Тема лекції: Загальні принципи і методи лікування хворих на туберкульоз.

План

1.Вступ.

2.Основні принципи лікування туберкульозу.

3.Хіміотерапія:

а)Принципи хіміотерапії

б)Характеристика туберкулостатичних препаратів.

в)Раціональні комбінації, оптимальні добові дози, шляхи і методи введення в організм хворого.

г)Стійкість МБТ до туберкулостатиків, методи визначення стійкості.

д)Схеми хіміотерапії різних форм теберкульозу легень.

е)Лікувавання туберкульозу комбінованими антимікобактеріальними препаратами

ж)Побічні реакції організму на туберкулостатичні препарати.

4.Методи і засоби підсилюючі опірність організму хворого на туберкульоз.

5. Методи і засоби, що впливають на патологічне вогнище.

6.Симптоматична терапія.Лікування ускладнень та супутніх захворювань.

7.Тривалість і безперервність лікування. Поетапність.

8.Вилікування хворих на туберкульоз.

9.Лікування позалегеневого туберкульозу.

10.Санаторне і кліматичне лікування.

11.Адаптована ДОТС статегія в Україні.

12.Висновки.

Література

Лекційний матеріал професора В.І. Зозуляка.

Матеріали лекцій доцента І.І.Пилипенка.

Перельман М.И. Туберкулез.Учебник для студентов мед. институтов. – М., 1990.

Пилипчук Н.С. Туберкулез. – М., 1998.

Савула М.М., Ладний О.Я. Туберкульоз: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. – 324 с.

Фещенко Ю.І., Мельник В.М. Організація протитуберкульозної допомоги населенню - К.: Здоров’я, 2006. – 654 с.

Фещенко Ю.І., Мельник В.М. Сучасні методи в діагностиці туберкульозу. – К.: Здоров’я, 2002.

Фтизіатрія. Підручник. За редакцією В.І. Петренка. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 504 с.

Циганенко А.Я., Зайцева С.І. Фтизіатрія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – Харків: Факт, 2004. – 390 с.

В.І. Зозуляк .Фтизіатрія. Підручник..- Івано-Франківськ.- 2000. – 100 с.

Додаткова:

Мельник В.П. Этиология и патогенез туберкулезу // Doctor. – 2002. – №4. – С. 17-20.

Наказ №384 МОЗ України «Про затвердження Протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз» від 9.06.2006 р.

Наказ №385 МОЗ України «Про затвердження Інструкції щодо надання допомоги хворим на туберкульоз» від 9.06.2006 р.

Фешенко Ю.И. Ситуация с туберкулезом в Украине // Doctor. – 2002. – №4. – С. 11-14.

Фещенко Ю.І.; Мельник В.М. Контроль за туберкульозом в умовах Адаптованої ДОТС-стратегії – К.: Медицина, 2007. – 478 с.

Фещенко Ю.І.; Мельник В.М. Сучасна стратегія боротьби з туберкульозом в Україні: [Виробниче видання]. – К.: Здоров’я, 2007. – 664 с.

Фещенко Ю.И., Мельник В.М. Фармако-терапевтический справочник пульмонолога и фтизиатра – К.: Здоров’я, 2004. – 200 с.

Фещенко Ю.И., Мельник В.М. Фтизиатрия: становление и развитие, направления и приоритеты // Doctor. – 2002. – №4. – С. 9-10.

Фещенко Ю.І.; Мельник В.М. Фтизіоепідеміологія – К.: Здоров’я, 2004. – 624 с.

Фещенко Ю.І.; Мельник В.М., Коблянська А.В. Хіміорезистентний туберкульоз – К.: Здоров’я, 2003. – 136 с.

МЕТА;

Ознайомити студентів з основними ПТП, їх фармакологічною характеристикою, принципами лікування (комплексне, комбіноване, довготривале, непереривне, контрольоване), лікування згідно категорій хворих. Акцентувати увагу студентів на лікуванні хворого ТБ, а не хворобу. Звідси виникає необхідність системного підходу до лікування хворих з урахуванням клінічної форми ТБ, задавненості випадку, наявності ускладнень, супутніх захворювань, віку хворого, його ставлення до лікування.

Актуальність теми. З 1995 року в Україні ВООЗ оголошена епідемія ТБ, що свідчить про захворюваність більше 50 чоловік на 100 тис. населення. За останні 30 років захворюваність на Україні ТБ виросла в 2,5 рази, смертність – в 3 рази, захворюваність ТБ серед дітей і підлітків збільшилась в 2,4 рази. Такі епідеміологічні показники обумовлені соціальними факторами, зростанням хіміорезистентного, особливо мільтирезистентного та ВІЛ-асоційованого ТБ.Хворий на туберкульоз (ТБ) є основним джерелом зараження оточуючих людей. Ізоляція хворого та подальше його лікування – це один із факторів попередження розповсюдження ТБ.

Однією з важливих проблем фтизіатрії на сучасному етапі є подальше підвищення єфективності лікування туберкульозу.

Найбільш вагомим і ефективним способом лікування є хіміотерапія. З появою перших протитуберкульозних препаратів (стрептоміцин, ПАСК, ізоніазид) у фтизіатрії настав переломний період, почалася ера протитуберкульозних препаратів (ПТП), ТБ став виліковний, але з появою ПТП з’явилася нова проблема – хіміорезистентність МБТ до ПТП. В сьогоднішніх умовах це одна з проблем фтизіатрії.

Виступаючи на ІV з”їзді фтизіатрів і пульмонологів (Київ 2008 р.) академік Ю.І. Фещенко, сказав , що лікарям-фтизіатрам необхідно посилити роботу по ранньому виявленню та підвищенню ефективності лікування хворих на туберкульоз, особливо вперше виявлених на деструктивні форми. Тому вдосконалення методів визначення і діагностики туберкульозу, а також лікування хворих є приоритетним напрямком у розвитку системи протитуберкульозної допомоги. З цією метою в багатьох країнах світу розробляються нові та обновлюються існуючі протоколи діагностики туберкульозу з урахуванням соціально-економічних умов держави та міжнародного досвіду.

Зміст лекційного матеріалу.

ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

“Добре лікує той, хто добре розпізнає” – так Гіппократ визначив важливість професійної кваліфікації, в якій закладена головна мета – вміння лікувати.

Історія лікування ТБ така ж стародавня, як і історія людства. Перші спогади про лікування туберкульозу зустрічаються понад 5 тисячоліть тому в “Святих водах” древніх індусів, які знали все про ТБ і вміли лікувати його травами (К.Н.Шанді, 1957). Пізніше клінічні описання фтизи і її лікування були зроблені Гіппократом (біля 3 тисячоліть) і Авіценою (понад 1000 р. тому). Пошуки засобів лікування фтизи проводилось людством на всіх історичних етапах розвитку науки, досягнення якої переносились в сферу медицини. Тому в минулі століття були апробовані в лікуванні фтизи різні метали і їх солі – золото, срібло, миш’як, кальцій і т.п. Пізніше стали користуватись кліматичними факторами – гірські, приморські кліматичні зони, які не втратили свого оздоровчого значення і в наш час. Так перший гірський санаторій для лікування хворих на ТБ був відкритий в Англії в 1796р. Пізніше з’явились санаторії аналогічного типу в горах Швейцарії (Давосі та ін.) та інших країнах.

В 1834р. італійський лікар Раноді запропонував для лікування хворих на ТБ штучний пневмоторакс – введення повітря в плевральну порожнину. Метод набув широкого розповсюдження