При ТБ активуються процеси перекисного окислення ліпідів, знижується антиоксидантний захист організму, розвивається гіпоксія. Для корекції призначаються антиоксиданти: токоферолу ацетат (1 капс. 1-2 рази на день), натрію тіосульфат 30% р-н (5 мл в/в 1 раз на добу) та інші. Особливо ефективне застосування антиоксидантів у поєднанні з антигіпоксантами: пірацетам, рібоксин та інші. Застосування цих препаратів в комплексному лікуванні ТБ запобігає виникненню побічних реакцій на ПТП, особливо гепатотоксичних, має антифібротичну дію, стимулює репаративні процеси, поліпшує трофіку легеневої тканини, сприяючи більш досконалому загоєнню специфічних змін.

При гіпотрофії, анорексії, порушенні білкового обміну, який часто супроводжує хронічні, поширені форми ТБ, призначають анаболічні препарати: нерабол, ретаболіл. Вони стимулюють синтез білків, тому під час лікування ними потрібно збільшити в харчовому раціоні кількість білків, переливати білкові препарати і гідролізати.

Стимулятори репаративних процесів і загоєння каверн використовують на пізніших етапах лікування, коли існує загроза формування грубих фіброзних змін. До них належать екстракт алоє (1 мл підшкірно, щоденно), склоподібне тіло (1-2 мл підшкірно, щоденно), плазмол (1 мл підшкірно, щоденно), завись плаценти (2 мл підшкірно, 1 раз на 7-10 днів). Всі ці препарати мають позитивний вплин на неспецифічну реактивність організму, тканинний обмін, сприяють досконалішому загоєнню, зменшують формування грубих рубцевих змін.

Гігієно-дієтичний режим:

Нормалізація обміну речовин: повноцінне харчування і дезінтоксикація: обов'язковий елемент комплексного лікування – спеціальні харчові раціони для хворих ТБ. У раціонах враховують енергетичні потреби хворого з урахуванням режиму. У харчуванні передбачають оптимальне співвідношення білків, жирів і вуглеводів, вітамінів і мінеральних солей з урахуванням фізіологічних потреб хворого. На 1 кг ваги хворого: білків – 2 г., жирів 1,5 г. і вуглеводів – 7 г. Режим прийому їжі 4-5 разів у день, невеликими порціями. Всім перерахованим вимогам відповідає дієта № 11 за Певзнером. Їсти потрібно повільно, ретельно пережовуючи їжу.

Симптоматична терапія туберкульозу

Симптоматична терапія – це призначення хворим у разі потреби жарознижувальних ліків, протикашльових та відхаркувальних засобів, анальгетиків. При супровідних захворюваннях і розладах функції інших органів застосовують

Лікування ускладнень та супутніх захворювань.

1.Лікування окремих симптомів ( кашель, болі в грудній клітці, поганий апетит й ін.).

2.Лікування гострих ускладнень ( кровохаркання, легенева кровотеча, спонтанний, клапанний пневмоторакс).

Лікування хронічних ускладнень: хронічне легеневе серце, амілоїдоз нирок

Фізіотерапевтичні методи лікування

Використовуються з метою безпосереднього впливу на ТБ процес, попередження його ускладнень та ліквідацію окремих симптомів. Метою призначення фізіотерапії на початковому етапі лікування є підвищення концентрації ПТП в зоні ураження (тканинний електрофорез із хіміопрепаратами); зменшення бронхіальної обструкції, гіпоксії, протизапальна, десенсибілізуюча, імуномодулююча дія (інформаційно-хвильова терапія, УВЧ-терапія, інгаляції та інші). На пізніших етапах метою фізичних методів лікування є стимуляція процесів розсмоктування, підвищення проникності тканинних мембран для ПТП, поліпшення репаративних процесів, прискорення загоєння каверн, запобіганню надмірному утворенню сполучної тканини.

