Органи середостіння розташовані по середині, зміщення їх відбувається в сторону ураження при фіброзно-кавернозному, циротичному туберкульозі. Зміщення органів средостіння в здорову сторону діагностуємо при гідро-, піо-, пневмотораксі.

Легеневий малюнок утворений судинами легень. Посилення його відмічаєтья при неспецифічних запальних процесах (пневмонія, бронхіт), а також при лівошлунковій недостатності. Ослаблення легеневого малюнку може бути обумовлене наявністю вогнищевих, інфільтративних тіней середньої та високої інтенсивності. Відсутність легеневого малюнку спостерігається при: гідро-, гемо-, піо-, пневмотораксі.

Легеневі поля в нормі прозорі і не мають патологічних тіней.

Рентгенографія, флюорографія, томографія, рентгеноскопія,

прицільна рентгенографія, бронхографія, ангіопульмографія, кімографія, комп’ютерна томографія, магнітно-ядерно резонансна томографія | Задньо-пряма, задньо-скісна, бокова, коса | 1. Технічне виконання. 2. Контури легень. 3. Легеневий малюнок.

4. Корені легень. 5. Патологічні тіні. | 1. Локалізація. 2. Форма. 3. Розміри. 4. Інтенсивність. 5. Контури.

6. Структура. 7. Зв’язок з коренем.

1. Види рентген

обстеження: | 2. Позиції: | 3. Послідовність читання рентгенограм: | 4. Характеристика патологічних тіней:

Патологічні тіні при туберкульозі можуть бути розміщені в будь-яких ділянках легень, але найчастіше вони локалізуються у 1, 2 або 6 сегментах.

Для туберкульозу характерні наступні тіні:

вогнищеві;

інфільтративні;

кільцеподібні;

фіброзна тяжистість.

Вогнищева тінь має розміри меньше 10 мм. Морфологічним субстратом цієї тіні є туберкульозний бугорок з лімфоїдно-макрофагальними клітинами. За розмірами вогнищеві тіні поділяються на:

дрібновогнищеві – 1-2 мм;

середньовогнищеві – 3-5 мм;

великовогнищеві – 6-10 мм.

Вогнищеві тіні характеризують за наступними ознаками:

інтенсивність (висока, середня, низька);

контури (чіткі, нечіткі або розмиті);

структура (однорідна або гомогенна, неоднорідна);

зв’язок з коренем легені;

розміри.

Інфільтративна тінь – це тінь, яка має розміри більше 10 мм. Може утворюватись самостійно, або ж за рахунок злиття декількох вогнищевих тіней. Характеризують інфільтративну тінь за тими ж ознаками, що й вогнищеву, за виключенням розмірів.

Каверна – це замкнута кільцеподібна тінь.

За розмірами поділяються на:

малі – до 2 см в діаметрі

середні – 2-4 см в діаметрі

великі – 4-6 см в діаметрі

гігантські – більше 6 см в діаметрі

За давність утворення і будовою стінки виділяють свіжі і старі каверни. Свіжа каверна має тонку стінку, правильну форму, чіткий внутрішній та розмитий зовнішній контури. Стара каверна має товсту стінку, неправильну форму (витягнуту, еліпсовидну), за рахунок фіброзних змін, чіткий зовнішній і внутрішній контури.

Фіброзна тяжистість утворюється внаслідок заміни легеневої тканини фіброзною, тінь буде середньої і високої інтенсивності у вигляді лінійних тяжів та «плакучої верби».

Рентгенологічно діагностують фази туберкульозного процесу. Виділяють наступні фази:

а) прогресуючі (розпад, інфільтрація, обсемінення);

б) виздоровлення (розсмоктування, рубцювання, ущільнення, звапнення).

Фазі інфільтрації відповідає наявність тіні (вогнищевої або інфільтративної) низької інтенсивності, однорідної структури без чітких контурів.

