до- і післяродові відпустки;

допомога на дітей;

робота дошкільних закладів;

Фізичне виховання населення:

туризм і спорт;

санітарно-курортне лікування;

Закони про охорону праці в промисловості та сільському господарстві:

скорочення робочого дня;

обмеження роботи неповнолітніх;

заборона нічної роботи кормлячих жінок;

Розвиток охорони здоров’я

покращення санітарного стану шкіл;

підготовка медичних кадрів;

Показником несприятливого стану соціальної профілактики є ріст інфікованості та захворюваності на туберкульоз, що спостерігається за останнє десятиріччя в Україні.

ІІ. Медична профілактика – це комплекс протитуберкульозних заходів, які здійснює медична служба. Вона складається з:

санітарної профілактики,

специфічної профілактики.

Санітарна профілактика – це планова система комплексу санітарних і гігієно-профілактичних заходів, які направлені на максимальну охорону здорових людей від зараження і захворювання на туберкульоз.

Завданнями санітарної профілактики є:

попередження зараження;

раннє виявлення захворювання;

госпіталізація хворих;

лікування ;

дезінфекція;

В першу чергу об’єктом санітарної профілактики є вогнище туберкульозу. Туберкульозне вогнище – це квартира, де проживає хворий на відкриту форму туберкульозу, або жив на протязі останнього року або помер. Епідеміологічна небезпека вогнища прямо пропорційна кількості виділення хворим МБТ та кількості контактів, обернено пропорційна вікові контактних осіб (чим менший вік контактної особи тим більша уражуваність контакту) і також обернено пропорційна ступеню санітарної культури як хворого так і контактів.

Є три типи вогнищ:

І група – найбільш небезпечні, в яких є діти, підлітки, вагітні, жінки, хворий не має ізольованої кімнати, санітарно-гігієнічні норми не виконуються.

ІІ група – небезпечні вогнища, де проживають тільки дорослі, але в комунальній квартирі і недостатній санітарно-гігієнічній культурі хворого і контактів.

ІІІ група – менш небезпечні вогнища, в який хворим має окрему ізольовану кімнату і дотримується санітарно-гігієнічних норм.

Оздоровлення туберкульозного вогнища складається з цілого комплексу заходів, які складаються з:

Санітарно-просвітницької роботи;

Роботи з туб контактами;

Дезінфекції;

Відповідно до групи визначають об’єм і зміст профілактичних заходів у вогнищі. До першочергових заходів, що проводяться в осередку ТБ інфекції належать:

госпіталізація хворого, інтенсивне лікування в стаціонарі з наступною контрольованою хіміотерапією на амбулаторному етапі;

проведення поточної та заключної дезінфекції (силами СЕС);

ізоляція дітей від бактеріовиділювчів (госпіталізація хворих чи розміщення дітей в дитячих закладах);

вакцинація новонароджених чи ревакцинація неінфікованих вакциною БЦЖ;

регулярне обстеження осіб, які перебувають в контакті і проведення їм хіміопрофілактики;

санітарно-гігієнічне виконання хворим та членів їх сімей;

поліпшення житлово-побутових умов.

До категорії контактних відносять не тільки осіб, що проживають з хворим на ТБ, а й сусідів, колег по роботі, всіх людей, що з ним спілкуються.

Протягом перших трьох діб після виявлення хворого бактеріовиділювача медичні працівники обстежують осередок та визначають групу за ступенем епідеміологічної небезпеки для оточуючих. Подальші заходи передбачають госпіталізацію хворого в протитуберкульозний диспансер, проведення заключної дезінфекції, ізоляцію дітей від бактеріовиділювача, обстеження контактних осіб:

лабораторне: загальний аналіз крові, аналіз харкотиння на наявність МБТ бактеріоскопічно і бактеріологічно;

рентгенологічно (флюорографія) обстежуються дорослі, при потребі діти і підлітки;

туберкулінодіагностика (проба Манту з 2 ТО): обстежуються діти і підлітки.

