Основним критерієм закінчення основного курсу антимікобактеріальної терапії є припинення бактеріовиділення на тлі загоєння деструкції та каверн, або клініко-рентгенологічної стабілізації процесу, в т.ч. із загоєнням порожнини розпаду або з її збереженням.

ЛІКУВАННЯ ЗА ДОТС ПЛЮС ПРОГРАМОЮ

Здійснюється шляхом проведення стандартизованого п’яти-, шестикомпонентного режиму антимікобактеріальної терапії хворим на мультирезистентний туберкульоз (туберкульоз з множинною медикаментозною стійкістю) до отримання тесту лікарської чутливості, а у подальшому призначення індивідуальних схем лікування.

Визначення випадку мультирезистентного туберкульозу (МР ТБ)

Випадок МР ТБ: пацієнт, у якого діагноз МР ТБ підтверджений бактеріологічно на підставі тесту медикаментозної чутливості і визначена стійкість як мінімум до рифампіцину й ізоніазиду.

Проведення лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз (МР ТБ)

Хворих на мультирезистентний туберкульоз лікують вже з залученням препаратів II ряду.

Протитуберкульозні препарати II ряду

Протитуберкульозні препарати II ряду (абревіатура) | Рекомендована щоденна доза

Середня (мг/кг) | Мінімальна на день (мг) | Максимальна на день (мг)

Kaнаміцин (Km) | 15 | 750 | 1000

Амікацин (Am) | 15 | 750 | 1000

Капреоміцин (Cm) | 15 | 750 | 1000

Ципрофлоксацин (Cx) | 10-20 | 1000 | 1500

Офлоксацин (Ofl) | 10-20 | 600 | 800

Циклосерин (Cs) | 10-20 | 500 | 750

Етіонамід (Et) | 10-20 | 500 | 750

Протіонамід (Pt) | 10-20 | 500 | 750

p-аміносоліцилова кислота (PAS) | 150 | 8 g | 12 g

Інші протитуберкульозні препарати, які можуть використовуватись як резервні у хворих усіх категорій при резистентності до препаратів I II ряду, або їх непереносимості

Протитуберкульозні препарати | Маса тіла пацієнта (кг) | Добова доза (г)

Левофлоксацин (Lev) | ? 50; ? 50 | 0,5

Спарфлоксацин (Spr) | ? 50; ? 50 | 0,4

Гатіфлоксацин (Gt) | ? 50; ? 50 | 0,4

Ломефлоксацин (Lom) | ? 50;

? 50 | 0,4

0,8

Пефлоксацин (Pef) | ? 50;

? 50 | 0,6

0,8

Рифабутін (Rb) | ? 50; ? 50 | 0,15-0,3

Кларитроміцин (Cl) | ? 50;

? 50 | 0,5

1,0

Амоксицилін/клавуланова кислота (Аm) | ? 50;

? 50 | 1,2

2,4

Лікування позалегеневого туберкульозу.

Як і попередні клінічні форми туберкульозу, позалегенева його локалізація вимагає інтенсивної антибактеріальної хіміотерапії. Призначають 3-4 антибактеріальних препарати: стрептоміцин, ізоніазид, ріфампіцин в оптимальних дозах на фоні вітаміно-, десенсибілізуючої терапії. При затиханні процесу, в залежності від функціональних особливостей, проводять економні резекції уражених кісток, видалення туберкульозного процесу, остеомієліту, нориці та ін.

Слід вказати на деякі особливості лікування туберкульозу мозкових оболонок і центральної нервової системи. При важкому перебігу туберкульозного менінгіту на фоні лікування іншими АБ-препаратами хворим вводять інтратекально стрептоміцин у відповідних дозах (дорослим 0,1 г, дітям- 0,25 г). Широко застосовують патогенетичну терапію (преднізолон, преднізон). Лікування проводять під спостереженням невропатолога і з корекцією симптоматичних методів в залежності від проявів порушень з боку нервової системи.

При лікуванні туберкульозу кишок, очеревини, брижових лімфатичних вузлів не бажано застосовувати етіонамід, протінамід, тіоацетазон, бо вони викликають подразнення епітелію слизової, можуть викликати його запалення ( звиразкування ). Наявніть супутньої патології: гострити, коліти та ін. вимагає суворого дотримання відповіної дієти.

Лікування туберкульозу кісток і суглобів . Крім загальноприйнятих схем хіміотерапії бажано вводити препарати місцево: внутрішньосуглобово, внурішньокістково, ендолімфатично. В активній фазі патологічного процесу хвору кінцівку необхідно іммобілізувати у фізеологічному положенні. З хірургічних методів застосовують економні резакції кісток: артродез, видалення абсцесу, остеомієліту і ін.

Теберкульоз сечових і статевих органів лікується за загальними принципами хіміотерапії. При нирковій недостатності не слід призначати стрептоміцин і етамбутол ( кумулюються в організмі). Цим хворим широко застосовують хіріргічне втручання: кавернотомію, нефроуретроектомію, епідідімектомію.

При туберкульозі жіночіх статевих органів крім ентерального, довенозоного, дом’язевого введення препаратів застосовують введення ліків у м’яз матки ( стрептоміцин ), у заднє склепіння піхви ( тубуркульоз додатків матки ).

Лікування туберкульозу вух, дихальних шляхів, рота й стравоходу. Крім інших шляхів введення ліків можна застосувати закрапування препаратів у ніс, вухо, вливання в гортань, ендобронхіально, в інгаляціях. Крім інших методів лікувння при туберкульозі периферичних лімфатичних вузлів препарати вводять місцево (ізоніазид, ріфампіцин, стрептоміцин). Широко застосовують ендолімфатичне введення ліків. При неефективному лікуванні або утворенні великмх рубців видаляють лімфатичні вузли оперативним шляхом.

Туберкульоз ока, крім призначення загальноприйнятої хіміотрапі ( 3 АБ-препарати ), лікують закрапуванням протитуберкульозних середників, вводять іх ретробульбарно, під конюнктиву, з допомогою електрофорезу . Поруч з цими препаратами застосовують стероіди місцевої дії, мідриатики, при туберкульозному перикардиті додатково під час прікардіальних пункцій інтерперикардально вводять проти туберкульозні препарати.

Патогенетична терапія деструктивного туберкульозу легень преператами мікроелементів.

Внаслідок порушення обміну мікроелементів при туберкульозі, розвитку синдрому гіпомікроелементозу і участі біометалів у багатьох реакціях організму призначення хворим препаратів мікроелементів має велике значення – лікувальне та прогностичне.

З цією метою хворим призначають 0,16% розчину міді сульфату та 0,016% кобальту хлориду. Розчин міді сульфату призначають по 5 мл 0,16% розчину 3 рази на добу (5мг) і р-н кобальту хлориду 13 мл 0,016% 3 рази на добу (0,15мг) протягом 6 тижнів. Шеститижневий курс патогенетичної терапії повґязаний з поповненням депо міді та кобальту у хворих на початку гострого періоду розвитку специфічної інфекції. Наступне призначення мікроелементних препаратів залежить від тривалості перебігу патологічного процесу, його характеристики та концентрації есенціальних біометалів у крові та їх добових балансів.

Показання. Патогенетична терапія мікроелементними препаратами міді та кобальту показана хворим з важким перебігом поширеного деструктивного туберкульозу легень з частими загостреннями специфічного процесу, масивними бактеріовиділеннями стійких до антибактеріальних препаратів збудників, слабкою рентгенологічною динамікою хвороби, при ускладненнях – легенева кровотеча, хронічне легеневе серце, перехід захворювання в хронічну форму.

Патогенетична терапія