Колапсотерапія – лікування туберкульозу з допомогою неповного спадіння легені та створення їй функціонального спокою. В доантибактеріальний період для лікування туберкульозу використовували такі методи колапсотерапії:

а) штучний пневмоторакс ( методи, при якому часткове спадіння легені настає через введення в плевральну порожнину повітря);

б) пневмоперітонеум – в черевну порожнину вводиться повітря, піднімається діафрагма і здавлює легені;

в) екстраплевральний пневмоліз – створюється хірургічним шляхом порожнина між костальним листком плеври і внутрішньогрудною фасцією, в яку вводять повітря. Якщо в екстраплевральну порожнину замість повітря ввести вазелінову олію, то цей метод називається олеотораксом;

г) торакопластика – повне видалення 1-го ребра і часткове видалення 4-6-того наступних ребер, завдяки чому здавлюється легеня;

д) хірургічне втручання на діафрагмальному нерві: френікотомія – розріз нерва, френіко-екзерез розріз нерва з видаленням його дистального кінця; френікоалкоголізація – введення 96* спирту в нерв.

При використанні цих методів наступає параліч діафрагми, підняття її черевним пресом і часткове спадіння легень.

В даний час самостійно з лікувальною метою використовують пневмоторакс та пневмоперитонеум.

Показання до пневмотораксу та пневмоперитонеума:

а) вогнищевий, інфільтративний, дисемінований із розпадом і кавернозний туберкульоз у хворих, яким не можна призначати повноцінну хіміотерапію у зв”язку із розвитком стійких до туберкулостатиків штамів МБТ або виникненням побічних реакцій;

б) легенева кровотеча.

Хірургічне втручання на легенях.

а) радикальне – видалення легені, долі, сегмента;

б) паліативні – кавернотомія, кавернопластика й ін.

Показання до хірургічного втручання.

Життєві:

а) легенева кровотеча;

б) лобарна казеозна пневмонія;

в) хронічний специфічний деструктивний процес, ускладнений амілоїдозом внутрішніх органів.

Абсолютні:

а) наявність однієї або декількох каверн, які не загоюються в процесі довготривалої хіміотерапії;

б) цироз легень, долі, сегмента;

в) довготривалий ателектаз.

Протипокази:

а) хронічна легенево-серцева недостатність в стадії декомпенсації;

б) низькі показники зовнішнього дихання;

в) інфаркт міокарда;

г) туберкульоз нирок;

д) функціональна недостатність нирок і печінки;

е) старечий вік;

є) наявність каверн в другій легені.

Абсолютними показання до хірургічного лікування є:

1) стійке бактеріовиділення після 6-ти місячної антибактеріальної терапії при наявності каверни;

2) некурабельні залишкові зміни – бронхоектази, зруйнована частка (легеня), виражений стеноз бронха;

3) підозра на поєднання ТБ із злоякісними новоутвореннями;

4) великі фіброзно-казеозні вогнища (туберкульома, казеома), без бактеріовиділення;

5) тонкостінні каверни без бактеріовиділення з епідеміологічних міркувань (працівники дитячих закладів).

Відносні показання до хірургічного лікування мають місце при поширених форма ТБ або порушенні життєво-важливих функцій організму.

Невідкладні показання до хірургічного лікування:

1) ускладнення ТБ процесу легеневою кровотечею, яку не вдається зупинити консервативними методами;

2) спонтанний пневмоторакс після безуспішної трансторакальної аспірації повітря.

Протипоказання до хірургічного лікування: інфаркт міокарда, вади серця, серцево-судинна недостатність ІІ А ст., гіпертонічна хвороба, захворювання крові, амілоїдоз внутрішніх органів з порушенням їх функції.

Лікування хворих на туберкульоз по ДОТС програмі

Лікування розпочинають зразу ж після встановлення діагнозу туберкульозу. На початку лікування на хворого заповнюється „Медична картка лікування хворого на туберкульоз” (ТБ 01).

Далі готуються документи в ЦЛКК для підтвердження випадку туберкульозу та його реєстрації в обласному реєстрі.

Визначення випадку

Новий випадок (вперше виявлений) – хворий на вперше діагностований туберкульоз, який ніколи не лікувався протитуберкульозними препаратами або лікувався менше 1 місяця.

Рецидив може бути зареєстрований у хворого, який успішно закінчив повний курс антимікобактеріальної терапії та вважався вилікуваним, або закінчив основний курс лікування з результатом «лікування завершено» і у нього виявляється активний туберкульозний процес. Рецидив туберкульозу може бути з (МБТ+) і з (МБТ–), з (ГІСТ+) і з (ГІСТ–).

Лікування після перерви вважається у пацієнта, який почав знову лікування після перерви більшої, ніж 2 місяці, незалежно від того, чи залишилась бактеріоскопія позитивною, чи дослідження мокротиння дало негативний результат.

Невдача лікування реєструється у хворого, у якого зберігається або з’являється бактеріовиділення (за мазком або за посівом) на 5-му місяці або в пізніші терміни лікування.

Переведений – це хворий, який переведений з іншої адміністративної території або з іншого відомства (з іншого Журналу реєстрації випадків туберкульозу в районі (ТБ 03)), та зареєстрований для продовження лікування.

Інший (вказати) – це хворий на туберкульоз, який почав антимікобактеріальну терапію, але не відповідає критеріям для інших типів пацієнтів. Наприклад, тяжкохворому (наприклад з кровохарканням), без бактеріоскопічних досліджень чи рентгенографії грудної порожнини лікар призначає специфічну антимікобактеріальну терапію “ex juvantibus”, оскільки не виключена наявність активного туберкульозу. Сюди також відносяться хронічні випадки (хворі, які є позитивними за мазком або посівом в кінці курсу повторного лікування, приблизно через 2 роки неефективного лікування).

Основні протитуберкульозні препарати

Усі випадки туберкульозу по ДОТС програмі лікуються тільки протитуберкульозними препаратами 1 ряду — ізоніазидом, рифампіцином, стрептоміцином, етамбутолом, піразинамідом (табл.4, 5).

Побічні реакції на протитуберкульозні препарати та їх менеджмент

Більшість хворих на ТБ добре переносять ПТП без будь-яких особливих побічних реакцій на препарати. Однак у деяких хворих відзначаються прояви побічної дії ПТП – це будь-яка небажана реакція, зумовлена фармакологічними властивостями лікарського засобу, яка спостерігається виключно при його використанні в дозах, рекомендованих для лікування, тому своєчасне попередження токсичних і алергічних ефектів ліків є важливою частиною хіміотерапії.

Побічні дії хіміопрепаратів поділяють на наступні:

Алергічні реакції (виникають у 80-90% в перші 2 тижні лікування);

Токсичні реакції (розвиваються у 70% хворих через 2-3 місяці лікування);

Токсико-алергічні (розвиваються через 2-3 місяці і пізніше).

Побічні реакції можуть також виникати при передозування лікарських засобів, а також коли не враховується маса тіла та вік хворого.

Недопустима монотерапя ТБ, так як сприяє розвитку резистентності МБТ до препарату. Всі ПТП необхідно приймати 1 раз на день, приблизно за 30 хвилин після їжі (рифампіцин до їжі).

Більшість