процесу. Звичайно, некротичні тканини повинні бути після зупинки некрозу (появи демаркації) видалені (некректомія). З появою вологої гангрени застосовують антимікробні засоби, зокрема антибіотики, а також засоби, що сприяють її переводу в суху форму. Після цього застосовують хірургічне лікування.
При розвитку гангрени пальців (у хворих на цукровий діабет), ступні чи гомілки оперативне втручання зводиться до ампутації кінцівок на різних рівнях, які визначаються характером гангрени і станом кровопостачання на межі ампутації, а також міркуванням щодо майбутнього протезування. З точки зору останнього, кращими є ампутації на рівні гомілки, із збереженням колінного суглоба та куксою не менше 10 см. Але, на жаль, така ампутація у переважної більшості хворих (особливо з вологою гангреною) не забезпечує гоєння рани через незадовільну васкуляризацію кукси, яка зумовлена облітерацією підколінної артерії та ризиком поширення інфекції. Тому частіше виконують ампутацію на рівні нижньої третини стегна (операція Календера). При гангрені пальців у хворих на цукровий діабет можливі також і економніші ампутації (на рівні ступні).
Виконання операцій при атеросклерозі, особливо втручання на судинах, вимагає проведення агіографічного дослідження для з'ясування характеру та рівня ураження судин атеросклеротичним процесом.
Крім ангіографії, застосовуються і інші дослідження, зокрема діагностично-прогностичні проби з нітрогліцерином, люмбальні новокаїнові блокади за О.В. Вишневським (ці тести визначають доцільність виконання симпатектомії), томографію тканин та оксигемометрію на різних рівнях, доплерехографію та ультразвукову візуалізацію судин (для визначення рівня ампутації).