2.Неінфіковані контактні з хворим на туберкульоз особи.

3.Діти з “віражем”туберкулінової проби.

Вторинна ХП- це попередження виникнення захворювання або рецидиву специфічного процесу.

Контингенти:

1.Інфіковані контактні особи.

2.Інфіковані з гіперергічною пробою Манту.

3.Пацієнти II групи диспансерного нагляду.

4.Пацієнти III іVII груп диспансерного нагляду при наявності шкідливих факторів.

5.Інфікованим пацієнтам з силікозом, цукровому діабеті при загостренні хвороби.

6.Інфікованим особам при лікуванні кортикостероїдами і при інфекціях: грип, кір, коклюш,пневмонія і ін.

ХП проводять одним препаратом, як правило, ізоніазидом в половинній дозі.

Діти і підлітки з від”ємними і позитивними пробами Манту, що знаходяться в контакті з бацилярним хворим, отримують ХП 2 рази в рік по 2 міс. Новонародженим із вогнищ туберкульозної інфекції призначають ХП через три місяці після вакцинації на протязі трьох місяців. Цим контингентам проводять ХП щорічно до припинення контакту.

Дітям з “віражем”туберкулінової проби ХП проводиться однократно на протязі трьох місяців одним препаратом в половинній дозі.

Первинна хіміопрофілактика поводиться неінфікованим особам з осередків ТБ інфекції.

Мета – запобігання зараження, інфікуванню МБТ та захворюванню на ТБ. Ця хіміопрофілактика застосовується:

дітям, підліткам, доросли здоровим особам із сімейних контактів із бактеріовиділювачем або з хворим на активну форму ТБ; при значають ізоніазид по 0,3 (дітям 8-10 мг/кг) по 3 місяці 2 рази на рік протягом усього періоду контакту і ще 2 роки після його припинення;

новонародженим, щепленим вакциною БЦЖ, які народилися від хворих матерів, несвоєчасно виявленим – також застосовують ізоніазид (8-10 мг/кг) по 3 місяці 1 раз на рік протягом 2 років.

Вторинна хіміопрофілактика проводиться з метою запобігання:

1) захворюванню:

а) вперше інфікованим (діти і підлітки з віражем туберкулінових реакцій); хіміопрофілактика проводиться безперервним курсом ізоніазиду протягом 3 місяців;

б) інфікованим особам, які мають контакт з бактеріовиділювачем або хворим на активну форму ТБ; приймають ізоніазид 3 місяці 2 рази на рік протягом всього періоду контакту і ще 2 роки після його припинення.

2) рецидиву ТБ – у осіб які перехворіли на ТБ і мають супутні захворювання, великі залишкові зміни, ВІЛ-інфіковані; хіміопрофілактика проводиться протягом 3 місяці 2 рази на рік, призначають ізоніазид в поєднанні з 1 із ПТП (етамбутол 0,8-1,2; рифампіцин 0,45-0,6).

Особам з вогнищ ТБ інфекції, де хворі виділяють хіміорезистентні МБТ хіміопрофілактика не проводиться.

Епідемічний нагляд (моніторинг) – це система постійного динамічного і багатоаспектного спостереження за епідемічним процесом ТБ, за епідеміологічною ситуацією в цілому на визначеній території в конкретний період часу з метою раціоналізації і підвищення ефективності профілактичних заходів.

Інфекційний контроль – це комплекс заходів спрямованих на попередження передачі ТБ інфекції, зараження здорових осіб та суперінфекції хворих на ТБ. Він здійснюється шляхом:

адміністративного контролю – раціональне розміщення відділень у протитуберкульозному закладі, ізоляція заразних хворих до припинення бактеріовиділення методом мікроскопії, регулювання потоків хворих;

інженерного контролю – система вентиляції, лампи УФО;

особистого захисту – гігієна кашлю хворого, маски у хворих бактеріовиділювачів, респіратори з фільтрами для медичного персоналу, який працює з хворими, у яких визначають позитивний мазок.

Пофілактика туберкульозу через санітарно-освітню роботу серед населення.

Складна епідеміологічна обстановка з туберкульозом в Україні вимагає більщ широкого наступу на цю хворобу. Однією з важливих ланок боротьби з туберкульозом є його своєчасне виявлення. Як правило, відносно здорові люди, у яких виникають ознаки тубінтоксикації, не пов”язують їх з туберкульозом. А медичний персонал поліклініки не в силі оглянути усе здорове населення для виявлення хвороби. Тому знання населення про туберкульоз лежить в основі своєчасного виявлення. Одночасно необхідно пояснити, що при появі навіть мінімальних симптомів хвороби необхідно звертатися за медичною допомогою, тому що лише при ранній діагностиці захворювання воно виліковується повністю.

Санітарно-освітня робота серед населення попинна передбачати вивчення особливостей туберкульозу при його появі, тобто на початку процесу. В цьому плані слід звернути увагу на джерело інфекції, шляхи передачі збудника, попередження зараження. При виникненні хвороби основними завданнями пацієнта є розпізнання мінімальних проявів патологічного процесу.

Легенева тканина, не маючи нервових рецепторів, при появі запального інфільтрату, а навіть і деструкції не болить. Хворі пов”язують свій стан з різними причинами-перевтома на роботі, стреси, загострення хронічних захворювань тощо. І тому, в перше чергу, населення слід навчити початковим, неспецифічним міні-симптомам хвороби, які б дали підставу зробити флюорографію грудної клітки.

Етіологія туберкульозу. Необхідно висвітлити особливості збудника, його морфологічні характеристики, патогенність і стійкість у зовнішньому середовищі. Велике значення для розуміння небезпечності інфекції має її резервуар в природі (інфіковані і хворі люди та тварини). Варто конкретно зупинитися на джерелах інфекції і шляхах зараження, методах захисту від них.

Умови виникнення туберкульозу. При факті, що більше половини населення землі інфіковано мікобактерією туберкульозу, є багато шансів цим людям захворіти. Адже для розвитку хвороби у таких осіб потрібна умова- зниження імунологічної реактивності організму. Зниження опірності організму можуть викликати сотні і тисячі різних факторів. Тому шанси захворіти великі. Слід перераховувати важливі фактори, які знижують реактивність організму( грип, інфекційні хвороби, СНІД, голодування, інші супутні хвороби тощо).

Спадковість і туберкульоз.

Туберкульоз по спадковості не передається, але тісний контакт з бактеріовиділювачем призводить до зараження. Тому бактеріовиділювач повинен мати окрему кімнату, індивідуальні набори білизни, посуду та ін. речей. Харкотиння необхідно збирати в окремі плювачки, проводити щоденне вологе прибирання кімнати, дезинфекцію. При недотриманні хворим і членами сім”ї санітарно-гігієнічних правил небезпека зараження дуже велика. Набуває значення т. зв. сімейний туберкульоз. Але в цих випадках зараження проходить від хворого члена сім”ї.

Туберкульоз-соціальна хвороба. Частіше хворіють особи з низькою фінансовою забезпеченістю, нерегулярним харчуванням, відсутністю нормальних побутових умов (квартири), ті, що зловживають алкоголем