Останній базується на визначенні осциляцій артерії дистальніше манжети, які з’являються, коли з манжети випускають повітря. Осцилляції починаються на рівні САТ і досягають найбільшої амплітуди на рівні середнього АТ. ДАТ при такому вимірюванні є розрахунковою величиною:вираховується з систолічного та середнього АТ. Електронні манометри також використовують в клінічній практиці. Їх показники потрібно періодично перевіряти за допомогою ртутного манометра Значення АТ, які отримані при використанні електронного манометра дещо відрізняються від даних ртутного манометра: як правило, цифри САТ занижуються (в середньому на 4 мм рт. ст.), а ДАТ – підвищуються (на 2 мм рт. ст.).Різниця в даних САТ збільшується при вимірюванні АТ в горизонтальному положенні: при цьому значення САТ, отримані за допомогою електронного приладу на 7 мм рт. ст. нижчі, чим при вимірюванні ртутним манометром. У зв’язку з цим електронні манометри не слід використовувати для визначення ортостатичної реакції пацієнта.
Для вимірювання АТ на зап’ясті потрібне акуратне накладання манжети, відповідне положення руки пацієнта (датчик на рівні серця) і дотримання стандартних умов при повторних вимірюваннях. Не всі хворі можуть виконати ці вимоги. Тому ВООЗ і МОГ (1999) не рекомендують використовувати ці прилади.
Розроблені та є в продажі електронні вимірювачі АТ на пальці. Вони працюють за принципом оклюзійної плетизмографії. Їх можна використовувати для тривалого моніторування АТ в строго контрольованих умовах, але не дають достовірних результатів при епізодичних вимірювання АТ.
Помилки при вимірюванні АТ. Артеріальний тиск-дуже варіабельна величина. На його рівень можуть впливати такі основні фактори:
Зовнішні, пов’язані з похибкою вимірювання;
Біологічні, зумовлені коливаннями АТ, які характерні дла даної особи;
Серед найбільш частих причин помилок – звичка вимірювати АТ з точністю до 5 або 10 мм рт. ст., тоді, як шкала будь-якого приладу дозволяє визначити АТ з точністю до 2 мм. рт. ст. Як правило, це приводить до заниження отриманих даних, оскільки, враховуються більш низькі 5 або 10 мм рт. ст. Ще одна причина заниження показників АТ – недооцінка “аускультативного провалу”, що відбувається, коли лікар нехтує попереднім пальпаторним визначенням АТ. Якщо рука пацієнта на надто високому столі або підставці (тобто манжета знаходиться вище рівня серця), отриманий результат буде занижний, а ,якщо на надто низькому - -підвищений. Показник АТ підвищується також при використанні вузької манжети, її неточно накладають на плече (центр гумової манжети зміщений в сторону від артерії або манжета накладена надто низько). Якщо спина або рука напружені (немає опори), значення АТ також можуть бути підвищеними до 10 мм рт. ст через ізометричне напруження тулуба та руки.
На рівень АТ впливає тривалість періоду відочинку: занадто короткий (менше 5 хв) – приводить до підвищення значень АТ, надто довгий (більше 25 хв) – до заниження. АТ може підвищуватись на 10-15 мм рт. ст під час розмови. Паління також викликає підвищення АТ, що триває від 15 до 30 хв, це пов’язано з вивільненням норадреналіну з нервових закінчень. Однак, у осіб що палять, АТ нижчий. Проте, часте паління обумовлює багаторазове підвищеня АТ напротязі дня, що є факором ризику розвитку серцево-судинних ускладнень. Вживання кави також підвищує АТ, однак ,якщо це відбувається регулярно, розвивиється тахіфілаксія – відсутність реакції АТ на випиту каву. Вживання алкоголю значно підвищує АТ.
Слід відмітити, що цілий ряд факторів суттєво не впливають на результати вимірювання АТ: наявність тонкого рукава під манжетою; час вимірювання АТ на протязі робочого дня; температура повітря в приміщенні.
Біологічні коливання АТ можуь бути випадковими або систематичними. Випадкові коливання АТ (його підвищення) відбуваються у відповідь на біль, тревогу, іноді на саму процедуру вимірювання АТ лікарем або медсестрою (“ ефект білого халату”). Систематичні коливання АТ пов’язані з часом доби (вдень вище, чим вночі), порою року (зимою вище, чим влітку, особливо у худощавих), станом організму (відпочинок чи фізична активність).
У 80% хворих АГ відмічаються добові коливання АТ. Рівень АТ найбільш високий напротязі робочого дня і знижується до найбільш низьких значень під час сну. В ранні ранкові години, після пробудження, спостерігається значне підвищення АТ, що супроводжується активізацією нейроендокринних систем, які регулюють його. Коливання АТ напротязі доби, тобто його варіабельність, являється фактором, що приводить до ураження органів-мішеней і розвитку ускладнень зі стоони серцево-судинної системи.
Самовимірювання АТ. При вимірюванні в лікувальних закладах АТ підвищується у більшості пацієнтів. Уникнути цього дозволяє вимірювання АТ в домашніх умовах (самовимірювання) і амбулаторне моніторування АТ. Значення АТ при самовимірюванні наближені до тих, які отримуються при амбулаторному моніторуванні, однак самовимірювання не дозволяє оцінити рівнь АТ в нічний час. Вважають, що для встановлення діагнозу АГ самовимірювання АТ можна використовувати настільки ж ефективно, як і амбулаторне моніторування. При цьому слід зауважити, що рівні АТ, отримані при вимірюванні в домашніх умовах, нижчі, чим при вимірюванні лікарем: тиск 125/80 мм рт. ст., виміряний дома, відповідає тиску 140/90 мм рт. ст. в лікувальному закладі (ВООЗ, 1999). Загальноприйнятої норми для значеня АТ, отриманого при домашньому вимірюванні немає, однак можна використовувати вказане вище (125/80 мм рт. ст.). Більш високе значення рекомендує використовувати Об’єднаний національний комітет США по високому АТ, в V1 Докладі який (1997) відмічає, що при відсутності загальноприйнятої верхньої межі норми для домашнього вимірювання АТ підвищеним слід вважати рівень 135/85 мм рт. ст. і більше.
Основні переваги самовимірювання АТ:
Дозволяє уникнути пресорної відповіді на вимірювання АТ лікарем (медсестрою), що спостерігається у 15-20% хворих з АГ.
Більш зручне для оцінки