Для ТБ характерні: прискорення ШОЕ, помірний лейкоцитоз, лімфопенія, наявність МБТ в мокроті, патологічні тіні на рентгенограмі.

Неспецифічна пневмонія має часто гострий початок, після переохолодження з вираженими симптомами інтоксикації і бронхолегеневим симптомами. При пневмонії чіткі перкуторні і аускультативні зміни (вологі крепітуючі хрипи). В гемограмі виражений лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, значно збільшена ШОЕ. В мокроті знаходять стафілокок, пневмокок; МБТ – відсутні. Туберкулінова проба не виражена або слабо позитивна. Рентгенологічно тінь менш інтенсивна, ніж при ТБ, однорідна, без чітких контурів, локалізується в середніх та нижніх сегментах, залучається в процес плевра. При лікуванні неспецифічною антибактеріальною терапією пневмонія розсмоктується через 2-4 тижні, при інфільтративному ТБ ефекту від такого лікування немає.

Інфільтративний ТБ слід диференціювати зі злоякісними пухлинами. Перебіг раку легень та інфільтративного ТБ мають схожість, особливо на ранніх стадіях, коли клінічні симптоми відсутні або маловиражені. Проте при ТБ переважає інтоксиаційні, а при раку легень – бронхо-легенво-плевралні симптоми. Об’єктивне обстеження часто недостатньо інформативне. Гемограма при обох захворюваннях дуже подібна, хоча при раку частіше спостерігається значно підвищена ШОЕ, яка збільшується, анемія. В мокроті або промивних водах бронхів виявляють атипові клітини при злоякісних пухлинах, МБТ – при ТБ. На рентгенограмі периферичний рак частіше локалізується в третьому сегменті або в нижній частці, у вигляді округлої гомогенної тіні, інколи з горбистими контурами, тяжистими тінями, які відходять у вигляді променів від зовнішнього контуру пухлини (симптом «заходу сонця», «злоякісної корони»), що виникають внаслідок поширення пухлини вздовж стінок бронхів, лмфатичних, кровоносних судин. При метастазуванні збільшуються лімфатичні вузли кореня. Тінь при інфільтративному ТБ під впливом специфічної терапії зменшується і повністю розсмоктується. Тінь при раку легені повільно стає більшою, інтенсивнішою, не зважаючи на специфічну антибактеріальну терапію.

Еозинофільний інфільтрат виникає при дії різних алергізуючих факторів. Початок і перебіг захворювання часто безсимптомний, рідше гострий з підвищенням температури, задишкою, болем в грудях, кашлем з харкотинним жовто-канаркового кольору. При об’єктивному обстеженні часто змін немає, можуть вислуховуватися непостійні сухі або вологі хрипи. У крові виявляють еозинофілію (20-50%), багато еозинофілів знаходять у харкотинні. На рентгенограмі виявляють один або кілька інфільтратів, низької інтенсивності з розпливчатими контурами, які нагадують слід «ватного тампону». Характерна летючість інфільтративних тіней. У хворого мають місце позитивні шкірні реакції на відповідний алерген. При проведенні дисенсибілізуючої терапії швидке зникнення тіней без залишкових змін, нормалізація клінічного стану.

Лікування хворих інфільтративним ТБ проводиться в умовах стаціонару протитуберкульозного диспансеру за категорією 1, 2 до припинення бактеріовиділення, повного розсмоктування інфільтративних тіней та ущільнення осередків. Призначають 4-5 антибактеріальних ПТП: ізоніазід + ріфампіцін + стрептоміцин + піразінамід – кожного дня; етамбутол через день на фоні патогенетичної терапії. Якщо протягом 5-ти місяців лікування не ефективне (не заживає деструкція, на місті інфільтрата утворилася туберкульома), то пропонують хірургічне лікування (резекція сегменту, долі).

Наслідки. У випадку сприятливого перебігу інфільтративного ТБ спостерігається поступове розсмоктування запальних змін, ущільнення осередків, утворення фіброзно-осередкового ТБ.

Інфільтративний ТБ може прогресувати до утворення каверн, осередків бронхогенного засіву. Причиною несприятливого перебігу інфільтративного ТБ з розвитком дисемінованого, фіброзно-кавернозного та циротичного ТБ, є пізня діагностика, недостатньо проведена хіміотерапія, резистентність МБТ до протитуберкульозних препаратів.

КАЗЕОЗНА ПНЕВМОНІЯ

Казеозна пневмонія (швидкоплинний ТБ) – клінічна форма ТБ, яка розвивається на фоні виснаження репаративних процесів і характеризується широкими інфільтративно-некротичними та деструктивними змінами в легенях та тяжким швидко прогресуючим перебігом.

Частота казеозної пневмонії в структурі легеневого ТБ відносно не велика, але у зв’язку з вираженими зростаннями її частоти за останні роки та погіршенням епідеміологічної ситуації з ТБ у світі ІІ з’їзд фтизіопульмонологів України (1998 р.) з метою приведення вітчизняної клінічної класифікації ТБ до статистичної класифікації нозологічних форм ВООЗ Х перегляду (1997) виділив казеозну пневмонію в окрему форму.

Патогенез: розвивається як вторинний ТБ внаслідок реактивації ендогенної інфекції або масивної суперінфекції високовірусними МБТ, у людей зі зниженими імунологічним захистом і виснаженими або обмеженими репаративними резервами та гіперреактивністю тканин легені. Формується казеозна пневмонія із лобарного інфільтрату, підгострого дисемінованого ТБ, коли спостерігається гіперсенсибілізації тканин, яка на фоні зниження репаративних процесів й імунодефіциту робить легеневу тканину дуже чутливою до токсичної дії МБТ, біологічно активних речовин, деструктивних ферментів найтрофільних лейкоцитів, які доповнюються тромбоваскулітами, обумовлюючи глибокі трофічні порушення, внаслідок яких розвивається масивна обширна казеозна некротизація легені з послідуючим порушеннями тканин легені, відторгненням казеозну й утворенням багатьох, великих або гігантських каверн. При цьому часто виникає аспірація казеозних мас у нижньодольовій бронхи і формуванням нижньодольової лобулярної казеозної бронхопневмонії, іноді двосторонньої, з численними деструкціями. Каверни, особливо гігантські, ніколи не заживають, а трансформуються в фіброми, а процес переходить у фіброзно-каверзний ТБ.

За патоморфологічними змінами виділяють ЛОБАРНУ (тотальний казеозний некроз всієї частки) і ЛОБУЛЯРНУ (ураження декількох часточок) форму казеозної пневмонії.

Клініка: Для цієї форми характерний гострий початок, підвищення температури талі до 39-40С, різко виражені симптоми інтоксикації. Може бути запаморочення свідомості, головний біль, відсутність апетиту, сильна слабкість, профузна пітливість, особливо вночі, біль у грудях, кашель з виділеннями харкотиння, кровохаркання. Шкіра бліда з ціанотичним відтінком. Дихання часте