ефективності луківання, чим вимірювання у поліклініці; звільняє від багаточисельних візитів до лікаря або медсестри; дозволяє встановити зв’язок між часом прийому препарату і рівнем АТ та оцінити тривалість антигіпертензивного ефекту.
Сприяє усвідомленню хворим свого стану, що заставляє його лікуватись більш акуратно та тривало.
Вартість процедури самовимірювання Ат за допомогою анероїдного або електронного манометра відносно низька: вона складає вартість апарату. Амбулаторне моніторування АТ, навпаки, - дорога процедура. Наприклад, одне 24-годинне дослідження для хворого в США становить 75-300 доларів.
Основні показання для самовимірювання АТ:
Виявити короткочасне підвищення АТ, що може вказувати на початкову фазу АТ;
Ідентифікувати “гіпертензію білого халату”;
Визначити звичний для даної особи рівень АТ;
Оцінити адекватність лікування, виявити періоди слабкого контролю АТ (його недостатнє зниження);
Оцінити зв’язок побічних ефектів з лікуванням;
Покращити усвідомлення хворим свого стану і необхідності взаємодії з лікарем;
При антигіпертензивній терапії завжди є небезпека надмірного зниження АТ або недостатнього ефекту. Це легко уникнути при багаторазовому вимірюванні АТ в домашніх умовах. Вимірювання АТ в лікувальному закладі може давати підвищення результатів через “ефект білого халату”, і, лікар повинен підвищувати дозу препарату. Якщо результати самовимірювання АТ в нормі, то, враховуючи це, лікар може відкорегувати дозу. Часто спостерігається зворотня ситуація, коли хворий з’являється на прийом до лікаря через 2-4 год після прийому препарату (на піку його дії) і реєструється нормальне значення АТ, а через деякий час воно може підвищуватись після припинення дії лікарського середника. Незнання рівня АТ в цей час доби може привести до “недолікування” хворого. Тому самовимірювання дозволяє уникнути даної небезпеки. Однак самовимірювання має певні недоліки. Зокрема, як правило, люди вимірюють АТ дома, коли вони відпочивають, і не роблять цього на роботі або в інших випадках,.тому найвищі значення АТ не реєструються.
Проте самовимірювання АТ, за даними деяких дослідженнь, більш інформативне в порівнянні з “лікарським” вимірюванням для оцінки прогнозу захворювання. Зокрема, в ряді досліджень, коли для оцінки АТ використовували його самовимірювання, показано,що дані самовимірювання АТ більш тісно коррелюють з показниками ГЛШ і мікроальбумінурією, чим вимірювання в лікувальному закладі. Дослідження, в яких встановлювалось значення самовимірювання АТ для оцінки прогнозу, дуже малочисельні.
Для самовимірювання АТ рекомендуються використовувати автоматичні прилади. Оцінка електронних вимірювачів АТ в США (1996) дала наступні результати. З 15 напівавтоматичних моделей найкращими визнані: AND UA-767, Omron HEM-711, Omron HEX 712C, Sunbean 7652. Серед автоматичних моделей: AND UA-702, Omron HEM 412C, Lumiscope 1065, Sunmark 144. Кращою моделлю для вимірювання Ат на зап’ясті рахується Omron HEM-605. Електронні Вимірювачі АТ на пальці визнані непридатними.
Теоретично можна очікувати суттєві похибки при самовимірюванні АТ. Однак, спеціальні досліження показали, що якщо хворі ретельно проінструктовані лікарем або медсестрою самовимірювання АТ дають достовірні результати. Хворий повинен знати про необхідність вимірювання АТ в різний час доби та в різних умовах: спокою, стресу, під час відпочинку та напруженої роботи. На початку лікування АТ потрібно вимірювати вранці (зразу після пробудження), на піку дії препарату та ввечері. Це дозволить оцінити адекватність лікування та тривалість дії лікувальних засобів. Після того як рівень АТ встановлений , ефективна терапія підібрана, вимірювання АТ можуть бути рідшими (1-2 рази в тиж). Навчання хворого самовимірюванню АТ повинно бути обов’яковою складовою ведення хворих з АГ.
Артеріальний тиск при фізичних навантаженнях. Вимірювання АТ під час фізичного навантаження становить певні труднощі, оскільки, шуми, які виникають при цьому, знаходяться в тому ж частотному діапазоні, що й тони Короткова, і, можуть впливати на аускультацію останніх. Більш точний прямий метод вимірювання АТ пов’язаний з катетеризацією артерії і тому непридатний для рутинного обстеження ні в спокою, ні при навантаженні. У зв’язку з цим, не дивлячись на похибки аускультативного методу, його використовують для оцінки АТ при фізичних навантаженнях. Деякі автори рекомендують використовувати поряд з аускультативним, пальпаторний метод визначення САТ, при якому сторонні шуми не мають значення.
При фізичному навантаженні виникають гемодинамічні реакції, зумовлені посиленням метаболізму в робочих скелетних м’язах і спрямовані на покращення їх перфузії. Це досягається за допомогою збільшення хвилинного об’єму крові, який, в свою чергу, збільшується в результаті підвищення ЧСС і, в меншій мірі, ударного об’єму серця. Загальний судинний опір при цьому знижується, що є результатом вазодилатації, зумовленої метаболічними процесами в скелетних м’язах. Нормальна відповідь АТ на фізичне навантаження полягає у підвищенні САТ і зниженні ДАТ. Один з варіантів нормальної відповіді є відсутність суттєвих змін ДАТ. Більшість досліджень вважають, що навантаження силою 100Вт у осіб з нормотензією повинно викликати підвищення АТ не більше ніж 200/100 мм рт. ст. Це значення є верхньою межею нормального АТ при навантаженні вказаної потужності, розрахованої як середнє арифметичне рівня АТ у здорових осіб в даних умовах + одне стандартне відхилення (М+у). Напротязі 4 хв після навантаження САТ повертається до початкового; ДАТ нормалізується швидше-напротязі однієї хвилини. Реакцію відновлення АТ вважають нормальною, якщо на 5-ій хвлині після навантаження становить не більше 140/90 мм рт. ст.
Для хворих з АГ характерне більш суттєве підвищення АТ – як систолічного, так і діастолічного. Якщо у здорових осіб підвищення ДАТ обмежується одиницею, то у хворих на АГ при навантаженні становить 120-130 мм рт. ст. і більше, що відображає неспроможність резистивних судин реагувати на метаболічні зміни, зумовлені навантаженням. Іншими словами, ЗПСО у хворих із стабільною АГ підвищений не тільки в спокою, але й при фізичному навантаженні. У хворих з АГ на початковій стадії захворювання