Малий периферичний рак характеризується прихованим перебігом як при ТБ. На цьому етапі на рентгенограмі тінь ракової пухлини невелика, неправильної полігональної форми з нечіткими контурами і дуже подібна до ТБ вогнища.

Лікування. Незважаючи на обмеженість процесу, лікування необхідно розпочати якомога раніше, на початковому етапі в стаціонарі (2-3 місяці), продовжувати у санаторії та амбулаторно. Антибактеріальну терапію проводять за категоріє 3 в поєднанні з патогенетичною терапією, спрямованою на повне розсмоктування ТБ вогнищ. М’яко-осередковий ТБ завершується на фоні лікування розсмоктуванням, ущільненням та звапненням осередку. При прогресуванні цієї форми ТБ може виникнути інфільтративний, дисемінований ТБ, туберкульома.

Формулювання діагнозу: ВДТБ (дата) S1 правої легені (осередковий). Дестр- МБТ- М- К- резист0 гіст0. Кат 3, ког (квартал , рік виявлення ТБ).

Наслідки. Сприятливий – повне розсмоктування патологічних змін (відбувається при вогнищах діаметром до 5 мм). Відносно сприятливий – утворення сертифікатів сегментарного пневмосклерозу. Несприятливий – прогресування процесу (утворення деструкції, з можливим переходом в фіброзно-кавернозний ТБ).

ІНФІЛЬТРАТИВНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ

Інфільтративний ТБ – це клінічна форма вторинного ТБ легень, яка рентгенологічно характеризується наявністю в легенях фокусу специфічного запалення величиною більше 1 см в діаметрі (інфільтративна тінь) з переважно ексудативним типом тканинних реакцій і схильністю прогресування і розпаду.

Патоморфологія. Характер інфільтрату визначає перифокальне запалення. При продуктивному запаленні знаходиться переважно грануляційна тканина, при ексудативному – різні по характеру ексудати (катаральні, серозні, серозно-фібринозні, геморагічні). Патоморфологічно інфільтративний ТБ характеризується розвитком казеозно-некротичних змін у тканинах легень і бронхів та перифокальним, іноді широким неспецифічним запаленням, з бульозним здуттям, бронхо-лобулярними ателектазами, інфільтрацією міждолькових трабекул і стінок альвеол.

Патогенез. Інфільтративний ТБ розвивається, як вторинний, внаслідок реактивації старих ТБ залишкових змін або повторного інфікування. Інфільтрат являє собою комплекс із специфічного осередку і перифокального запалення. Він може виникнути в здоровій легені, але частіше утворюється навколо старих зневапнених ТБ осередків. При реактивації із бронхо-пульмональних або інших груп внутрішньогрудних вузлів ретроградним током МБТ досягають респіраторних бронхіол, де формується специфічний ендобронхіт. Потім втягується вся стінка враженої бронхіоли, обумовлюючи панбронхіт й обтурацію бронхіоли. Внаслідок ексудат з клітинними елементами накопичується в ацинусах легень, формуючи бронхо-ацинозну пневмонію, яка розповсюджується на сусідні альвеоли, втягаючи частину або усю дольку, формуючи бронхо-лобулярну специфічну пневмонію. Ексудат заповнює дольки з наступним їх некрозом.

Особливістю гіперергічної реакції при інфільтративному ТБ є його схильність до швидкого казнеозного некрозу. Ділянки казеозу звичайно формуються в центрі інфільтрату. Під дією протеолітичних ферментів казеоз розріджується, виділяється через дренуючий бронх і формується порожнина розпаду. МБТ бронхо- або лімфогенними шляхами розповсюджуються на сусідні ділянки легень і зливаючись, втягують у патологічний процес дольки, сегменти та цілу долю. У залежності від розповсюдження ті враження легень, інфільтрати класифікують на декілька типів по їх клініко-рентгенологічним особливостям.

Класифікація інфільтратів

Клініка. Початок і клінічний перебіг інфільтративного ТБ легень залежить від особливостей морфологічної структури інфільтрату. У більшості випадків діагностують при зверненні хворого до лікаря. Проте у 21-40% інфільтративний ТБ легень розвивається швидко і протікає по типу грипу чи пневмонії. Гострий період захворювання з підвищенням температури тіла до субфебрильної може тягтися від кількох днів до кількох тижнів. Треба знати, що зниження та нормалізація температури тіла ще не говорить про затихання процесу. Враження при цьому може поширюватися на нові ділянки легень і супроводжуватися розпадом тканини.

На відміну від осередкового ТБ при інфільтративному частіше буває біль в області лопаток. Біль і напруга м’яз плечового поясу (симптом Потенджера–Воробйова) відноситься до ранніх ознак інфільтративного туберкульозу. Характерний кашель з виділенням невеликої кількості мокроти, кровохаркання. Останнє являється симптомом, який заставляє хворого звернутися до лікаря.

Можливий непомітний (інаперцептний) початок інфільтративного ТБ, хоча при ретельному розпитуванні можна виявити легкі симптоми інтоксикації.

Патологічні зміни при об’єктивному обстеженні хворого з початковою формою інфільтративного ТБ можуть бути відсутніми. До початкових ознак слід віднести відставання при диханні враженої половини грудної клітки, напруга і біль грудних і спинних м’язах, посилення голосового тремтіння, бронхофонії. Ступінь зміни перкуторного тону залежить від величини інфільтрату та глибини його розташування. При невеликому інфільтраті (до 4 см в діаметрі) важко виявити зміни перкуторного звуку. При великих інфільтратах дихання частіше ослаблене чи з бронхіальним відтінком. Катаральні зміни невеликі. Під час покашлювання можуть вислуховуватися вологі хрипи. Більш виражені фізикальні дані бувають при розпаді інфільтрату і утворенні каверни, тоді вислуховуються вологі хрипи різного калібру.

Бронхолобулярний інфільтртивний ТБ рентгенологічно характеризується затемненням у легенях, розмірами до 2 см в діаметрі, овальної форми, малої або середньої інтенсивності з чіткими контурами, гомогенний або з деструкцією в ділянці дренуючого бронху.

Округлий інфільтрат. Клініка, як правило, мало або зовсім не виражена. При розташуванні їх на глибині 4 см і більше від грудної клітини, круглі інфільтрати при перкусії і аускультації не виявляються. Клінічні ознаки хвороби взагалі можуть бути