Санаторно-курортне лікування

В доантибактеріальний період відігравало провідну роль, в наш час має допоміжне значення на заключному етапі хіміотерапії і після оперативних втручань. Метою санаторного лікування є закріплення результатів стаціонарного етапу терапії і підготовка до праці.

Основними лікувальними факторами кліматотерапії є максимальне перебування на свіжому повітрі з низькою вологістю, малими коливаннями температури і атмосферного тиску, дозовані сонячні ванни, ЛФК.

Клімат південних приморських курортів лагідний і показаний особам з підвищеною чутливістю до коливань метеорологічних факторів. Приморські курорти України розміщені на Південному березі Криму (Симеїз, Алупка, Ялта), біля Одеси. Лікування в гірських санаторіях (Ворохта, Яремча) з подразнювальним кліматом доцільне при затихаючих обмежених формах ТБ без ознак серцево-судинної недостатності. Хворі, які важко переносять акліматизацію повинні лікуватися в місцевих санаторіях.

ХІРУРГІЧНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ

Враховуючи, що ТБ легень є запальним інфекційним захворюванням, хірургічні методи повинні розглядатися як фрагмент комплексного лікування, а не альтернативний метод.

Хірургічні методи лікування діляться на радикальні, колапсохірургічні і проміжні. До радикальних відносять слідуючі операції: пневмонектомія, лобектомія, сегментектомія, комбінована резекція. Радикальність операції полягає у видаленні основного осередку враження. Після операції продовжується специфічна терапія.

При колапсохірургічних операціях утворюють умови для спадіння і заживання каверни без її видалення. Колапсохірургічними операціями є: штучний пневмоторакс, пневмоперитоніум, торакопластика.

До проміжних операцій відносять операції без посередньої дії на каверну (кавернотомія, кавернопластика, дренаж каверни, перев?язка бронха).

Показання до хірургічного лікування можуть бути плановими (абсолютні та відносні) і невідкладними.

Хірургічне втручання рекомендують в наступних випадках (Міжнародна спілка по боротьбі з туберкульозом):

бактеріовиділення, що зберігається незважаючи на проведену хіміотерапію;

медикаментозно-резистентні форми туберкульозу;

кровохаркання, що виникає періодично з каверни або бронхоектазів після вилікування туберкульозу;

синдром здавлення медіастинальними лімфатичними вузлами;

туберкульозна емпієма, що не розсмокталась при хіміотерапії;

округле утворення в легенях.

Показання до хірургічного втручання при туберкульозі легень

За життєвими показаннями:

профузна легенева кровотеча (консультація хірурга);

напружений клапанний пневмоторакс.

Абсолютні показання (при операбельності, що визначається ступенем порушення функції зовнішнього дихання та змінами ЕКГ):

фіброзно-кавернозний туберкульоз — односторонній чи двохсторонній (не більше 2-х долей);

циротичний туберкульоз легень з бактеріовиділенням;

деструктивний туберкульоз легень зі стійким бактеріовиділенням після 6-місячної протитуберкульозної хіміотерапії ;

рецидивуюче кровохаркання;

хронічна емпієма плеври;

синдроми здавлення при первинному туберкульозі.

Прямі показання:

великі туберкульоми з розпадом (понад 4 см);

некурабельні залишкові зміни в легенях — бронхоектази, зруйнована частка легені (легеня), виражений стеноз бронху;

сановані каверни без бактеріовиділення з епідеміологічних міркувань (працівники дитячих закладів);

Діагностичні операції (торакотомія, біопсія):

дисемінація неясної етіології;

округла тінь в легені;

плеврит неясної етіології;

гіперплазія внутрішньогрудних лімфатичних вузлів неясної етіології.

Типи та об’єми операцій на органах грудної клітини:

резекційні втручання: сегмент- і бісегментектомія, лоб- і білобектомія, пульмонектомія, плевропульмонектомія;

торакопластика;

плевректомія, декортикація легені.

кавернотомія.

біопсія легені.

біопсія внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

торакоскопічне втручання.

Протипоказання.