Контактним особам проводять хіміопрофілактику.

В осередку ТБ інфекції обов’язковим є проведення поточної і заключної дезінфекції, оскільки своєчасне знешкодження МБТ, що потрапили у навколишнє середовище, перериває ланцюг передачі інфекції.

Санітарно-просвітня робота з хворим та контактами направлена на дотримання санітарно-гігієнічних норм поведінки, наявності окремих побутових наборів для хворого: посуду, білизни, предметів гігієни та ін.

Робота з тубконтактами- ІІ група диспансерного обміну, передбачає повне клініко-рентгенологічне обстеження в тубдиспансері та проведення хіміопрофілактики, їх регулярне обстеження два рази в рік.

Санітарно-профілактична робота у тубвогнищі передбачає окрему кімнату для хворого. У цих вогнищах проводиться щоденна, періодична і заключна дезінфекція.

Щоденна дезинфекція полягає в дезинфекції плювальниць (кімнатних і кишенькових) та посуду для приймання їжі.

Поточна дезінфекція проводиться постійно під час перебування бактеріовиділювача в осередку (самим хворим або членами його сім’ї). при цьому особливу увагу потрібно звертати на знезараження харкотиння і забруднених ним предметів. Бактерівиділювачі повинні користуватися індивідуальним посудом, рушником, постільною білизною, мати окрему кімнату. Організовують поточну дезінфекцію протитуберкульозні заклади, а за їх відсутності – поліклініки.

Заключна дезинфекція проводиться після госпіталізації хворого, смерті, виїзду. Полягає в проведенні повного комплексу дезинфекційних заходів щодо житла, обстановки і речей хворого.Здійснюють її працівники санітарно-епідеміологічних або дезінфекційних станцій. Після заключної дезінфекції в приміщення бажано зробити ремонт Кишенькова плювальниця заповнюється на чверть 5% розчином активованого хлораміну (25г.хлораміну і 25г. Амонію хлориду або розчину аміаку у 950мл. Води). Після заповнення плювальниці складають в емальовану посудину і заливають 5% розчином хлораміну на 6-12год. Харкотиння з плювальниць потім зливають в іншу посуду і заливають хлорним вапном (20г сухого хлорного вапна на 100мл. Харкотиння). Після харкотиння зливають у каналізацію.

Посуд слід кип”ятити протягом 15-20 хв. Або стерилізувати. Носовики, настільну і постільну білизну, предмети догляду доцільно кип”ятити з попереднім замочуванням у 2% розчині натрію гідрокарбонату. Матраци, подушки, ковдри, одяг знезаражують у параформальдегідових камерах.Ефективним методом знезараження приміщення є УФ-опромінення за допомогою кварцової лампи.

У протитуберкульозних закладах потрібно стежити за вентиляцією та інсоляцією цих приміщень, а також використовувати бактерицидні лампи. Прибирати приміщення слід кожного дня вогким способом 2-3 рази на добу. Якщо хворий вибуває із помешкання зовсім (помирає, переміна місця проживання) або ж одужує, то після заключної дезінфекції квартира не являється епідосередком.

Кожне виявлене захворювання на туберкульоз з відкритою формою і всі випадки смерті від нього підлягають обов”язковому сповіщенню у відповідну санітарно-епідемічну станцію.

Основні методи санітарно-освітньої роботи: читання лекцій, видання брошур, плакатів, демонстрація кінофільмів.

СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА

Специфічна профілактика – це комплекс заходів, направлених проти збудника ТБ (вакцинація, ревакцинація вакциною БЦЖ, хіміопрофілактика).

Вакцинація вакциною БЦЖ проводиться при народженні, ревакцинація в 7 та 14 років після туберкулінодіагностики.

Стаття 9. Профілактичні щеплення проти туберкульозу

Профілактичні щеплення проти туберкульозу в Україні є обов'язковими і здійснюються