а) вперше виявлений вогнещевий, інфільтративний, дисемінований з розпадом, кавернозний, фіброзно-кавернозний туберкульоз легень.

Перший етап – 3-4 основні препарати: стрептоміцин + ріфампіцин + ізоніазид, можна додати єтамбутол до облітераціїї каверни (стрептоміцин вживаеться тільки перших 2 місяці ).

Другий етап – два основні препарати ( сильнодіючі ) протягом 6-9 місяців. Якщо при 6-місячному консервативному лікуванні каверна не загоюється і не має схильності до зменшення, слід ставити питання про хірургічне втручання. При наявності протипоказів до операції слід продовжувати курс хіміотерапії до 1,5-2 років.

б) хіміотерапія раніше лікованого хворого на деструктивний туберкульоз легень у фазі спалаху.

Перший етап – 3 туберкулостатичних препарати, до яких є чутливість МБТ, до зогоєння каверни.

Другий етап – 2 антибактеріальні препарати ( із врахування анти- біограми ) протягом 6-9 місяців.

Якщо 6-ти місячна хіміотерапія не сприяє загоєнню каверни, рекомендується хірургічне втручання. При наявності протипоказів до оперативного втручання – продовжувати консервативне лікування трьома препаратами 1,5-2 роки.

Основний курс лікування туберкулостатичними препаратами призначається хворим в першій групі диспансерного обліку, після переводу хворих в наступні групи призначаються періодичні курси хіміотерапії чи хіміопрофілактики:

ІІ група диспансерного обліку - профілактичний курс хіміотерапії: отримують ізоніазид в повній дозі 2 місяці, підряд, 2 рази в рік (весна і осінь) протягом 2-х років.

ІІІ група диспансерного обліку – протирецидивний курс хіміотерапії – 2 місяці, 2 рази в рік ( весна –осінь), ізоніазид в повній добовій дозі 1-2 роки.

ІV група диспансерного обліку - протирецидивний курс хіміотерапії – 2 місяці, при необхідності отримують ізоніазид в половинній добовій дозі, при наявності факторів, що послаблюють опірність організму.

V група диспансерного обліку – хіміопрофілактика, 2 місяці, ізоніазид в половинні добовій дозі, при наявності факторів, що знижують опірність організму.

3. ПАТОГЕНЕТИЧНА ТЕРАПІЯ ТБ

Патогенетична терапія спрямована на вирішення таких завдань:

Зменшення ексудативно-пневмонічних явищ у вогнищі уражень, прискорення його розсмоктування і загоєння з мінімальними залишковими змінами.

Корекція порушених ТБ інтоксикацією і антимікобактеріальними препаратами обмінних процесів і дисфункцій різних органів і систем.

Стимуляція запальних процесів.

Окрім поліхіміотерапії використовують такі методи патогенетичного лікування як: гігієно-дієтичний режим, патогенетичне, фізіотерапевтичне, санаторно-курортне.

Заходи, що сприяють підвищенню опірності організму.

Гігієно-дієтичний режим. Він складається:

а) режим хворого;

б) раціональне харчування;

в) аеротерапія.

Види режимів:

а) режим абсолютного спокою, який складається:

режим абсолютної суворості;

режим відносної суворості;

режим відносного спокою;

тренувальний режим;

трудовий режим.

При режимі абсолютного спокою хворий весь час знаходиться в ліжку, йому забороняється самостійно приймати їжу. Цей режим назначають хворим із легеневою кровотечею і кровохарканням, спонтанним пневмотораксом, в гострий період тубменінгіту , міліарним туберкульозом, казеозною пневмонією.

При режимі відносного спокою хворі можуть самостійно приймати їжу, працювати з книгою тощо. Цей вид режиму призначають хворим у фазі спалаху процесу. Хворі можуть виходити з палати, робити невеликі прогулянки, займатися лікувальною гімнастикою.

Тренувальний режим є підготовчим етапом до нормальної трудової діяльності. Хворі знаходяться в санаторії або на амбулаторному лікуванні, займаються дозованою працею. Цей режим призначається у фазі затихання хвороби.

Трудовий режим. Хворі працюють, але їм заборонено працювати в цехах зі шкідливими умовами праці, в нічний час і у відрядженнях. Призначається цей режим пацієнтам із стійким затиханням процесу.

Харчування хворого на туберкульоз.

Раціон і режим харчування повинні будуватися із врахуванням розповсюдженості процесу та ступеня його активності. До складу їжі повинні входити білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни. Протягом доби хворий повинен отримати 80-120 г повноцінного білка, 80-120 г жирів і 300- 350 г вуглеводів.

Аеротерапія. Прводиться всім хворим, незалежно від режиму. Ліжковим хворим вона здійснюється шляхом періодичного відкривання вікон. Ходячі хворі певний час повинні знаходитися на повітрі.

Методи і середники, що діють на патологічне вогнище.

До них відносяться:

а) розсмоктуючі засоби;

б) колапсотерапія;

в) хірургічне втручання на легенях.

Розсмоктуючі засоби вживаються з метою розсмоктування специфічних гранульом, підсилюють проникливість препаратів у вогнище. До них відносяться: туберкулінотерапія, аутогемоновокаїнова терапія, інсулін, гормональні препарати та ін.

Призначення препаратів залежить від фази процесу.

Ексудативна фаза запалення (хмароподібні інфільтрати, лобіти, перисцисуріти, гострі та підгострі дисемінації, ексудативні плеврити, свіжі деструктивні форми туберкульозу).

Призначають: глюкокортикоїди, анаболічні стероїдні гормони, інгібітори калікреїнкінінової системи, гепарин, індометацин, етімізол, антиоксиданти, протигістамінні середники, десенсибілізуючі препарати.

Глюкокортикоїди: преднізолон, преднізон, дексаметазон і ін. Мають протизапальну і десенсибілізуючу дію, пришвидшують процес розсмоктування інфільтрату, гальмують утворення сполучної тканини, підвищують дифузію туберкулостатиків в зону запалення.

В клініці туберкульозу найчастіше вживається преднізолон по 5 мг три рази на день. Тривалість курсу 4-6 тижнів.

Анаболічні стероїди: неробол, ретаболіл, метиландростендинол, метилтестостерон. Вони активують синтез білка, знижують концентрацію цукру в крові і холестерину, пришвидшують прцес репарації, стимулюють макрофагальну функцію лейкоцитів, пришвидшують розсмоктування специфічного інфільтрату та абацилювання. Призначається при деструктивних процесах у старечому віці, при поєднанні туберкульозу та цукрового діабету, при торпідному перебігу тубпроцесу. Препарати: неробол (метандростенолон) по 5 мг 1-2 рази в день; ретаболіл в\м по 50 мг 1 раз у 10-20 днів; метиландростендіол в табл. по 25 мг в 2 рази в день;

метилтестостерон табл. по 5 мг 2 рази в день. Тривалість лікування 1,5-2 місяці.

Інгібітори калікреїн-кінінової системи: пармідин, трасілол – інактивують фермент калікреїн, знижують активність протеолітичних ферментів, посилюють запальну реакцію, підвищують тканинні реакції імунітету, їх можна вживати і при супутніх захворюваннях: цукровий діабет, виразкова хвороба; пармідин (продектін) табл. по 0,25 г 3-4 рази в день,