ТУБЕРКУЛЬОЗ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Базилярний дифузний процес переважно буває ексудативним. Цереброспінальна форма хвороби має неясно виражений клінічний початок, протікає важче і погано піддається лікуванню. Серозна форма туберкульозного менінгіту починається бурхливо і добре піддається лікуванню.

Клініка:

Захворювання починається з продромів. Появляється субфебрильна гарячка, нездужання, порушується сон, погіршується апетит. Можуть появлятися розлади центральної нервової системи та психіки, знижується інтенсивність розумової діяльності. Людина стає апатичною, дратівливою. Пацієнтів хвилюють важкі сновидіння, сон не приносить відновлення сил. Такий стан може тривати 2-3 тижні.

Виражені клінічні прояви починаються з різких головних болей, які супрововджуються блювотою ( центрального походження ) і полегшення не приносить. Появляються різні гіперестезії: різка реакція на звук, світло, доторкання. Спостерігається сповільнення та неправильність пульсу, зміна кров‘яного тиску, неправильний ритм та глибина дихання.

Вазомоторні розлади можуть проявлятися вираженим дермографізмом. Інколи у хворих наступають закрепи, парез кишечника, анурія або мимовільне сечовиділення. Температура тіла підвищується до 38-39 С і має непостійний характер. Такий хворий лежить у характерній позі ( гончого пса ): нижні кінцівки зігнуті у колінах і підведені до живота, голова запрокинута назад. Появляються менінгеальні симптоми: ригідність м‘язів потилиці, позитивні симптоми Керніга та Брудзінського ( верхній, середній, нижній ). Можуть визначатися симптоми ураження черепно-мозкових нервів, найчастіше парез лицевого нерва. На шкірі обличчя та грудей появляються великі червоні плями і червоний стійкий дермографізм. Може спостерігатися птоз, асиметрія обличчя, втягнутий лодкоподібний живіт, зіниці поширені, появляється косоокість.

При дослідженні церебро-спінальної рідини встановлюють: рідина витікає під тиском ( в нормі 20-40 крапельза хвилину ). Тому спинно-мозкову рідину випускають поволі, бо при різкому зниженні тиску може наступити раптова смерть через вклинення продовгуватого мозку в великий потиличний отвір. Церебро-спінальна рідина прозора і дещо опалесціює. Через добу в пробірці на рідині утворюється ніжна фібринна плівка, в якій в 10-15 % випадків можна виявити МТБ ( мікроскопія ) і 60-70 % - посівом. В рідині знаходять від 100 до 400 лейкоцитів. Зростає кількість білка від 1 до 2 г\л або 3-4 г\л. Реакції на білок Нонне-Апельта і Панді позитивні. Рівень глюкози і хлоридів в цереброспінальній рідині значно знижений. Так, концентрація глюкози знижується до 0,6-1,1 ммоль\л, хлориди знижуються у 2 і більше разів ( норма – 118-132 ммоль\л ), залишковий азот в рідині підвищується.

Лікування:

Призначають 3-4 антибактеріальні препарати в оптимальних дозах: стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин, етамбутол. Інколи хлоркальцієву сіль стрептоміцину вводять субарахноїдально в дозі 0,1 г ( 100 000 Од ), або 0,2 г ( 200 000 Од ) хлоркальцієвої солі стрептоміцину розчиняють терміново у 2 мл двічі дистильованої води і вводять ендолюмбально один раз на добу протягом 15-20 днів. Ліжковий режим хворі повинні дотримуватися 2-3 місяці. Стаціонарно такі хворі лікуються до 10 місяців, пізніше санаторно-курортно та амбулаторно.

Інтенсивно проводиться вітаміно-, десенсибілізуюча, загальноукріплююча, патогенетична і симптоматична терапії.

В багатьох випадках туберкульозний менінгіт перебігає сприятливо. В окремих випадках розвивається гідроцефалія, рухові розлади, погіршення слуху і зору, зниження розумової здібності.

ГОСТРИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ СЕПСИС ( ФОРМА ЛАНДУЗІ )

Зустрічається рідко. Клінічно характеризується важкою гарячкою, проливними потами, маячінням, швидкою смертю. На секції у всіх внутрішніх органах ( легені, печінка, селезінка, шкіра та інші ) появляються вогнища казеозного некрозу. В крові та лімфі знаходять велику кількість МТБ. В крові різко виражена анемія, геморагічний діатез, лейкемоїдна реакція білої крові, що симулює гострий лейкоз. Часто буває лейкопенія та нейтропенія, деколи спостерігається агранулоцитоз.

В легенях міліарна висипка не встигає розвинутися за життя.

ПІДГОСТРИЙ ДИСЕМІНОВАНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ

Часто починається підгостро, гарячка підвищується до 38-39 С, спостерігається озноб і потіння, втрата апетиту. Пацієнтів турбує кашель, задуха, виділення харкотиння, кровохаркання, болі в ділянці грудної клітки.

При огляді можна побачити на обличчі рум‘янець. Пальпаторно знаходять збільшені периферичні лімфатичні вузли.

Перкуторно над верхніми відділами спостерігається укорочення звуку, над нижніми долями звук коробковий.

Аускультативно на фоні жорсткого дихання прослуховуються вологі хрипи, інколи “паракавернозні”. В крові зміни схожі як і при інших формах активного туберкульозу.

Рентгенологічно спостерігається симптом “снігової віхоли”. Вогнища туберкульозу зливаються, утворюючи конгломерати, які розміщені симетрично, найгустіше розміщені у верхніх долях ( нагадують густо падаючі сніжинки ). Інколи появляються “штамповані” каверни, що не мають стінок, ніби легеня пробита пробійником.

Часто при підгострому дисемінованому туберкульозі уражається гортань, нирки, шлунок, кістки, шкіра, плевра, зовнішні лімфатичні вузли, очі.. Такі пацієнти спочатку звертаються до ЛОР-спеціалістів, терапевтів, урологів. Періодичні загострення специфічного процесу призводять до переходу запалення з інтерстицію на альвеоли і появи бронхопневмонічних вогнищ та казеозно-лобулярної пневмонії та розпаду легеневої тканини.

“Штамповані” каверни через те, що не мають стінок, більш швидко загоюються. Вони найбільш часто розміщені в латеральних частках верхніх долей легень, інколи з двох боків.

ХРОНІЧНИЙ ДИСЕМІНОВАНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ

Часто початок захворювання безсимптомний. Хворобу виявляють випадково при профілактичних флюорографічних оглядах або у зв‘язку із захворюванням глотки, плеври чи інших органів. Хоч клініка захворювання і скрита, але можна виявити незначну симптоматику. Хворі відмічають аохудіння, швидку втому,