Ветеринарна профілактика туберкульозу-це запобігання зараження людей на туберкульоз від хворих тварин. Для людей небезпечний збудник туберкульозу великої рогатої худоби, який викликає переважно позалегеневі форми хвороби. На туберкульоз хворіють усі свійські тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, птахи, собаки, кішки. Інфікованість збудником МБТ великої рогатої худоби виявляють туберкуліновими пробами. Людина може заразитися з молоком хворої тварини або м”ясними продуктами. Тварин, які позитивно реагують на туберкулін забивають. З профілактичною метою коров”яче молоко пастеризують, а яйця піддають термічній обробці.

Клінічна картина “бичачого туберкульозу” у людей відрізняється переважним ураженням органів лімфатичної системи (лімфатичних вузлів, плеври,очеревини). Джерелом зараження людей, що доглядають туберкульозних тварин крім молока і молочних продуктів, є крапельна інфекція у кашлюючих корів і контактна інфекція з туберкульозними ураженнями вимені.

Періодичні медичні огляди працівників сільського господарства, профілактична перевірка їх на туберкульоз становлять важливу ланку в ланцюзі заходів до запобігання зараженню туберкульозом через харчові продукти.

Обеззаражування молока проводиться кип”ятінням при 64 градусів С протягом 30 хв. або при 95 градусах протягом 5 хв. М”ясо виснажених корів не допускається в їжу, в інших випадках піддається тривалій термічній обробці.

Організація боротьби з туберкульозом. Групування диспансерних контингентів.

Протитуберкульозний диспансер- це спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, метою якого є своєчасне виявлення, лікування і профілактика туберкульозу, а також організація навчання фтизіатричних кадрів і проведення комплексу санітарно-освітніх і профілактичних заходів серед населення адміністративного району.

Завдання диспансеру:

1.Організаційно-методичне керівництво медичними закладами адміністративної території з питань профілактики, виявлення, діагностики туберкульозу.

2.Своєчасне виявлення і ефективне лікування туберкульозу.

3.Облік хворих на туберкульоз в диспансерних групах, виділення контингентів з підвищеним ризиком захворювання і організація серед цих заходів з його попередження.

4.Підготовка середнього медперсоналу загально-лікувальних закладів з питань вакцинації, ревакцинації, туберкулінодіагностики, роботи у вогнищах туберкульозної інфекції.

5.Підвищення кваліфікації і рівня знань фтизіатрів та лікарів загальних лікувально-профілактичних закладів з питань раннього виявлення, діагностики і профілактики туберкульозу.

6.Систематичний аналіз епідеміологічної ситуації з туберкульозу і розробка ефективних заходів, спрямованих на зниження показників захворюваності, хворобливості і смертності від цієї хвороби.

Структура протитуберкульозної служби України така: Головний фтизіопульмонолог МОЗ України, академік АМН Ю.М. Фещенко; Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського АМН України; відділ туберкульозу при Львівському науково-дослідному інституті епідеміології і гігієни (зав.проф. В.М.Борис); кафедри фтизіатрії медичних ВУЗів; республіканські і обласні тубдиспансери і фтизіопульмонологічні центри; районні і міжрайонні тубдиспансери, тубкабінети.

Протитуберкульозні диспансери поділяються на республіканські, краєві, обласні, міські, районні (міжрайонні). В структуру тубдиспансеру входять стаціонар і поліклініка. Стаціонар складається з відділень: приймального, терапевтичного, хірургічного, дитячого і допоміжних служб і кабінетів. Серед них клініко-бактеріологічна лабораторія, рентген-кабінет, кабінети функціональної діагностики, лікувальної фізкультури, трудотерапії і ін. В поліклініці наявні відділення для дорослих і дитячого туберкульозу. В поліклініці виділяють кабінети дільничих фтизіатрів, гінекологічний, урологічний, ортопедичний, рентгенологічний, функціональної діагностики, маніпуляційний, очний, хірургічний, пульмонологічний і клінічної лабораторії.

При створенні фтизіопульмонологічних центрів до складу їх входять відділи: пульмонологічне, торакальної хірургії, диференційно-діагностичне.

В основі роботи туберкульозного диспансеру лежить велика консультативно-діагностична і лікувальна діяльність. Одним з основних видів роботи ТД є централізований контроль (ЦК) за станом діагностики і лікування хворих на туберкульоз в області. До складу комісії ЦК входять: завідуючі кафедрами фтизіатрії ВУЗів, начмеди ОФПЦ, завідуючі рентгенологічними відділами, зав. поліклініками. Члени комісії на регулярних засіданнях розглядають усі випадки захворювання в області, правильність верифікації діагнозу, лікування, профілактики туберкульозу. Вивченню підлягає уся документація, аналізи, рентгенограми, дані досліджень, лікування та ін.

Члени комісії ЦК роблять зауваження і рекомендації хворим з усіх розділів їх виявлення , ведення, лікування, профілактики. ЦК дозволяє виявити і виправити недоліки у лікувально-діагностичному процесі, покращити своєчасне діагностування, лікування та профілактику туберкульозу.

Однією з важливих ланок фтизіатричної роботи є виявлення та лікування туберкульозу у сільській місцевості. Ця робота проводиться районними ТД і територіально-медичними об”єднаннями (ТМО). Організаційно-методичне керівництво заходами по боротьбі з туберкульозом в районі здійснюється безпосередньо головним лікарем ТД. Головні лікарі ТМО і ТД відповідають за укомплектованість фтизіатричними кадрами, підвищення їх кваліфікації з туберкульозу, забезпечення лікувально-діагностичною апаратурою, туберкулостатиками, бактеріологічними та іншими лікарськими препаратами, санітарним транспортом тощо. Поліклінічне відділення ТМО планує і організовує разом з рентгенологічним відділенням (кабінетом) періодичні профілактичні флюорографічні огляди дорослого населення, декретованих контингентів, груп ризику і ін. Поліклінічне відділення проводить пошук МБТ у харкотинні ( мікроскопія, посів), організовує контрольовану амбулаторну хіміотерапію хворим на туберкульоз, а також курси хіміопрофілактики і проти рецидивного лікування особам з залишковими змінами в легенях після перенесеного туберкульозу. Поліклініка ТМО організовує бригади для проведення хіміопрофілактики туберкулостатичними препаратами і ревакцинації БЦЖ, проводить підвищення кваліфікації з питань фтизіатрії лікарів і середніх медпрацівників шляхом участі їх у семінарах, декадниках, конкурсах, відвідування лекцій тощо.

Поліклініка організовує санітарно-освітню роботу серед населення з питань фтизіатрії.

Аналогічну протитуберкульозну роботу, під керівництвом головного лікаря ТМО проводять ланки загально лікувальної служби району (сільські лікарські амбулаторії, ФАП і ін.).

Висновок.

Таким чином, як видно з викладеного матеріалу профілактика туберкульозу багатогранна, вимагає значних матеріальних та фізичних затрат. Але всі затрати оправдовують себе. На особливу увагу заслуговує імуно- і хіміопрофілактика, раннє виявлення хвороби та ізоляція пацієнтів. Не менш важливе значення має підвищення знань населення про хворобу та покращення матеріального добробуту населення.