Для фази розпаду характерно наявність каверни або ж вогнищевої чи інфільтративної тіні неоднорідної структури. При туберкульозі ділянка розпаду розташована ексцентрично, ближче до дренуючого бронху; при пухлині розпад в центрі тіні.

Для фази обсемінення характерно розповсюдження МБТ лімфогенно, гематогенно і бронхогенно в легеневій тканині (можливо за їх межами), та утворення нових ділянок туберкульозного запалення.

Описання легеневих полів, органів середостіння, патологічних тіней завершується установлення рентгенологічного діагнозу.

Рентгенологічний діагноз при туберкульозі включає: клінічну форму туберкульозу, фазу процесу, локалізацію (легеня, доля, сегменти).

ТУБЕРКУЛІНОДІАГНОСТИКА

Для постановки туберкулінових проб використовується туберкулін. Першим винайшов туберкулін Роберт Кох (1890). На його думку знайдена речовина здатна лікувати хворих на туберкульоз та попереджувати розвиток туберкульозу у здорових людей.

Перший туберкулін Роберт Кох готував шляхом водної витяжки із бактерій, отриманих при посіві в пробірках. В подальшому техніка удосконалювалась. "Старий туберкулін Коха" (Alttuberkulin Koch), скорочено АТК, виготовлявся із культури МБТ (бичий і людський штами в рівній кількості), вирощений на 4% м`ясо-пептонному бульйоні при температурі 380С, протягом 6-8 тижнів. Культуру стерилізували сухожаровим способом, випарювали на водяній бані до 1/10 попереднього об`єму і фільтрували через бактеріальні фільтри. До туберкуліну добавляли 0,5% розчин фенолу і через 8-15 днів суміш розливали в ампули. Такий туберкулін вважався неспецифічним, так як представляв собою суміш продуктів життєдіяльності МБТ і поживного середовища.

В 1934р. F.Seibert із співробітниками отримав очищеній туберкулін – очищений білковий дериват (Purifide protein derivat – PPD), позбавлений неспецифічних домішок. Подальше удосконалення технології очищення препарату дозволило ВООЗ в 1952 р. затвердити туберкулін PPD-S (S - в честь Seibert) в якості міжнародного стандарту очищеного туберкуліну. В колишньому Радянському Союзі очищений туберкулін був отриманий в 30-х роках М.А. Лінніковою (ППД-Л). Промислове виробництво вітчизняного туберкуліну ППД-Л розпочато в 1954р. В сьогоднішніх умовах для туберкулінодіагностики (проба Манту з 2 ТО і Коха) використовується туберкулін PPD-Л (Proteini purifidi derivatis - похідне очищеного білка) - Ліннікової.

В основі туберкулінових проб лежить клітинна імунологічна реакція, яка формує гіперчутливість уповільненого типу. Т-лімфоцити (хелпери) відповідають за розвиток клітинного імунітету при туберкульозі та гіперчутливості уповільненого типу при введенні туберкуліну.

Цілями постановки проби Манту з 2ТО є:

виявлення інфікування у дітей і підлітків;

виявлення віражу туберкулінових проб;

відбір на ревакцинацію;

діагностика післявакцинної та післяінфекційної алергії;

Протипоказання для постановки проби Манту:

гострі та хронічні (в період загострення) інфекційне захворювання;

реконвалесценти (не менше 2 місяців після одужання);

шкірні захворювання;

алергічний стан (ревматизм, бронхіальна астма) в стадії загострення;

епілепсія.

Пробу Манту проводять з 12 місяців життя дитини, щорічно (при відсутності протипоказань) до 14 років, незалежно від результатів попередньої реакції. При постановці проби Манту, туберкулін вводять внутрішньошкірно в середню третину передпліччя в дозі 2ТО (0,1 мл стандартизованого розчину ППД-Л) з дотриманням вимог асептики. Облік проби Манту проводять через 48 – 72 години (в основі лежить гіперчутливість